Курс современного украинского литературного языка, часть 1 - Жовтобрюх М.А.
Скачать (прямая ссылка):
При творенні пасивних дієприкметників за допомогою суфікса -ен(ий) кінцеві приголосні основ інфінітива змінюються так: д на дж: згромадити — згромаджений; зд на ждж: виїздити — виїжджений; г, з на ж: запрягти — запряжений, виразити — виражений; с на ш: погасити — погашений;
к, т на ч: пекти — печений, присвятити — присвячений; cm на щ (фонет. шч): пустити — пущений (фонет. пушче-ний).
Після губних приголосних в основах дієприкметників перед суфіксом -ен(ий) з'являється л: купити — куплений, виробити— вироблений, зловити — зловлений, зломити — зломлений, розграфити — розграфлений.
б) Пасивні дієприкметники минулого часу творяться за допомогою суфікса -н(ий) від дієслів недоконаного виду з суфіксами -ува-, -юва-, напр. записувати — записуваний, простежувати — простежуваний, підкреслювати — підкреслюваний, виполювати — виполюваний.
Такі дієприкметники можуть виконувати функцію теперішнього часу (виконуваний нами обов'язок — обов'язок, який ми виконуємо; вирощувані в колгоспі овочі — овочі, які вирощуються в колгоспі). За своїм значенням вони відповідають дієприкметникам на -м(ый) у російській мові: перечитуваний — рос. перечитываемый, переписуваний — рос. переписываемый. Наголос у них завжди на корені слова: вигоюваний, виліковуваний, прочйтуваний, вироблюваний.
У дієприкметниках, утворених від дієслівних основ з суфіксом -овува-, наголос стоїть на суфіксі (на о): добудовувати — добудований, виліковувати — виліковуваний, завойовувати — завойований.
В залежності від змісту словосполучень у реченні значення теперішнього часу зрідка може набути також дієприкметник на -ний і не після суфікса -ува- (-юва-), наприклад: Екскурсанти знайомляться з новими матеріалами, вживаними в будівництві (порівн.: Екскурсанти знайомляться з новими матеріалами, які вживаються в будівництві).
Дієприкметники теперішнього часу на -мий в сучасній українській літературній мові майже не вживаються зовсім. Якщо вони й трапляються в ній, то дуже рідко: Звідси їхнє безстрашшя, звідси готовність до загину брести через оцей нічний роз-багнений, ніким не проходимий Сиваш (Гонч.).
389^ § 145. Перехід дієприкметників у прикметники та іменники
Деякі активні і пасивні дієприкметники, втративши дієслівні категорії часу, виду, перейшли в звичайні прикметники, тобто стали означати постійні ознаки предмета, напр.: стояча вода, пекучий біль, колючий дріт, відсталий погляд, прокляті палії війни, биті черепки, обшиті сани.
Між дієприкметниками й прикметниками дієприкметникового походження існують певні відмінності, а саме:
1. Прикметники дієприкметникового походження на відміну від дієприкметників не керують непрямими відмінками іменників, при них не буває пояснювальних слів. Порівн.: колотий голкою, жарена на маслі риба — дієприкметники, але колотий цукор, жарена риба, сіяне борошно, дерте просо, квашена капуста — прикметники.
2. Іноді вони відрізняються один від одного морфологічною будовою. Так, активні дієприкметники творяться від основи теперішнього часу і мають спільний голосний у суфіксі з голосним у закінченні третьої особи множини: блискають — блискаючий, випалюють — випалюючий, літають — літаючий. Прикметники, що втратили ознаки дієслів, таких зв'язків з основами третьої особи можуть не мати, напр.: блискучий успіх, палючий промінь.
Примітка. Відрізняються своєю будовою і пасивні дієприкметники на -ний від відповідних прикметників спільного з ними кореня. Наприклад: визначений вклад — визначний вклад, змінені вартові — змінні вартові, підписаний лист — підписний лист, перекладена література — перекладна література, непереможена армія — непереможна армія. Такі дієприкметники або зберігають кінцевий голосний а дієслівної (інфінітивної) основи, або в складі дієприкметникового суфікса в них є голосний е (підписаний, перекладений), а прикметники, утворені від віддієслівних іменників суфіксом будь-якого голосного перед цим суфіксом не мають (підписка — підпис-ни й, переклад — перекладни й).
3. Прикметники від дієприкметників іноді також відрізняються наголосом: у прикметниках наголос здебільшого на суфіксі, тоді як у дієприкметниках — здебільшого на корені: печёна картопля і пёчена, варене м'ясо і варене, учений чоловік і учений.
Дієприкметники, як і прикметники, можуть переходити в іменники. В таких випадках вони вже означають не ознаки предметів за їх дією, а самі предмети, напр.: учений, працюючий, завідуючий. В реченні вони відповідають, як і інші іменники, на відмінкові питання: хто? що? кого? ч о г о? і т. д.
§ 146. Присудкові форми на -но, -то
В сучасній українській мові вживаються невідмінювані слова на -но, -то, які виконують функцію присудка в безособовому реченні. Напр.: Укріплені райони противника було прорвано
390^ <Гонч.). Усіх ворогів ми здолали навіки, розбито навали розбійницьких орд (Новицький).
З походження ці слова є колишніми короткими дієприкметниками пасивного стану минулого часу середнього роду однини, що в називному відмінку закінчувалися на -о. Короткі форми дієприкметників в українській мові вже давно вийшли з ужитку, а збереглися лише присудкові слова на -но і -то, які тепер зовсім не відмінюються ні за числами, ні за відмінками, ні за родами. Присудкові форми на -но і -то можна творити від кожного пасивного дієприкметника з суфіксами -н(ий), -т(ий), напр.: збудований — збудовано, опрацьований — опрацьовано, ораний — орано, забутий — забуто, зшитий — зшито.
