Еще раз об И.Е. BUDH - Топоров В.Н.
Скачать (прямая ссылка):
38
1982 : 31; История УССР 1981 : 161]. У ход1 ьпграцшних ру-х1в\та взаемовплив1в р1зних племен oKpeMi mobhI риси поши-рювались на суадш схщш територи, де значною Mipoio шве-лювались етшчш та д1алектш особливосп, як'\ нерщко являли собою pi3Hi етапи тих етномовних npoueciB, що у вюло-зах1д-нополюькому ареал! вже завершилися. Схщна частина пра-слов'ян знову стала тяж1ти до етшчно близького захщного праслов'янського ареалу, де на цей час розпалися лужицыи кельтр-слов'яно-1лл1ршсью зв'язки. Слов'янство знову на 300 poKiB вщродило свою едшсть (Тащт, Плшш i Птолемей називають слов'янсью племена венетами), хоч повно1 тотож-ност1 в обох частинах, що довго жили р1зним життям, так i не було досягнуто [Рыбаков 1981а : 227]. Усе це знаменувало nepexU до нового, шслясюфського етапу розвитку праслов'-ян, пов'язаного i3 зовшшньо близькими м'\ж собою пшевор-ською та зарубинецькою культурами, у створенш яких участь слов'янських племен безсумшвна, та в щлому неслов'янською культурою Поенешти - Лукацивка, серед носив якоТ могли бути також i слов'янсью угруповання.
Пшеворська культура (кшець III ст. до н. е.- початок
V ст. н. е.) виникла м\ж Одером i ЗахЦним Бугом (територ1я сучасноТ середньо1 та швденно*1 Полыщ), очевидно, внаслщок далыиоТ еволюцп праслов'янських племен та змшування \х з шшими племенами (насамперед з провщними в Одерському perioHi германцями й кельтами), що шдтверджуеться лшгвь стичними, археолопчними й етнограф1чними даними [Бернштейн 1961:94-95, 98-99; Филин 1962:103-106, 115, 137; Трубачев 1983 : 253; Третьяков 1953 : 132-134; Русанова 1976: 205-215; Седов 1979 : 71, 74; 1983 : 102-105]. Опдна частина пшеворського ареалу у шзньолатенський перюд заходила на сучасну схщнослов'янську територш i локал1зувалася в басейнах Захщного Бугу (захщна Волинь) та Верхнього Дшст-ра [Этн. карта 1985 : 26; Археология УССР 1986:53]. На початку н. е. племена пшеворсько1 культури (найв!ропдшше, з Олезького perioHy) просунулись на швшч i досягли Бал-тшського узбережжя в межир1чч1 Вюли й Одера [Седов 1979 : 136]. 6 певш шдстави припускати, що OKpeMi групи HociiB пшеворськоТ культури проникли у Карпати через ripcbKi перевали i могли справити певний вплив на формування м1сцевих кар-патських культур [См1шко 1960 : 148-152; Этн. карта 1985 :67].
Синхронна з пшеворською зарубинецька культура (кшець
III ст. до н. е.- II ст. н. е.) сформувалася \пж Захщним Бугом, Прип'яттю i Россю, Тясмином та в басейнах Березини, Сожа i Десни [Максимов 1972 : 135; Этн. карта 1985 : 15; Археология УССР 1986 : 15, 31] у результат! складноТ культурно-етшчноТ штеграци праслов'янських племен шзньопоморсько-
39
шдклошовоТ культури, що просувалися на швденний схш у басейни Дшстра, Прута й Днтра, з м1сцевим населений - з милоградськими племенами на niBH04i ^сторичними нёвра-ми, яю, на нашу думку, становили змшане слов'яно-б^лтш-ське населения) 3 i з сколотами - нащадками чорнол!ських племен на швдш при значних швелюючих латенських (кельт-ських) впливах. Центр зарубинецькоТ культури м1стився на Середнш Наддшпрянщиш, в ареал1 майбутшх полян [Нов. данные 1969; Максимов 1972 : 117, 127, 135; 1978 : 55; Мачин-ский 1976 : 92; Седов 1972 : 134-135; 1979 : 76; Эти. карта
1985 : 16-17]. 3 етшчного погляду зарубинецька культура, найв1ропднше, являла собою конфедеращю племен з бли-зькоспорщненими говорами [Седов 1972 : 124-125; Максимов 1978:55; Винокур 1983 : 112]. У швшчному та в швшчно-схщному ареалi це, очевидно, було зм1шане балто-слов'янське населения, де на р1зних територ1ях переважав то один, то ш-ший етшчний компонент [Седов 1977 : 35, 1979 : 76; Трубачев 1982 : 24]. У середньонаддншрянському й пол!ському ареалах зарубинецька культура, найв1ропдшше, була праслов'ян-ською [Археология УССР 1986 : 34].
Бурхлив1 етногенетичш процеси у зв'язку з^формуванням зарубинецькоТ культури внесли значш корективи в розмежу-вання захщноТ i схщноТ частин праслов'янського ареалу: м\ж ними нам1тилася нова визначальна межа, що зб!галася з ме-жею м\ж зарубинецькою та пшеворською культурами приблиз-но по ЗахЦному Бугу. Давне ж розмежування цього репону по Ясельд1 - Прип'ят1 - Гориш набуло локального значения в межах схщнопраслов'янського ареалу.
Нове розмежування праслов'янськоТ територп, простежу-ване за археолопчними культурами i зумовлене певними ет-ногенетичними процесами, свщчило i про початок значноТ д!алектноТ диференщацп праслов'янськоТ мови. Хоч меж1 най-давшших д1алектних зон, як правило, не зб1гаються з сучас-ними внутршньослов'янськими лшгвктичними межами [Филин 1972 : 27], ochobhI тенденци шзшшого членування слов'янських мовних груп нам1тились уже в той час. Очевидно, ще з юнця III ст. до н. е. беруть початок nepuii ознаки розмежування майбутшх захщних i схщних слов'янських мов. Роз-ходження м\ж захщною i схщною д1алектними зонами поча-лися з ледве пом1тних i з часом усе виразшших в1дмшностей у вимов1 носових голосних та ё, pi3HHX рефлекс!в задньоязи-
? Деяк1 дослщники вважають милоградську археолопчну культуру виключно слов'янською [Мельниковская 1967 : 175; Рыбаков 1979 : 146-- 148, 189]. I. I. Артеменко [1973 : 20] припускае етшчно злпшаний характер Ш€1 культури, а О. М. Трубачов [1983 : 255] схиляеться до думки, що icTO-ричш неври були кельтами,
