Еще раз об И.Е. BUDH - Топоров В.Н.
Скачать (прямая ссылка):
Однак ця народшсть так i не склалася: у кшщ IV - на початку V ст. н. е. чернях1вськ1 племена зазнали нападу перших тюркомовних коч1вник1в - гуншв, шсля чого серед чер-нях1вських племен стали переважати диференцшш процеси. 3 цим зб1глося й падшня Риму, що призвело до занепаду про-в1нц!йноримських виробничих центр1в, припинення припливу римського 1мпорту. Через втрату основного джерела добро-буту - експорту хл1ба в римськ1 м1ста Причорномор'я спо-стер!галось зниження загального р1вня культури слов'ян лЬ состепово1 СередньоТ Наддн1прянщини, i вони зр!внялися з менш розвиненими слов'янськими та шшими культурами л1-coBo'i зони [Рыбаков 19816 : 72]. Тут, у п1в1пч1пй части Hi Се-редньо1 i п!вденн1й частин1 Верхньо1 Наддн1прянщини, по Десн! та в сум!жних ареалах Л1вобережного Jlicocreny, мож-ливо, до басейну р. Рось на ocHoei п1зньозарубинецько1 культури унастидок безперервних етноплем1нних перегрупувань та шших складних сощальних i пол1тичних процес1в у II - середин)' V ст. н. е. паралельно з чернях1вською сформувалася т. зв. кшвська культура [Даниленко 1976 : 65-92; Максимов, Терпиловский 1978 : 91-107; Третьяков 1982 : 58, 60; Баран 1983 :172; Этн. карта 1985 : 51-59; Археология УССР 1986 100-113].
У твденшй частит ВерхньоТ Наддншрянщини, зокрема i в твденнш Бшорусп та в басейнах Березини, Сожа, Сейму й Десни на початку V ст. н. е. на ochobI киТвськоТ культури виникла колочинська культура [Седов 1970 : 48-53; 1982 : 33-34; Даниленко 1976 : 82, 87-88, 89; Русанова 1976 : 73- 75; Баран 1981 : 170; Этн. карта 1985 : 98; Археология УССР
1986 : 167-174], яка, найв1ропдшше, належала слов'янам
45
(швденний ареал) та сх!дним балтам (швшчна окраша) [Варан 1978 : 29; 1983 : 174; Археология УССР 1986 : 173-174]. Зв'язок колочинськоТ культури з кшвською шдтверджуеться майже повним зб1гом Тх ареал1в i значною под!бшстю елемен-TiB матер1ально*1 культури [Эти. карта 1985 : 98]. У KiHui V - на початку VI ст. колочинська культура з сучасного швден-ноб1лоруського perioHy просунулась у басейн Середнього Дншра [Рыбаков 19816 : 41] i перекрила кшвську культуру.
У швшчно-схщному Прикарпаги м\ж Карпатами та Дш-стром i частково на Закарпагп у межах кшця II - nepmoi половини V ст. н. е. паралельно з чернях1вською культурою кнувала своерщна культура карпатських кургашв [бшшко 1960; Этн. карта 1985 : 59-68; Археология УССР
1986 : 113-127], населения якоТ являло собою 3Mima-ний етнос з гето-дашйського i слов'янського компоненте. Наступшсть м!ж цим населениям римського часу i ранньосе-реднышчними прикарпатськими племенами простежуеться за археолопчними матер1алами досить ч1тко i пояснюеться насам-перед наявшстю в обох угрупованнях сшльного слов'янського компонента, який в етногенетичному npoueci виявився тут про-вщним [Этн. карта 1985:68; Археология УССР 1986: 126- 127].
Занепад провшцшноримських виробничих центр1в i Велике переселения народ1в у V-VI ст. (загальний рух европей-ських племен з niBH04i на швдень, а кочових племен на чол1 з гуннами, а пот1м - з аварами - 3i сходу на захщ) внесли noMiTHi зм1ни i в етногенетичну ситуащю в середньому й шв-денному ареал1 Схщно1 бвропи. ГОвденш степи заселили тюрк-cbKi племена. Готи з Причорномор'я вщшшли в Захщну 6в-ропу. Шзньозарубинецыи племена з ВерхньоТ Наддншрян-щини й Пол1сся стали просуватися на швдень. Слов'яни Bic-ленського perioHy пшеворсько1 культури (найв!ропдшше, з ареалу ni3iiimo'i Мазови та Пщляшшя) розселялися у схщно-му, захщному й швденному напрямах, поширившись на Волин!, Верхшй Наддшстрянщиш, на наддунайських землях i в басейнах Одера та Ельби. У шзньоримський час племена пшеворсько*1 культури перейшли Карпати й осво'Тли басейн ВерхньоТ Тиси [Седов 1979:117; Этн. карта 1985:26, 32]. Виникли HOBi кторичш умови, що4 сприяли деякш швеляци регюнальних особливостей слов'янських племен, зокрема, i в схщнослов'янському ареалу яка, однак, стосувалася пере-важно 30BHimHix культурних, а не етномовних ознак.
У V ст. н. е. на значнш територи вщ верх1в'1в Пела на сход1 до верх1в*я Швденного Бугу, Дшстра i Захщного Бугу виникла быьш-менш однорщна за особливостями керамжи, домобуд1вництва i певною Mipoio поховального обряду архео-
46
лопчна культура з двома локальними вар1антами - дшпров-сько-швденнобузьким i дшстровсько-прутським, яю можна вважати перехщними культурами, що типолопчно пов'язують кшвську культуру на Наддшпрянщиш та наддшстрянський ареал чернях1вськоТ культури i3 схщнослов'янськими ранньо-середнышчними культурами VI-VII ст. [Баран 1983 : 173- 174], на основ1 яких формувалися схщнослов'янсью союзи племен, що пот1м злилися в давньоруську народшсть.
У швшчно-захщнш частиш слов'янського ареалу (нишш-ня територ1я niBHi4Ho'i й середным Польщд та НДР до межи-р1ччя Одеру й Ельби) з середини I тис. н. е. ч1тко вид1ляються швденнобалтшсью слов'янсью племена, засвщчеш в VI ст. в 1ордана шд назвою венеди, що генетично були пов'язаш, очевидно, з пшеворською культурою [Седов 1970 : 64-65, 71;
1979 : 133-142]. Вони вщзначалися оригшальною керамжою i техшкою домобуд1вництва [Седов 1970 : 64-65] i, Biporin-но, своерщними д1алектами, вщ яких, слщ гадати, походять лех1тсью мови i говори предюв схщнослов'янських кривич1в та 1льменських словен [Горнунг 1963 : 4].
