Еще раз об И.Е. BUDH - Топоров В.Н.
Скачать (прямая ссылка):
34
24; Откупщиков 19831: 53-66; Трубачев 1983 : 239-240], хоч у цшому дя проблема поки що залишаеться дискусшною [Ру-сашвський, Гриценко 1984 : 79].
У середиш II тис. до н. е., коли в СередземноморЧ виникло класове сусшльство, унаслщок м1грацш, вшн i завоювань, культурно! та мовноТ взаемоди племен crapi племшш сшль-ност1 розпадалися i складалися нов! сшльносп з р1зноетшч-них i р1зномовних племен. Зокрема, у швшчшб частиш Центрально! бвропи (у межир1чч1 ВерхньоТ Ельби i Вкли до Се-реднього Дунаю та верх1в'Тв Захщного Бугу на швдш й до Гориш на сходО виникла лужицька археолопчна культура (XIII-V ст. до н. е.), що, в!ропдно, включала в себе захщну й швденну частини праслов'янського св1ту, якусь частину кельтських та 1лл1ршських племен [Рыбаков 1982 : 16]. На швшчшй OKpaiHi лужицько1 культури шд впливом зах1дно-балтшськоТ поморсько'1 культури згодом сформувалася т. зв. культура шдклошо:л1Х поховань (приблизно V-I ст. до н. е.), яка в середньолатенський час поширилась до серед-ньоТ течп Одеру на заход1 й до Прип'ятського Пол1сся та Волин! на сход! [Седов 1979 : 41-52, 1983 : 101-102]. Деяю доииднрки вважають племена uie'i культури найрашшими слов'янаии, в середовшш якях почала формуватися праслов'-янська мова [Седов 1978а : 231, 1979 : 51, 1983 : 101].
Схщну частину давнього праслов'янського ареалу (сучас-ний украТнський лкостеп) i дал! населяли стародавш скотар-сько-хл1боробсыа племена - нащадки тшинецько-комар1в-ськоТ культури. На л1состеповому Правобережж! нишшньоТ УкраТни (вщ Середнього Дншра до Горин!) на основ1 тшине-цько-комар!вських племен виникла праслов'янська биогру-д1вська культура (XII-X ст. до н. е.) [История УССР 1981 : 123]. ГПзнше, протягом X-VII ст. до н. е., синхронно з лу-жицькими племенами у лкостеповш смуз! м1ж Верхнем Дшст-ром i Дшпром швдешпше умовно'1 лiнi i Житомир - КиТв [Те-реножкин 1961 : 200, мал. 14; Мельниковская 1967 : 164-166], у басейнах Тясмину й Poci, а з VIII-VII ст. до н. е.- i в нижшй течи Ворскли [Рыбаков 1979 : 142, 226] жили племена чорнолкькоТ (на думку Б. О. Рибакова, також праслов'ян-ськоТ) культури [Рыбаков 1978 : 189-190; 1981а : 224-225; 19816 : 58, 63; 1982 : 16], хоч деяк1 дослщники вважають щ племена фраюйськими [Березанская 1985 : 14-15].
За Б. О. Рибаковим, на початок зал!зного вжу чорноли ськ1 племена досягли високого ступеня економ1чного й культурного розвитку. Докоршний переворот у господарюванш (запровадження орного хл1боробства) i вшськовж cnpaei (по-ява кованоТ зал!зно1 зброТ) вив1в схщну частину праслов'ян на найвищий, за висловом Б. О. Рибакова, переддержавний
3*
35
cTyniHb розвитку первкнообщинного ладу [Рыбаков 1981а " 59]. Чорнол1ське населения мало високорозвинений фольклор, у якому вщображалася м1фолопчно оформлена icTopiH племен з територи Середньо! Наддншрянщини й Надбужжя протягом майже тисячолтя. Дещо трансформоваш чорнолкью м!фи X-VII ст. до н. е. збереглися у фольклор! схщних слов'ян аж до нашого столтя [Рыбаков 1979 : 215-216, 1981а : 227, 1982 : 24-25]. Живучи по сусщству з войовничими юммерш-цями, чорнолкьке населения навчилося будувати на швден-них рубежах MiuHi фортещ й створило союз чотирьох пле-мшних об'еднань (царств), вщомих з античних джерел шд за-гальною назвою сколоти [Рыбаков 1979 : 218, 1982 : 24;
История УССР 1981 : 137-139], яку зафшсував Геродот як самоназву ряду хл1боробських племен л1состепово1 Наддш-прянщини.
Протягом тшинецько-комар1всько1 епохи i, мабуть, на по-чатковому еташ лужицького перюду, очевидно, завершилось формування основних особливостей праслов'янськоТ мови, що вщр!зняли и вщ шших шдоевропейських мовних систем, i нам!тилися провщш тенденщ*1 дальшого мовного розвитку.
Сучасш досягнення пор1вняльно-юторичного мовознавства дозволяють встановити вщносно хронолопчну послщов-HicTb основних фонетичних i граматичних npoueciB у праслов'-янськш MOBi з великою достов1ршстю й високою надШшстю. "За достов1ршстю й за юлыистю реконструйованих елемент1в праслов'янська мова може бути зютавлена з латинською по вщношенню до романських" [Иванов, Топоров 1983 : 152].
G/ид гадати, що протягом першого з трьох основних еташв у розвитку праслов'янськоУ мови (кшець III тис. до н. е.- XI ст. до н. е.) у галуз1 фонетики вщбулися таю найважли-Biuii змши: а) злиття голосних а, о > а°; а, б > а°; б) поява яюсних вщмшностей м1ж довгими i короткими голосними, зокрема початок переходу й, Т > ъ, ь; в) скорочення довгих голосних - перших компоненте дифтонпв i дифтонпчних сполучень; г) перетворення ё > ё (Ъ); д) делаб!ал1защя Q i пе-ретворення його артикуляцп в у (ы)\ е) значш видозмши ак-центолопчноТ* системи праслов'янськоТ мови i ряд шших пе-ретворень [деталыпше див.: Бернштейн 1961 : 160-165; Филин 1962 : 101-103; Вступ 1966 : 33-40; 1стор1я укр. мови 1979:96-101, 124].
У VII ст. до н. е. в причорноморських степах з'явилися 3i сходу могутш ipaHOMOBHi племена ск1ф!в. KiMMepifiui змушеш були вщступити на швдень через Кавказ до краТн ПередньоК Азп, а сюфи в степовому Причорномор'1 створили пол1тичне об'еднання державного типу. Сколотський племшний союз на-
