Курс современного украинского литературного языка, часть 1 - Жовтобрюх М.А.
Скачать (прямая ссылка):
У наведеному реченні прийменники в, від, під, перед, на, зу уточнюючи синтаксичні функції членів речення хатау стеля, нитка і ін., диференціюють значення, тобто виявляють різні значення відмінкових форм — просторові, причинові та інші відношення між предметами, а також відношення дії чи ознаки до предмета. Так, наприклад, в хату (вкинула в хату щось таке) означає напрямок об'єкт дії; від чого (від чого... осміхнулись) означає причинові ви'і-'ощрння; під стелею (стіни під стелею) означає просторові Bi лення; перед образами (голуб перед образами) теж означає просторові відношення; на нитці (крутнувсь на нитці) означає просторові відношення — місце дії суб'єкта (голуба); з паперу (козаки з паперу) показує ознаку предмета за його відношенням до матеріалу; на стінах (наліплені на стінах) означає просторові відношення — місце дії; нарешті, в боки (взялись в боки) означає спосіб дії.
Як бачимо, прийменники не мають самостійно виявленого лексичного значення, роль їх службова: уточнюючи синтаксичні функції членів речення, допомагаючи у виявленні синтаксичного керування непрямими відмінками іменників, займенників, суб-стантивованих прикметників і числівників, тобто виступаючи лише в ролі виразників синтаксичного зв'язку між членами речення,— прийменники, таким чином, не виступають членами речення. Але деякі прийменники не втратили свого лексичного значення,
393^ і ступінь вияву цього значення в різних прийменниках різний. Так, наприклад, більш помітне лексичне значення у прийменників, що утворилися пізніше від прислівників, іменників (всередині, наприкінці, кінець, край, /соло, назустріч); менш помітне лексичне значення у прийменників первинних, напр.: від, до, на, в та ін., тому вони «суміщають різноманітні, іноді навіть суперечливі значення, що повністю розкриваються тільки в складі тих словосполучень, в яких вони виступають у своїй службовій функції»1.
§ 149. Походження прийменників та їх морфологічний склад
Сучасним мовознавством установлено, що слова, які ми нині називаємо прийменниками, в давній мові були не службовими, а повнозначними словами, тобто виступали в функції членів речення. Це можна ствердити хоч би таким прикладом: слова коло, кінець вживалися в давній мові тільки як іменники, в сучасній мові вони вживаються то як іменники, то як прийменники. Порівн.: Наче золотою сіткою оповито коло музик (Коцюб.). Дорога в село йшла коло самого Кайдашевого городу (Н.-Л.). Кінець — ділу вінець (Н. тв.). Сидить батько кінець стола, на руки схилився (Шевч.).
Прийменник між (межи) походить від іменника межа (старослов'янське межда).
1. Залежно від часу походження прийменники поділяються на дві основні групи: первинні і вторинні.
До первинних (старіших за походженням) належать прийменники в, на, від, од, до, у, при, під, з, о, за, яад, через та ін., походження яких важко визначити.
До вторинних належать прийменники типу близько, навколо, поперек, ззаду, спереду та ін. Ці прийменники з лексичного боку ще до деякої міри продовжують зберігати зв'язок з тими самостійними словами, від яких вони походять.
Первинні прийменники здебільшого є спільними для всіх слов'янських мов. Наприклад, прийменник без має місце в російській, білоруській, болгарській,сербській та інших слов'янських мовах; прийменник на — в російській, українській, білоруській, польській і чеській мовах.
Давність існування первинних прийменників як частини мови, спільна наявність їх у слов'янських мовах, частота вживання і стійкість цього розряду слів дають підставу віднести їх до основного словникового фонду мови.
Значна частина вторинних прийменників не є спільною для більшості слов'янських мов.
Первинні прийменники використовуються як дієслівні префік-
1 «Грамматика русского языка», т. 1, изд. АН СССР, M., 1952, стор. 652.
394^ си, за винятком лише деяких (напр., без); вторинні — не використовуються як дієслівні префікси.
Первинні прийменники здебільшого багатозначні в тому розумінні, що вони вживаються з кількома відмінками і виражають різні синтаксичні зв'язки, напр.: в, з, за, між та ін. Кожний з них об'єднує різноманітні значення (про дедалі). Вторинні прийменники здебільшого однозначні.
2. Прийменник як частина мови не становить собою замкненого кола: сучасна українська літературна мова поповнюється новими прийменниками, які розвиваються з самостійних частин мови; деякьз них, набуваючи службової функції, втрачають своє значення як повнозначної частини мови; деякі, будучи співвідносними з самостійними частинами мови, утворюють морфологічні омоніми. Залежно від цього прийменники поділяються на дві групи: прислівникові і відіменні.
Відіменні прийменники. Українська мова (як і російська) поповнюється такими прийменниками, які утворюються здебільшого від іменників абстрактного значення. Це поповнення йде двома шляхами: а) прийменники, що становлять застиглі форми іменників, вжитих без прийменників, утворені від називного відмінка іменників: коло хати, край села, кінець столу, круг багаття; від орудного відмінка іменників: протягом тижня, шляхом здійснення; б) прийменники, утворені поєднанням прийменника з іменником, який в таких випадках втратив своє лексичне значення; такими прийменниками досить помітно поповнюється сучасна українська мова, напр.: з приводу, за рахунок, внаслідок, з боку, в справі, в галузі, з метою, за винятком, на випадок.
