Онкология: Учебник - Білинський Б.Т.
ISBN 5-311-01334-6
Скачать (прямая ссылка):
Антигенну мозаїку клітин зумовлює група генів маркерних білків, якими тканини одного організму відрізняються від аналогічних тканин іншого. Названі гени розміщуються в 6-й хромосомі людини (у мишей — у 17-й) й утворюють "великий корпус гісто-сумісності". Ці білки отримали назву "трансплантаційних" антигенів, і саме проти них може бути скерована імунна відповідь організму за певних умов. Така ситуація може виникнути при пересадженні органів, значних змінах тканин унаслідок запальних або дистрофічних процесів, а також при пухлинній трансформації клітини. Імунне розпізнавання таких клітин є основою протитка-нинного імунітету. Цей механізм розпізнавання стосується не тільки нормальних алотрансплантатів (пересаджені нирка, серце та інші органи), але й пухлини. Останнє можливе, якщо в пух-
46
Розділ 3. Канцерогенез
лині з'являються специфічні (пухлинні) антигени. В іншому випадку ніякої імунної (саногенної) реакції не відбудеться. Як зазначалося вище, у злоякісних пухлинах людей, на жаль, таких специфічних антигенів не виявлено. Усі антигени, що виділені з пухлин, — група раковоембріональних антигенів (PEA) або пух-линоасоційованих антигенів (ПАА) — виявилися неспецифічними. Вони є і в нормальних клітинах. Різниця стосується тільки їхньої концентрації. У пухлинах вона в тисячі разів більша, що успішно використовується для імунодіагностики. Структура PEA і ПАА доволі складна, що має значення в розпізнаванні їх антитілами, але імунна відповідь організму на пухлину в принципі є неспецифічною. У цій відповіді розрізняється дві групи факторів: клітинні та гуморальні.
В-Лімфоцити здійснюють гуморальну частину імунної відповіді: вони утворюють антитіла, які нейтралізують бактерії й інші чужорідні агенти. Кожна така клітина здатна розпізнавати тільки один певний антиген-молекулу, за яким бактеріальна клітина або інший агент ідентифікуються імунною системою організму як "чуже". Активовані В-клітини секретують антитіла, що циркулюють у кров'яному руслі і зв'язуються з антигенами або агентами, які несуть антиген, і тим самим "мітять" їх. Інші компоненти імунної системи реагують на "мітку" і руйнують структури, що несуть антиген. Антитіла, що їх продукують В-лімфоцити, є іму-ноглобулінами різних класів (IgA, IgE, IgM, IgG, IgD). Вони детермінуються відповідними генами. Близько ЗО таких генів здатні забезпечити синтез приблизно одного мільярда імуноглобулінів (завдяки різним внутрішнім рекомбінаціям).
Т-Лімфоцити забезпечують так званий клітинний імунітет — руйнування чужорідних тканин або власних клітин організму, "заражених" якимось збудником. Є багато різних Т-лімфоцитів, зокрема хелперні (від англ. help — допомога) та супресорні (від анг,і. to supress — пригнічувати), що регулюють імунну відповідь, а також цитотоксичні, або кілерні (від англ. to kill — вбивати), шо можуть безпосередньо знищувати аномальні клітини. Як і В-лімфоцити, кожен Т-лімфоцит має рецептори тільки до одного антигену.
В останнє десятиріччя доведено, що клітини імунної системи часто регулюють активність одна одної за посередництвом секреції малих кількостей дуже сильних гормонів, названих цитокінами.
47
Частина перша. Загальна та теоретична онкологія
Це лімфокіни, що їх продукують лімфоцити, і монокіни, синтезовані моноцитами і макрофагами. Вони відрізняються від класичних гормонів тим, шо в нормі діють локально, а не циркулюють у крові.
Заслуговує на увагу речовина, відкрита в 1976 р. в Національному інституті раку (США), спочатку названа фактором росту Т-клітин і широко відома тепер під назвою «інтерлейкін-2». Цей цитокін виділяється Т-хелперами і спричинює поділ як їх самих, так і стимульованих цитотоксичних Т-лімфоцитів. Інкубація з інтерлейкіном-2 спричинює в лімфоцитів, виділених із крові здорових людей, здатність вбивати різні пухлинні клітини людини. Ці активовані лімфоцити отримали назву LAK-клітин (від англ. — limphokine activated killer). Характерно, що вони не пошкоджують нормальних клітин. Виявилося, що LAK-клітини не є Т-клітина-ми чи В-клітинами, вони походять з "нульової" популяції, що становить лише близько 5 % циркулюючих лімфоцитів. Ці клітини, виявлені у всіх ссавців, є, мабуть, частиною старовинного механізму імунного нагляду, що забезпечує неспецифічне руйнування ракових або інших змінених клітин без попереднього розпізнавання певного антигену. Близькою до цієї популяції є група природних цитотоксичних клітин NK (від англ. — natural killer), а також ТІ-лімфоцити (від англ. — tumor infiltrating lymfo-cytes). ТІ-лімфоцити виділені безпосередньо зі строми пухлини, вони мають цитотоксичні властивості, а на відміну від LAK-клітин, руйнують тільки клітини пухлини, з якої вони виділені, тобто наділені певною специфічністю. Крім згаданих факторів, у протипухлинному імунітеті важливу роль відіграють різні ферменти згортання крові, протеолізу, кініни, фактори росту, диференціації, гормони, а також протимітотичні фактори (халони).
Отже, імунна реакція організму на пухлину дуже складна і багатофакторна. Деяке уявлення про взаємодію елементів імунної системи між собою і з пухлиною дає спрощена схема (мал. 12).
