Антисептика та асептика у ветеринарній хірургії - Власенко В.М.
Скачать (прямая ссылка):
Більшість антисептиків не мають антигенних властивостей, тому, як правило, при їх застосуванні не проявляються алергічні чи аутоімунні реакції. Проте, для низки антисептичних засобів характерні властивості неповноцінних антигенів (йод, діамантовий зелений, фуксин), а тому існує вірогідність розвитку токсикоалергічних реакцій. Така побічна дія антисептиків усувається конструкцією лікарської форми препарату, режимом і умовами його застосування.
Здебільшого антисептики мають декілька механізмів антимікробної дії, які зумовлюють зміни в структурі, обміні речовин та енергії мікроорганізмів, що призводить до загибелі мікробної клітини, призупинення її росту та розмноження, зниження кількості мікробних популяцій. Антисептики відрізняються від антибіотиків тим, що вони не пригнічують синтезу пентидоглікану клітинної стінки бактерій. У механізмі антимікробної дії антисептиків прийнято виділяти основні механізми та мішені
14
їх впливу на мікроорганізми: деструкції структур (фімбрії, капсула, джгутики, клітинна стінка, цитоплазматична мембрана, лізосоми, рибосоми, нуклеоїд); окислення антисептиками органічних речовин мікробної клітини; мембраноатакуюча дія на цитоплазматичну мембрану; ан-тиметаболітна та антиферментна.
Прояв певного механізму дії антисептиків на мікробну клітину залежить від їх дози, фізіологічного стану мікроорганізму, умов зовнішнього середовища.
Деструктивний механізм. Це процес руйнування органоїдів та макромолекул, що супроводжується незворотними змінами будови молекул, їх механічних, фізико-хімічних, електричних та інших властивостей з втратою функціональних можливостей.
Із усіх антисептиків деструктивний вплив мають 95%-ний етанол, високі концентрації фенолів, галогенів, кислот, лугів, деяких солей важких металів та поверхнево- активних речовин з високими детергентни-ми властивостями. Деструктивна дія антисептиків залежить від наявності в макромолекулі реакційноздатних груп та атомів. Вона стимулюється активними радикалами, каталізаторами, температурою. Деструкція макромолекул, що містять гідроксильні та карбоксильні групи, атоми водню, подвійні зв'язки, перебігає, в основному, під дією окислювачів.
Деструкція гетерогенних полімерів відбувається як під впливом окислювачів, так і при дії гідролізуючих та детергентних антисептиків.
Такій хімічній деструкції перш за все підпадають білки та ліпіди цитоплазматичної мембрани, а це призводить до загибелі мікробної клітини. Проте, високу стійкість до деструктивної дії антисептиків мають спори та цисти, завдяки тому, що вони покриті товстим шаром малоре-акційноздатних макромолекул.
Однак, при застосуванні таких антисептиків слід зважати і на певні деструктивні явища у тканинах макроорганізму, що проявляються подразнюючою та припікаючою дією.
Окислювальний механізм. Серед антисептиків він властивий перекису водню, калію перманганату та галогенам. Усі види мікробів містять значну кількість макромолекул, які легко реагують з окислювачами. Це і визначає широкий спектр протимікробної дії останніх з характерним мікробоцидним ефектом.
Перекис водню, внесений у тканини, під впливом каталази швидко розкладається на воду, молекулярний кисень і перекисні іони. В умовах інфекційно-запального процесу в тканинах така реакція перебігає надзвичайно інтенсивно (молекула каталази за 1 с при pH 6—8 розкладає 105 мо-
15
лекул H2O2) та посилюється наявними в ексудаті мікробними каталаза-ми, фенолами, двохвалентними іонами заліза, міді, марганцю та аскорбіновою кислотою, яка вивільняється із еритроцитів, лейкоцитів і мікробів. За наявності аскорбінової кислоти і фенолів, а також інших донорів водню каталаза проявляє себе як пероксидаза. В такому випадку H2O2 розкладається на воду та атомарний кисень, який має більш потужні антимікробні властивості окислювального механізму.
Ще більш виражену окислювальну активність має калію перманганат. За наявності органічних сполук у кислому середовищі марганець із семивалентного переходить у двовалентний (при лужному pH - у чотиривалентний) з вивільненням атомарного кисню.
Високі окислювальні властивості мають і галогени. Ця активність зменшується із збільшенням молекулярної ваги: фтор, хлор, бром, йод. Механізм окислення органічних речовин галогенами відбувається за наступною ланцюговою реакцією (на прикладі хлору):
СІ2+Н2О --НСЮ+НС1; 2НС10—2НСІ+О2.
Вивільнення кисню неорганічними сполуками галогенів відбувається надзвичайно швидко, що зумовлює не тільки загибель мікроорганізмів, а й пошкодження тканин. У зв'язку з цим перспективними як антисептики є лише органічні сполуки галогенів. Так, із йодофорів (комплексних сполук йоду з полімерами) кисень вивільняється достатньо повільно. При цьому зберігаються його високі окислювальні властивості, а побічна дія істотно зменшується.
Мембраноатакуючий механізм. Одні мембраноатакуючі антисептики руйнують мембранні полімери, що приводить до лізису мікробної клітини. Інші зумовлюють підвищення проникнення цитоплазматичних мембран, зміну осмотичного тиску, порушення переносу через мембрани молекул та іонів, інгібіцію метаболічних процесів та біологічного окислення, гальмування простого виділення клітин, яке у бактерій регулюється мезосомами мембран.
