Курс современного украинского литературного языка, часть 1 - Жовтобрюх М.А.
Скачать (прямая ссылка):
а) у розповідній мові для означення минулих дій, які послідовно зміняли одна одну. Напр.: Поклала мати коло хати маленьких діточок своїх, сама заснула коло їх. Затихло все... Тільки дівчата та соловейко не затих (Шевч.). Він утерся рушником, повісив його на гвіздку, а тоді підійшов до Саранчука (Гол.);
б) для означення минулої дії, результат якої наявний у сучасному, причому увага того, хто говорить, зосереджується на цьому результаті: Настав ранок, сонце вигляну ло з-за гори і освітило долину. Осипалась важка роса з трав (Скл.);
в) у значенні майбутнього часу, чим підкреслюється більша ймовірність того, що дія чи намір діючої особи будуть неминуче здійснені. Напр.: Христино Apxunieno1 ми пішли (Корн.). Давай всі разом, узяли!
Крім відмінюваних дієслів, в українській мові з граматичним значенням раптової дії минулого часу вживаються також дієслівні
24 54476
369 вигуки. Напр.: Яшко тоді зайцем шмиг через вулицю (Von). Я/с ось щось злегенька штовх-штовх у чобіт мене (Тесл.). Пташка з гнізда ляп, а лисичка її хап (Н. тв.).
§ 139. Категорія способу
Граматична категорія, яка виражає відношення дії до дійсності, встановлюване тим, хто говорить, називається способом дієслова.
Значення, що виражаються способом дієслова, належать до модальних, якими є всі граматичні значення, що встановлюють відношення висловлюваної думки до дійсності. В українській мові існують різні засоби вираження модальності: інтонація, спеціальні модальні слова, частки, способи дієслова тощо. Отже, категорія способу не обіймає всіх модальних граматичних значень, існуючих у мові, а виражає лише ті, що властиві дієслівній системі.
В сучасній українській мові розрізняється три способи дієслова: дійсний, умовний і наказовий.
Дійсний спосіб
Дійсний спосіб означає реальну дію, тобто таку, яка відбувалася, відбувається чи буде відбуватися, або ж заперечує наявність дії. Напр.: O земле рідна! Жила, живеш, довіку будеш жити, безсмертна у віках! (P.). Хто на користь Батьківщини трудиться, той легко з нею не розлучиться (Н. тв.).
Коли дійсний спосіб заперечує наявність дії, то дієслово вживається з часткою не. Заперечення не змінює значення дійсного способу, бо і в такому випадку говориться про реальну дію, але як про таку, що відсутня тепер, в минулому чи майбутньому.
Категорія дійсного способу не має спеціальних граматичних показників. Вона тісно зв'язана з категорією часу і виражається її граматичними засобами. Таким чином, дієслова дійсного способу відмінюються за часами, в теперішньому і майбутньому часі — за особами, а в минулому і давноминулому (в однині) — за родами.
У межах дійсного способу спостерігаються різні модальні відтінки, що зближують його з іншими способами дієслова. Вони виражаються інтонацією та вживанням слів ніби, наче, неначе, немовби, дай, давай. Так, у реченні Товариші! Збираємось завтра о 7-й годині ранку! дієслово дійсного способу збираємось, виражаючи емоційно-вольове ставлення суб'єкта до дії, набуває значення наказового способу. У сполученнях із спонукальними частками (дай я візьму, давай забудем про це) дієслова дійсного способу своїм граматичним значенням також наближаються
370^ до значення наказового способу. У сполученні з частками ніби> наче і под., що виражають сумнів, непевність тощо, вони набу" вають модальних відтінків, що зближують їх з дієсловами умов" ного способу (ніби бачив, наче проходив, немовби говорили йому).
Умовний спосіб
Умовний спосіб означає дію, не реально виявлену, а лише бажану або можливу за певних умов. Напр.: Коли б тільки справедливо ділили, щоб люди не бились поміж собою (Коцюб.). Коли б ми вам не піддавали сили, то не бриніли б ви (Гл.). За чорні натруджені руки ми двічі умерти могли б (Б.).
Дієслова умовного способу з категорією часу не зв'язані. Виражаються вони аналітичною формою, яка в сучасній українській мові твориться від форм дієслова минулого часу за допомогою умовної частки би (б): знав би, знала б, знало б, знали б. Частка би вживається після слів, що закінчуються на приголосний звук, б — після слів, що закінчуються на голосний.
Умовна частка би (б) вживається не лише безпосередньо після дієслова, з яким вона творить форму умовного способу, а й після інших частин мови. Напр.: Білі руки простяглися — так би й обвилися кругом стану (Шевч.). Якби то далися орлинії крила — за синім би морем милого знайшла (Шевч.).
Примітка. З дієсловами і з усіма частинами мови умовна частка би (б) пишеться нарізно, і лише з сполучниками а, що і як вона пишеться разом (аби, щоб, якби)'. Аби було бажання, робота знайдеться (Н. тв.). / де в світі тая сила, щоб в бігу її спинила (Фр.). Якби мені черевики, то пішла б я на музики (Шевч.).
Коли слово як виступає у функції прислівника, а що у функції займенника (а не як сполучники), частка би (б) пишеться з ними нарізно. У цьому випадку слова як і що відповідають на питання і на них падає наголос. Напр.: Що б вона не робила, про що б не думала, думка її вперто звертається весь час до цієї однієї справи (Васил.). Як би тяжко не було, а завдання треба виконати.
