История украинского языка. Фонетика - Жовтобрюх М.А.
Скачать (прямая ссылка):
В іменнику богатир (з тюрк, bahatur, монг. bagatur) внаслідок зближення його з коренем богат- звук [а] у першому складі змінився на [о], з яким це слово відоме тепер не тільки українській, а й іншим слов'янським мовам: рос. богатырь, п. bohater (герой), ч. bohatyr (з рос.), слвц. bohatier, блг. богатир (з рос:). Проте в давніх східнослов'янських пам'ятках воно свідчиться також з [а]: Боуроун-даии богатырь (JTI, XV, 785). Очевидно, звук [а] в першому складі слова богатырь не іншомовного походження, а вторинний, що виник, як і в словах багатий та споріднених з ним (багач, багатир, багатство).
Ще давньоруські і староукраїнські пам'ятки фіксують звук [а], що відповідає голосному [о] в інших позиціях спільнокореневих слів і історично відбиває спільнослов'янське часокількісне чергування цих голосних: помагає (Ізб. 1073, 48 зв.), помагати (91), помагающю (ЖС, XIII, 9), помагати (Р., гр. 1352, 6; гр. 1366, 14; гр. 1388, 43 та ін.), выгоняет (КА, 1560, 226), ломался (152), поламал (337), помагаю (ЪЩ, помагати (Є. Her., 1581, 3), провадили (108), поламано (109), вымогаю (Син., XVII, 104), выгоняю (105), помагаю (145), вспомагати (Л. Вел., 1720, 95), поламаніе (45). В окремих словах [а] на місці [о] відбивав вплив польської фонетики, напр.: розмавіали
Див.: Шило Т. Ф. Зазнач, праця, с. 57*
290 (Є. Her., 1581, 18) і розмовляли (86), вымавляючи (АЖ, 1584, 149); пор. п. wymawiac, rozmawiac.
Зміна [о] в fa] не вплинула на фонологічну систему української мови; внаслідок цієї зміни лише поширилось, за рахунок невеликої кількості слів, використання фонеми /а/ й звуження відповідно функціонування фонеми /о/. Ця зміна зумовила також дальше розширення морфонологічного чергування /о/ — /а/ і виникнення нових умов, у яких таке чергування могло відбуватись: убогий — багатий, горіти — гарячий, котити — качан, кожа — кажан.
§ 77. Перехід [е] в [а]. Українська мова знає чимало прикладів зміни в різних фонетичних позиціях давнього [е] в [а]. Про зміну кінцевого [е] в словах типу життя, знання йшлося вже раніше. Розглянемо тут інші випадки переходу голосного [е] в [а]. Насамперед в українській мові виділяється група слів з секундарним [а] на місці давнього [е] в початковому складі після [j]: ялина, ялиця, Двтух, Явдоким, Явдоха, Ярема, Ярмола, Ярофій, Яроиі, Ялисей та ін.; пор, д.-р. юль, ІЄвтихии (гр. ?6t6xios), ІЄвдокимь (гр, 'Eo6oxi|xos), Ювдокш (гр. Еобохіа), HtepeMUta (гр. Vepe^tocs), Юрмолаи (гр. Epp,oA,aos), ІЄрофеи (гр. Vspofteos), Юлисей (гр. T^iaaros).
Одним з найдавніших свідчень зміни [е] в [а] в такій позиції є написання въ tap [уса] л[и]мъ у галицькому євангелії 1283 p. (11), а також курилъ шрусалимскии (112) та престолъ шрусалимский (113) в Лаврентіївському літопису 1377 р. У пам'ятках староукраїнської писемності подібні написання трапляються вже досить часто: Ярмолъ, Ярофей (перепис 1565 р., АЮЗР, VII, 1, 219, 221), Якимъ (АЖ, 1584, 116), Ярмолиная (1583, 46), Яремою (Батур. міськ. кн., 1681; Пан,, 98), Ярема (І. Некр., 23) та ін. Очевидно, не в усіх словах виникнення початкового [ja] з [je] зуморлено тими' самими причинами.
У позиції перед складом з голосним переднього ряду зміна [е] на [а] рісля [j] в південних говорах української мови становила закономірне явище: [jelina][jalyna]; юлина утворилось за допомогою суфікса -ин(а) від д.-р. /ель, в якому початкове звукосполучення [je] в позиції перед складом з [ь] на спільносхіднослов'янському грунті не підпало зміні в [о]; [іеліц'а] ->• Палис'а], Церема] [japeMa], Оелісей][іалисей], діал. яретичний з єретичний (Гр., IV, 541), Царетик] з Церетик] та ін. Пор. язеро у говорі лемків 386.
Перед складом з голосним заднього ряду з [е] після [j] звичайно фонетично розвивався голосний [о], звідки діал. Йовтух, Йовдоким, Йовдоха (Гр., IV, 535). Форми Явтух, Явдоким, Я вдоха, Ярмола, Ярофій, Яроиі, яконом з економ (Гр., IV, 539) і подібні можна пояснити лише аналогією до тих слів, у яких [ja] з [je] виникло перед складом з голосним переднього ряду. Виникнення у власних іменах початкового [ja] з [je] А. Ю. Кримський небезпідставно пов'язує також з впливом дуже розповсюджених у давнину імен з коренем яр-: Ярослав, Ярополк, Яромир 387.
886 Див,: Верхратський /. Про говір галицьких лемків. Львів, 1902, с. 34.
88? Див.: Крымский Л. Ю. Украинская грамматика* т. 1, вып, I5 с, 396,
10*
291 Зміна [є] на [а] у власних іменах Герасим (Гарасымом, АБ, 1660, 58), Палажка (пор. гр. repaarijios, ПгХ-ауіа, рос. Герасим, Пелагея, укр. літ. Герасим, Пелагія), можливо, є виявом регресивної асиміляції голосних. Проте не виключено, що на пониження артикуляції fe] й просунення її в глибину мали певний вплив також плавні приголосні [г] і [і], які стоять поряд з цим голосним. У такій позиції звук [е] змінився в [а] й у ряді інших слів, як-от: барліг (д.-р. бьрлогъ, рос. берлога), зблякнути (рос. поблекнуть), діал. вечаря, потраба, траба, чарвоний, кочарга, зарно, печариця, чалядь, лагкий, жураваль, питалька 388 та ін. Іменник чальдь засвідчується в Лаврентіївському літописі 1377 р. (28). Цим зумовлено, певно, походження голосного [а] на місці [е] і в іменниках залізо, залоза, пор. д-р. желЬзо, рос. железо, железа, п. zelazo. Зміна в них Izl на Ы є наслідком несуміжної регресивної асиміляції цих приголоснйх: zelezo ->¦ zalizo ->¦ zalizo 389. Проте багатьом південно-західним говорам відома вимова желізо, желізний, желізниця (Ж., І, 219). Припущення, що після завершення процесу асиміляції приголосних [Z] — [z] в слові желізо (-?- оюелЬзо) початкове [ze] замінилося на [za] під впливом широко вживаного префікса за- (zelizo ->¦ zalizo) 390, видається непереконливим.
