Онкология: Учебник - Білинський Б.Т.
ISBN 5-311-01334-6
Скачать (прямая ссылка):
Лізис, що здійснюють ПКК, є складним процесом, в якому можна виділити декілька етапів. Найбільш важливий з них — це розпізнавання клітин-мішеней і зв'язування з ними, активація ПКК і безпосередній цитоліз мішеней.
На першому етапі лізису ПКК розпізнають клітини-мі-шені і зв'язуються з ними. Ці процеси відбуваються протягом
4«
51
Частина перша. Загальна та теоретична онкологія
1 хв і потребують наявності іонів Mg2+. Поверхня ПКК у місці контакту стає хвилеподібною. Клітина-мішень оточується ПКК.
Другий етап — "програмування лізису" — відбувається за ЗО—120 хв до лізису клітин-мішеней і потребує присутності іонів Са2+. У ПКК відбуваються морфологічні зміни — реорганізація цитоскелета і клітинних органел, перш за все апарату Гольджі. Зміни цитоскелета полягають у поляризації актину і вінкуліну поблизу контакту з клітиною-мішенню. У результаті виникає поляризація секреторної системи ВГЛ, яка відбувається протягом 15— 60 хв після зв'язування з клітиною-мішенню. Змінюється і вигляд азурофільних зерен. Гранули містять низку сполук, які беруть активну участь у літичному процесі.
У гранулах ВГЛ містяться молекули Са2+-залежного цитолізину, який зв'язується з мішенями. При взаємодії ПКК з мішенню цитолізин виділяється в малий міжклітинний простір. Позаклітинний Са2+ швидко інактивує надлишкову кількість цитолізину. Проникнення цитолізину в клітини-мішені відбувається через канали в біліпідному шарі мембран мішеней. В утворенні цих каналів активну участь беруть перфорини, які також містяться в гранулах. Одночасно з цитолізином у лізисі мішені задіяний цитотоксичний фактор ПКК — ЦФПК (NKCF — natural killer cytotoxic factor). ЦФПК адсорбується на мішені, де повинен активуватися місцевими протеазами. Механізми взаємодії цитолізину з ЦФПК поки що не з'ясовані.
На третьому етапі лізису, що здійснюється ПКК, етапі "літичного удару" (lethal hit), у клітинах-мішенях відбуваються необоротні зміни.
ПКК після знищення однієї клітини-мішені тимчасово не здатні здійснювати цитолітичний ефект. Регенерація цих властивостей може тривати близько 3 год.
Визначення кількості та активності природних кілерів широко використовується в онкологічній клініці для прогнозування та визначення ризику метастазування раку.
Макрофаги в протипухлинному захисті. Другим класом імуно-цитів, здатних проявляти цитотоксичність щодо ракових клітин в умовах in vitro, вважають мононуклеарні фагоцити (моноцити, макрофаги).
Макрофагальна цитотоксичність по відношенню до пухлинних клітин in vitro проявляється через 4 год після їхньої спільної
52
Розділ 3. Канцерогенез
інкубації. Вона досягає максимуму через 8—12 год, а потім, через 30—60 год повертається до контрольного рівня. Отже, порівняно з природними кілерами, макрофаги діють повільніше.
Методом скануючої електронної мікроскопії встановлено, що взаємодія нормальних перитонеальних макрофагів мишей із адсорбованими на їхній поверхні злоякісними клітинами — мастоци-томи Р-815 здійснюється за допомогою мікроворсинок або псев-доподій макрофагів. Деструкція клітин мастоцитоми починається з появи на їхній поверхні пухирцевоподібних випинань, на місці яких виникають численні розриви цитоплазматичної оболонки. До факторів, що забезпечують руйнування клітин-мішеней під впливом активованих макрофагів, належать цитотоксичні окислювачі (Н2О2, 02_), лізоцим, аргіназа, протеази, нуклеази, iFN, IL-1, TNF. Але активовані макрофаги вивільняють також цито-статичні продукти поліпептидної природи, які відрізняються від відомих IL-1, TNF, IFN-? і IFN-y.
У зв'язку зі здатністю макрофагів метаболізувати молекулярний кисень Натаном висловлено припущення про те, що одним із механізмів пошкодження макрофагів клітин-мішеней є процес перекисного окислення ненасичених мембранних ліпідів, який ініціюється активними формами кисню.
Виявлено також цитотоксичну дію екстракту клітин або мембран макрофагів на пухлинні клітини. У подальших дослідженнях було встановлено, що ця активність зумовлена гангліозидами, зокрема глікосфінголіпідами, що містять нейрамінову кислоту. Понад 80 % активності було зумовлено мембранозв'язаними гангліозидами.
Стимуляція цитотоксичності макрофагів може мати авто-кринний характер. Як фактор, що виділяється цими клітинами і стимулює їхню цитотоксичність стосовно пухлинних клітин, відомий TNF. Кондиціоноване середовище культури макрофагів, стимульованих TNF, було цитотоксичне для клітин-мішеней (пухлина L-M). Але його цитотоксична дія не інгібувалась антитілами проти TNF. Таким чином, TNF індукує секрецію макрофагами цитотоксичного фактора, який є відмінним від TNF.
Однак якщо повернутися до класичного досліду спільної культивації імуноцитів з пухлинними клітинами, то саме макро-
53
_Частина перша. Загальна та теоретична онкологія_
54
фаги часом демонструють феномен посилення пухлинної проліферації. Макрофаги можуть продукувати широкий спектр факторів росту та ангіогенезу, які сприяють пухлинній прогресії. Тому роль цих клітин у розвитку пухлини вважається двоспрямо-ваною.
Для забезпечення безперервного росту пухлина потребує відповідного кровопостачання.
