Курс современного украинского литературного языка, часть 1 - Жовтобрюх М.А.
Скачать (прямая ссылка):
б) підставу для розпізнавання певної дії, ознаки: Видно пана по халявах (Ф.); час угадує по сонцю, по зорях пізнає напрям, бачить по очах, помічає по настрою;
в) спосіб дії: сказати по правді, зробити по добрій волі, по щирості, по честі\ Ми всі прийшли сюди тільки своєю волею, по своїй охоті;
г) час (із значенням після): прийшов по обіді, яо вечері, по роботі заспівали;
д) кількість: слухали лекції по вісім годин, одержали по п'ять аркушів паперу.
10. У (в, в/, ув, уві) вживається з родовим, знахідним і місцевим відмінками.
У з родовим відмінком означає приналежність: За балол* бал j; генерала (Шевч.).
Із знахідним відмінком прийменник # означає:
а) простір, предмет, всередину якого направлена дія: ввійшов у кімнату, поїхав у місто, в'їхав у село, Jj ліс. Словосполучення, в яких замість прийменника в вжито прийменник яа, мають узагальнене, менш конкретне значення. Порівн.: місяць працював у районі (на районі); поїхали в село (на село);
б) новий стан особи: пішов у танкісти, в партизани;
в) час: Jj вівторок, Jj середу;
г) міру, вартість: вагою в /пра тонни, ^шо/о в чотири карбованці.
Прийменник у з місцевим відмінком означає:
а) місце, всередині якого відбувається дія: слухати лекції в інституті, ^aee в л/d, співає в кімнаті;
б) час: Jj червні місяці, j; ро^г,
в) стан: 6f/ma в сварці, перебувати в тузі, у жалобі, в сльозах; ба<шв j;e/ сні.
11. ?врвз вживається із знахідним відмінком. Цей прийменник у сполученні з іменником, який має просторове значення, означає:
а) рух упоперек чогось, серединою або зверху: перелізти через перелаз, перескочити через канаву, перепливти через річку, перебіг через город, перелетів через ліс, через садок;
б) час: прийти через тиждень, через місяць, через рік; Лаврін ходив у Біївці до Мелашки через день і зовсім розледащів (Н.-Л.);
в) причину: есе через тебе;
г) засіб, посередництво: переказав через брата;
д) у прислівникових зворотах — надмірність: прийти через силу, перевалити через міру.
403^ СПОЛУЧНИК
§ 148. Загальне поняття про сполучник
Сполучником називається службове слово, за допомогою якого поєднуються члени речення та окремі речення. Напр.: Вийшли з хати батько й мати в садок погуляти (Шевч.) — сполучник й з'єднує однорідні підмети. Гудуть сурми вітрів над поїздами, і стоїть на станції рум'яний ранок (Мал.) — сполучник і сполучає прості, граматично рівноправні і незалежні одне від одного речення, об'єднуючи їх в одне складносурядне. Ми взялись до праці, бо до неї звичні (С.) — сполучник бо сполучає підрядне речення з головним, об'єднуючи їх в одне складнопідрядне.
Сполучники, як і прийменники, не мають самостійно вираженого лексичного значення. Особливість їх як службових слів полягає в тому, що вони виражають смислові стосунки між однорідними або з лексичного чи логічного боку співставлюваними членами речення, а також між частинами складного речення, тоді як прийменники разом з відмінковими формами іменних частин мови виражають смислові відношення між неоднорідними членами речення.
Характеризуючи особливість сполучників як службових слів, проф. О. М. Пєшковський образно порівнює їх з коромислом: «Як коромисло вагів одночасно і складає сили, що знаходяться на його кінцях, і переносить їх у точку опору, так і сполучник одночасно і об'єднує два члени, і відносить їх до того ж самого третього»г.
§ 149. Склад сполучників
За морфологічною будовою сполучники поділяються на 1) не-вивідні, або прості; 2) вивідні: а) складні і б) складені.
Невивідні, або прості, — це сполучники, які морфологічно не розкладаються на частини: а, і, та, але, бо, чи.
Вивідні — складні і складені — це сполучники, утворені від інших частин мови.
Складні сполучники утворені внаслідок об'єднання в одне слово двох частин мови, напр.: щоб = що + б; проте = про + те\ зате = за + те; якщо = як + що; якби —як + би; якже = як + же.
1A. М. Пешковский, Русский синтаксис в научном освещении, M., 1956, стор. 443.
21*
404 Між невивідними і вивідними сполучниками важко встановити чітку межу: деякі сполучники, наприклад, сполучники щоУ де, омонімічні з займенниками, займенниковими прислівниками, тепер сприймаються як невивідні; історично ж вони виявляють себе як вивідні. Так, омонімічний із займенником сполучник що іноді розглядають як невивідний; тимчасом за походженням він складний (вивідний): відповідає старій нечленній формі чь+то (проте, як утворилася форма що, в мовознавчій науці на сьогодні ще нема переконливих пояснень). Вивідним також вважається займенниковий прислівник де, вживаний в ролі сполучника (къ (займ.) + + де—жъде-^кде—>де). (Про це див. ще «Морфологічний склад займенників», § 117 та «Творення прислівників», § 123).
Складені сполучники утворилися поєднанням відмінкових форм займенника той або якоїсь іншої повнозначної частини мови з сполучниками що, щоб або прислівником як, напр.: тому що, через те що, для того щоб, в міру того щоб, незважаючи на те що та ін.
Найдавніші з усіх цих сполучників — прості. У сприйманні вони не пов'язуються з тими словами, з яких вони склалися, напр.: сполучник але, очевидно, склався з а та частки ле\ сполучник або — з двох сполучників а+бо. Складні сполучники утворилися пізніше. Нарешті, складені сполучники появились пізніше в зв'язку з розвитком складних речень: вони продовжують поповнювати розряд сполучників і нині, різноманітність їх значення весь час збільшується.
