Антисептика та асептика у ветеринарній хірургії - Власенко В.М.
Скачать (прямая ссылка):
Враховуючи можливі шляхи зараження, необхідно суворо дотримуватися основного закону асептики: все, що контактуватиме з поверхнею рани, має бути знезаражене.
Основними способами асептики є стерилізація та дезінфекція. Під стерилізацією розуміють сукупність фізичних і хімічних способів повного звільнення об'єктів зовнішнього середовища від усіх форм мікроорганізмів. У стерилізованих об'єктах допускається наявність тільки
9
невеликої кількості термофільних мікробів, які не розмножуються при температурі тіла тварини, а тому не становлять для неї загрози. Для забезпечення асептики використовують фізичний і хімічний методи стерилізації. Перший передбачає застосування кип'ятіння, плинної пари, гарячого повітря, відкритого полум'я, випромінювання (ультрафіолетового, іонізуючого, ультразвукового), фільтрування через бактеріальні фільтри.
Для стерилізації крупногабаритних об'єктів, предметів із термолабільних і різнорідних матеріалів використовують хімічну (холодну) стерилізацію, яка досягається дією газів чи занурюванням у розчини хімічних речовин. Однак, головний недолік хімічної стерилізації - необхідність звільнення простерилізованого об'єкта від залишків стерилізуючого агента, під час якого можлива повторна контамінація мікробами. Широкому використанню цього методу перешкоджають тривала стерилізація, висока вартість, можливість побічної дії хімічної речовини на організм тварини.
Під дезінфекцією розуміють сукупність способів повного, часткового чи селективного знешкодження потенційно патогенних для тварини мікроорганізмів на об'єктах зовнішнього середовища з метою розриву шляхів передачі збудників інфекційних захворювань від джерела інфекції до сприйнятливих тварин.
Здебільшого для дезінфекції використовують хімічні речовини -дезінфектанти. Вони повинні мати широкий спектр дії: мікробоцидний ефект; добре розчинятися у воді чи утворювати з нею або ж з повітрям стійкі активні суспензії, емульсії, аерозолі; мати низьку токсичність та алергенність; зберігати активність у середовищі знезараження; не пошкоджувати об'єкти знезараження. Нерідко хімічні дезінфектанти поєднують з дією фізичних агентів. Так, дезінфікуючого ефекту можна досягнути у парових дезінфекційних камерах, шляхом кип'ятіння у розчинах дезінфектантів чи антисептиків, створенням у приміщенні вологого дезінфікуючого аерозолю тощо.
Антисептика - комплекс лікувально-профілактичних заходів місцевої та загальної дії, спрямованих на знищення чи пригнічення життєдіяльності потенційно небезпечних для здоров'я тварини мікроорганізмів у ранах, на шкірі, слизових оболонках і в порожнинах. У семантичному значенні антисептика - це застосування механічних, фізичних, хімічних і біологічних засобів з метою попередження заселення і розмноження (колонізації) збудників хвороб на шкірі й слизових оболонках, та запобігання цим самим розвитку місцевих і системних інфекцій, переходу їх
10
у сепсис. Загальною ознакою антисептичних заходів є те, що в епісома-тичних біотопах досягається здебільшого антисептична (в основному бактеріостатична), а не дезінфікуюча (бактерицидна) дія.
Механічна антисептика — включає механічне видалення мікроорганізмів з рук хірурга, ділянки операційного поля та з рани. Важливим елементом механічної антисептики є первинна хірургічна обробка рани, яка передбачає видалення з неї згустків крові, некротичних та нежиттєздатних тканин, а також сторонніх тіл, які є живильним середовищем для мікроорганізмів чи їх джерелом.
Фізична антисептика — грунтується на застосуванні способів і засобів, в основі механізму дії яких лежить конкретне фізичне явище чи закон. На фізичних явищах гігроскопічності, осмотичності, капілярності ґрунтується дія ватно-марлевих тампонів, серветок, дрена-жів, відсмоктувальних пов'язок, які забезпечують відтік ранового ексудату і сприяють видаленню мікробів, їх токсинів та продуктів розпаду тканин.
До фізичної антисептики належать: обробка операційних і гнійних ран ультрафіолетовим та лазерним випромінюванням, ультразвуком, постійним електричним струмом тощо.
Ультрафіолетові промені довжиною хвилі 240—280 нм викликають загибель мікроорганізмів, проте глибоко в тканини вони не проникають.
Ультразвук — несприйнятливі слуховим апаратом звукові хвилі з частотою коливання понад 20 кГц. Бактерицидна дія ультразвуку проявляється в рідкому середовищі й базується на фізичному та хімічному ефектах. У першому випадку — це явище кавітації, тобто на мікроорганізми діють ударні хвилі (імпульси тиску) зі швидкістю, що перевищує швидкість звуку. При цьому тиск у бульбашках рідини досягає 300 атм, а температура підвищується до 700 °С. Хімічний ефект полягає у вивільненні із молекул води H+ та OH - іонів, які блокують окисно-відновні реакції в мікробних клітинах. Обробка операційної (профілактика) чи гнійної (лікування) рани ультразвуком полягає в наступному: в її порожнину заливають 0,9 %-ний розчин натрію хлориду чи розчин антисептика, потім вводять ультразвуковий хвильовод і таким чином досягають акустичних коливань.
