Еще раз об И.Е. BUDH - Топоров В.Н.
Скачать (прямая ссылка):
23
ГПдсумовуючи досягнення радянських учених i здобутки багатор1чних особистих дослщжень, акад. Б. О. Рыбаков за-пропонував нову концепшю передкторп КиТвськоТ Pyci [Рыбаков 1981а : 215-284, 19816 : 55-75, 1981 в : 40-60]. И новизна полягае насамперед у прагненш достпдника осмис-лити етшчш процеси в Тх д1алектичнш узаемодп, коли процес етн!чного под1лу призводив одночасно до своеТ протилеж-HocTi - конашдаци р1зних племшних труп [Хмель, Майбо-рода 1983 : 108]. Icropiio праслов'янських племен Б. О. Ри-баков розглядае в загальному контекси 1сторичного розвитку народ1в i племен тодшньоТ бвропи. При такому шдход1 вда-лося встановити HepiBHOMipHicTb культурно-економ!чного й сусшльно-шштичного розвитку праслов'янського сусшльства в 4aci, a шод1 i в npocTopi i пояснити ui неоднаков1 темпи розвитку значною Тх залежшстю вщ штенсивноси праслов'ян-ських зв'язюв з суЫдшм неслов'янським св1том. Як вщзначае дослщник, при^, тодииньому розвитку продуктивних сил пра-слов'яни значно б1льше залежали в1д сусщшх неслов'янських економ1чних та культурно-пол1тичних центр1в i сильшше за-знавали TxHix вшпшв, шж у шсляпраслов'янсьш часи. У ui-лому ж праслов'янське сусшльство стояло на тому високому щабл1 економ1чного, поличного й культурного розвитку, за яким починаеться державна оргашзащя життя й формування nepBicHHx народностей.
Запропонована Б. О. Рибаковим нова концепщя передкто-piT КиТвськоТ Pyci як всеб1чно обгрунтована й науково пере-конлива ниш прийнята i схвалена переважною б1лышстю радянських кториюв (див. Укр. 1сторичний журнал, 1981, № 10, с. 39-53) i набувае основоположного значения в даль-ших наукових пошуках 6. Вона спонукае також i лштспв до нових досл1джень схщнослов'янського глотогенезу й cniB-вщнесення своТх висновюв з щею концепщею. Як зауважуе Б. О. Рибаков, "велию кторичш явища повинш були неми-нуче вщбитися й на MOBi як у галуз! внутршнього ТТ розвитку, так i в галуз1 зовшшшх зв'язюв та вплив1в" [Рыбаков 1981 а : 152]. Це щлком законом!рно, оскыьки, як вщомо, мова - су-сшльне явище, i, обслуговуючи сусшльство, вона розвиваеть-ся разом з сусшльством, багато в чому вщбивае його icropiio й у piBHi свого розвитку значною Mipoio перебувае в залеж-HocTi вщ р1вня розвитку самого сусшльства.
6 Це, проте, не означав, що проблему слов'янського етногенезу вже остаточно розв'язано й iHmi погляди на цю проблему втратили наукове значения. Идеться лише про те, що на сучасному еташ кoнцeпцiя Б. О. Ри-бакова нaйбiльш вщповдае вимогам марксистсько-леншськоГ методологи icTopii*, а без усвщомлення й урахування цих вимог не можна правильно ощнити icHyio4i й можлив1 в майбутньому HOBi ппотези етногенезу слрв'ял [Хмель, Майборода 1983 ; 109],
24
Важливу шформащю для досупдження схщнослов'янського етно- i глотогенезу дають також антрополопчш дан!. За свщ-ченням спещал1спв, "генофонд i визначуваний ним антропо-лопчний вигляд народу стабшьшци, шж мова й культура, що шод1 шдлягають швидким змшам (перехщ народу з мови на мову, змша культури в npoueci запозичування культурных елемент1в). Тому антрополопчне дослщження часто виявляе таю глибою джерела походження сучасних народ1в, яю не-пристушп анал1зу з позищй шших наукових дисциплш, що займаються етногенезом" [Алексеев 1969 : 5].
Надшшсть антрополопчного матер!алу в етногенетичних достпдженнях визначаеться ще одшею його особлив1стю: якщо мова й культура можуть поширюватися й незалежно в1д по-ширення антрополопчних тишв, то останш школи не поши-рюються без культури й мови [Дебец, Левин, Трофимова 1952 : 24]. Щоправда, доелщження етногенезу та ранньоТ i стори слов'ян за палеоантрополопчними даними ускладнюеться тим, що у слов'ян аж до кшця I тис. н. е. панував обряд кремацп помер л их. Однак для виршення етногенетичних проблем важ-лив1 не т1льки палеоантрополопчш матер1али, але й антро-полопчш характеристики сучасного населения.
Цшш вщомосп з антрополоп*1 схщних слов'ян i м1ркуван-ня щодо \х етногенезу за антрополопчними даними м1стяться в працях В. В. Бунака, В. П. Алексеева, Т. I. Алексеево!,
В. В. Седова, В. Д. Дяченка, М. С. ВеликановоТ, Т. С. Кон-дукторово!, I. I. Саливона, А. I. Микулич, Л. I. Тегакота iH.
На pi3Hi проблеми етногенезу схЦних слов'ян певне свило може пролити i схщнослов'янський фольклор та етнограф1я. У народнш м1фологп, казках, легендах, переказах, BipyeaH-нях, ворожшнях, заклинаниях тощо знайшли воображения pi3Hi сторони духовно! культури наших далеких предюв, Тх моралып й естетичн! погляди, lXHi взаемини з сусщшми племенами й народами. Витоки деяких фольклорних зразюв по-чинаються з далеких доюторичних час1в. Так, наприклад, поширеш в схщних слов'ян (у змшеному вигляд1 аж до початку XX ст.) м1фи-казки про трьох богатир1в, золотий плуг i ярмо, про двох божественних ковал!в-зм1еборщв, що вику-вали плуг у 40 пугцв i навчили людей хл!боробства, про лютого зм1я (одноголового, трьох-, дев'яти-, дванадцятиголового), що пршитав переважно з швдня, i т. п., зародки яких дослщники шукали в enoci Кшвсько1 Pyci, акад. Б. О. Рыбаков щлком обгрунтовано взносить до фольклору праслов'ян-сколопв (нащадюв чорнол1сько1 археолопчно*1 культури) середини I тис. до н. е. [Рыбаков 1981 а: 58-61; 1982: 24-25].
