Еще раз об И.Е. BUDH - Топоров В.Н.
Скачать (прямая ссылка):
1 У зв'язку з цим привертае увагу також погляд О. М. Трубачова,
який небезшдставно вважае за можливе шукати витоки етношма русь в
1ндоарШських релштах Причорномор'я i зближуе його з давньошдшським
(tm)к§а "свкло, св!тлий" [Трубачев 1977 : 26; див. також: Толочко 1987 : о!-о5].
4*
51
ний перюд. У швшчних районах пеныивського ареалу частй-на ант1в злилася з швденно-схщним населениям житомирсько-корчацько1 культури [Седов 1970 : 79; Хавлюк 1974 : 197]. У VII ст. це змшане слов'янське хл1боробське населения з'явилось новою колошзащйною хвилею на Л1вобережж1 Дншра, просуваючись на швшчний схщ уздовж Сули, Пела i Ворскли i згодом влилося в нову культуру, синхронну з правобережною культурою типу Луки Райковецько*1 - волин-щвського та роменського тишв, що стали основою лггописних аверян [Археология УССР 1986 : 167].
Нащадками ашчв у швденнш частиш тясмино-побузьких старожитностей були слов'янсыи племена IX-XII ст., що за-лишили середньодншровсью кургани з тмопокладенням в грунтових ямах [Седов 1974а: 118] - улич!, тиверщ i хорвата.
HafiHOBimi дослщження матер 1ально*1 культури схщнослов'-янських племшних угруповань V-VII ст. н. е. шдтвердили наявшеть у шй багатьох сшльних рис, що евщчить про и глибоку внутршню едшеть. Але в нш уже чггко видмились три локальш групи, археолопчно представлен! трьома типами керамжи: празько-корчацьким, колочинським i пеныивським [Баран 1978 : 17-19, мал. 5; Русанова 1968 : 143]2, яю, проте, не пов'язаш з формуванням р1зних етноЫв: причини видьлен-ня цих тишв пояснюються вщмшностями в IX субстратних шдосновах та в контактах i зв'язках Т'х носПв з населениям сусщшх культур [Баран 1978 : 24].
2.2. ФОРМУВАННЯ СОЮ31В СХЩНОСЛОВ'ЯНСЬКИХ ПЛЕМЕН I СТАНОВЛЕНИЯ ДАВНЬОРУСЬКО! НАРОДНОСТ1
У VI-VII ст. н. е. схщш слов'яни вщзначалися досить висо-ким ступенем економ1чного й сощального розвитку. Поширен-ня плужного хл!боробства, поява ремесел i ремюничих цент-piB, кнування шдивщуальних господарств, зародження майновоТ HepiBHOCTi - усе це створило передумови для виник-нення в них класового сусшльства. 3 сусшльно-полЛичного погляду схщнослов'янсыи племена у VI-VII ст. н. е. переживали завершальний етап перв1снообщинного ладу, утво-рення ажшв племен i зародження державностк Спочатку щ союзи були, мабуть, тимчасовими конгломератами р1зних
2 Останшм часом окремо вид^яеться культура середини VII-се-редини VIII ст. сахшвського типу, вщкрита б!ля с. Сахшвка у нижшй течи р. Рось [Приходнюк 1980 : 15, 71].
52
племен або союзами дружинншйв р!зних племен шд час eift-ськових поход1в, але з часом створювалися дедалi стабмьшнп союзи сусщшх племен, я к! поступово перетворювались на феодальш княз1вства [История УССР 1981 : 295]. Таким чином, вщом1 з лггопису схщнослов'янськ! угруповання (дул1би, бужани, волиняни, деревляни, поляни, с1веряни, дреговичу в'ятичь радимич1, улич!, тиверщ, хорвата, кривич1, словени), що об'еднували близько ста дрШшших слов'янських племен [История УССР 1981 : 295; Соловьева 1956 : 156-157, 166], напередодш об'еднання Тх у межах КиТвськоТ Pyci становили територ1альш, полггичш союзи державного типу, усередиш яких вщбувався 1сторичний процес консолщацп р1зних етшч-них елемент1в, що по cyri було продесом формування первкних народностей. Вони перебували на pi3HHX ступенях конаш-дацп, мали своТх княз1в, своТ стольн1 Mi ста й ремюнич1 центри i поступово поглиналися давньоруською народшстю [Третьяков 1970 : 70; Толочко 1987 : 181].
Новосформоваш племшш союзи в р1зних частинах схщно-слов'янського ареалу мали певш етшчт й д1алектш особли-BOCTi, яких вони не втратили i в склад! ДавньоруськоТ держа-ви, оскьчьки злиття колишшх племшних сокшв в едину дав-ньоруську народшсть не було повним i остаточним [Рыбаков 1970 : 27]. На баз1 найтюнше спорщнених груп схщнослов'янських племен поступово формувалися Ti компактш етногра^ ф1чно-д1алектш ареали давньоруськоТ народность як! згодом стали характерними особливостями р1зних perioHiB трьох братшх схщнослов'янських народностей - росшськоТ, украТнськоТ та бшоруськоТ. 3 цього погляду особливо вир1зняеться icTOTHa спорщнешсть лтшисних племен твденно-захщноТ зони (колишн'1Х дул1б1в), що походять з спкьноТ культури типу Луки РайковецькоТ i шзшше стали етшчною основою швшчно-правобережноТ частини украТнськоТ та швденноТ ча-стини бшоруськоТ народностей. На етнограф1чному piBHi ця спорщнешсть чггко простежуеться в сшльних особливостях одягу i жшочих та шших прикрас волинян, деревлян, дрего-вич1в i полян, невщомих шшим схщнослов'янським трупам [Седов 1982 : 93]. Д1алектна шзддбшсть цього ареалу, незва-жаючи на значш ni3Himi нашарування, засвщчена також су-часними лшгвогеограф1чними дослщженнями. Оск1льки основ-Hi eTHi4Hi, антрополопчш й д1алектш риси окремих сучасних схщнослов'янських ареалie ретроспективно через давньору-ський перюд сягають перюду формування схщнослов'янських союзiв племен, цей процес варто розглянути детальшше.
63
2.2.1. ДУЛ1БИ
Одним з найдавшших союз!в племен на схщнослов'янських землях, що охопив певну частину слов'ян-склавЫв, були ду-л1би. Цей племшний союз виник у VI - на початку VII ст. н. е. в ареал1 празько-корчацько1 культури i займав терито-piio Волиш та зону Правобережного JlicocTeny. На заход1 яулхби заселяли басейн Захщного Бугу i Сяну, на швдш ix-нш ареал заходив у басейн Верхнього Дшстра, на niBH04i вш обмежувався Прип'яттю, а на сход1, иайв1рогщшше, доходив до Гориш [Баран 1972 : 131; Русанова 1960 : 69; Седов
