Антисептика та асептика у ветеринарній хірургії - Власенко В.М.
Скачать (прямая ссылка):
18
Небезпечність загальнотоксичної дії антисептиків підвищується при резорбції в кров великих доз препаратів, великій площі всмоктування (як приклад, антисептична ванна, використання антисептичної рідини), при промиванні антисептиками серозних порожнин, великих за площею ранових поверхонь, при введенні препаратів аерозольним шляхом чи у пряму кишку, при істотній проникності шкіри і слизових, особливо у новонароджених тварин. Це також стосується випадків кумулятивного накопичення препаратів у організмі, недостатності ферментів біотранс-формації, порушенні механізмів виділення препаратів з організму.
Загальна токсична дія має місце при тривалому застосуванні антисептиків і переважно характеризується хронічним ураженням. Препарати ртуті, свинцю, вісмуту токсичні для печінки і нирок. Бор та його сполуки, зокрема борна кислота, мають кумулятивні властивості. Хлоргекси-дин належить до нетоксичних препаратів, але при його надходженні в кров у великій кількості (через слизові, поверхні глибоких ран) можливе ураження вестибулярного апарату. Тривале застосування йоду у вигляді спиртових розчинів викликає резорбтивну інтоксикацію, йодизм, парези і паралічі, а калію перманганату - неврологічні порушення.
Потенційно нейротоксичною є налідиксова кислота. При тривалому застосуванні розчинів фурациліну нерідко спостерігаються алергічні явища. Інтоксикація резорцином проявляється ціанозом і гемоглобінурією. Саліцилова кислота нейротоксична, викликає ураження печінки та шлунково-кишкового тракту. Токсична дія ПАР знижується в наступному порядку: амфоліти, катіонні, аніонні, неіонні сполуки. В експериментальних дослідженнях (Gebhart E., 1985) слабка мутагенна активність встановлена у діоксидину, етанолу, гіпохлоридів, перекису водню, тератогенна - у йоду та ртуті, канцерогенна - у формальдегіду, нітро-фуранів, фенолів, саліцилової кислоти, метронідазолу. Проте, теоретично можливість такої токсичної дії виникає при тривалій та у великих дозах резорбції препаратів із ділянок їх аплікації в кров.
Контактна алергія описана при застосуванні формальдегіду, етакри-дину лактату, фуразолідону, йоду, налідиксової кислоти, фурациліну, саліцилової кислоти, сульфаніламідів.
Основні групи антисептиків
Солі важких металів. Бактерицидна дія препаратів цієї групи зумовлена денатурацією білків і блокуванням ферментів мікробної клітини. Сульфогідрильні групи ферментів та білків мікробної клітини зв'язуються солями металів (ртуті, срібла, міді, цинку, вісмуту, свинцю). Ta-
19
кий зв'язок незворотній і зумовлює денатурацію та загибель мікроорганізмів. Раніше ці препарати, особливо препарати ртуті (двохлорид, ок-сиціанід, амідохлорид, монохлорид), широко застосовували як антисептики. Проте, у зв'язку з високою токсичністю вони втратили своє практичне значення. Перспективними вважаються малотоксичні органічні сполуки ртуті, зокрема, етанолмеркуріхлорид у суміші з цетилпіридиній хлоридом, відомий під назвою діоцид. Йому властивий широкий спектр бактерицидної, спороцидної та фунгіцидної дій. Препарат застосовують для обробки рук хірурга, операційного поля, для знезараження шовного матеріалу (1:5000), хірургічних інструментів і полімерних матеріалів (1:1000). Діоцид має виражені мийні властивості, антисептичний ефект утримується близько 2 год.
Срібла нітрат - антисептичний, в'яжучий, припікаючий засіб, який застосовують зовнішньо на шкіру у вигляді 2-10%-них розчинів чи 1-2%-ної мазі. Для обробки слизових оболонок використовують 0,25-2%-ні розчини.
Міді сульфат утворює з білками мікробної клітини нерозчинні у воді альбумінати, внаслідок чого гинуть мікроорганізми. Застосовують у вигляді водних розчинів для антисептичної обробки слизових оболонок (0,25 %-ний) та дистальних ділянок кінцівок (5-10 %-ний).
Спирти. Найширше практичне значення для хірургічної антисептики мають 70-80 %-ний етанол, 40-60 %-ний пропанол та 60-70 %-ний ізопропанол, які зумовлюють незворотну коагуляцію білків та пошкоджують мембрани мікроорганізмів. Однак, спори бактерій стійкі до спиртів. їх використовують для обробки рук хірурга, операційного поля, підготовки та зберігання шовного матеріалу, інструментів. Спирти швидко інактивуються в білковому середовищі, тому їх застосуванню повинна передувати ретельна механічна антисептика.
Спиртові антисептики наносять лише на суху шкіру, щоб запобігти зменшенню концентрації діючої речовини і відповідно ефективності антисептичної обробки. При застосуванні на шкіру, спирти не піддаються ресорбції, не спричиняють її сенсибілізації та не впливають на величину PH шкіри. Проте, недоліком спиртів є надто виражений знежирюючий ефект щодо шкіри та відсутність пролонгованої дії.
Останнім часом у практику впроваджуються спиртові антисептики тривалої дії (фірми "Борер Хемі АГ", Швейцарія; "Воае Хемі АГ", Німеччина та "ЛізоформДр. Ханс РоземанкГмбх", Німеччина).
Спирт етиловий (етанол) - рідина без кольору з характерним запахом, змішується з водою, ефіром, хлороформом у всіх співвідношеннях. Температура кипіння 78 °С. Горить синім полум'ям. Найвищу антисеп-
