Курс современного украинского литературного языка, часть 1 - Жовтобрюх М.А.
Скачать (прямая ссылка):
Рідше вигуки походять від дієслів, напр.: Подумаєш, який спритний! Прошу!
До вигуків належать також слова і словосполучення, що виражають подяку, лайку, привітання, прощання, божбу та ін., напр.: Спасибі! (від спаси біг= спаси бог), Добридень! Добривечір! На добраніч! До побачення! Прощавайте! їй-богу! їй-бо! Накажи мене бог! Чорта лисого! От тобі й маєш! Спасибі, що громаді, те й бабі (Мирн.).— Цур вам! Пек вам! Поставлю хату через сіни, та про мене там хоч голови собі поскручуйте,— сказав Кайдаш (Н.-Jl.).-Не лізь, бо задушу, іродова душе!— крикнув Kapno (Н.-Л.). Добридень, месники червоні (G.). Прощай, учителю. Спасибі за науку (Мал.). Прощавайте, ждіте волі! (Т.).
Вигуки, що виражають волевиявлення
До цієї групи належать вигуки-імперативи, тобто вигуки, що виражають спонукання до якоїсь дії, або оклик, бажання привернути чиюсь увагу: Tcc... Годі! Шабаш! Геть! Цить! Ну! Стоп! Алло! та ін. Напр.: Гайдай: Стоп!Ясно. Смерть провокатора розплутає тебе, вас, і це не дорого, не дорого, Оксано (Корн.). Геть, думи сумні! (Л. Укр.).— Гей, ви! — гукнув
416^ він (Дмитренко) з рундука на гласних (Мирн.). Ультиматум? Боні (Корн.). Дукату, гов/ А де ти? (JI. Укр.).
Окрему підгрупу серед цих вигуків становлять різні слова для спонукання тварин до чогось, зокрема для приклику або відгону тварин: HoI TnpyI (до коней): тю-тю-тю, ціп-ціп-ціп... (до курей); гулі-гулі-гулі (до голубів); паць паць-паць (до свиней); киш! (до птахів).
Та, гей, бики, чого ж ви стали? (Руд.).— Тпру, сірий! Тпру, муругий! — кричав Кайдаиі і сам летів з гори з усієї сили, не згірше волів (H.-JI.).
Примітка. До вигуків близько стоять так звані звуконаслідувальні слова, якими ми відтворюємо звуки тварин, птахів, а також слова, якими передаємо звуки і шуми природи, машин, вибухи, свист тощо, напр.: і-га-га! ку-ку-рі-ку-у! гуп-гуп! туп-туп! бац! хлоп! цап! брязь! дзень-дзелень!
Вигук не має граматичного зв'язку з іншими словами в реченні, якщо він не вжитий у значенні якоїсь повнозначної частини мови. Пов'язуватись з іншими словами в реченні можуть лише деякі вигуки — ті, що служать для вираження волевиявлень, напр.: Геть від мене! Спасибі вам! Hy тебе! На добраніч вам, ниви!
Коли вигуки вживаються в значенні повнозначних частин мови (іменника, дієслова), тоді вони втрачають своє значення і виступають членами речення, наприклад, присудком:—0,— думаю,— яка цяцька нога в тебе. Далі — зирк-зирк на неї — аж вона в нього ганчір'ям обмотана поверх чобота (Тесл.). Тут зирк-зирк вжите в значенні «зиркнув», «подивився». Також: Плюсь біля Зубииіиних воріт і впало (Кв.-Осн.). Заридала Катерина та бух йому в ноги (Шевч.).
Такі вигуки вживаються в мові в ролі присудків для вираження раптової дії.
Іноді вигуки субстантивуються — вживаються в мові в ролі підмета або додатка: Те „хха" зупинило його серед хати (Коцюб.). Не співа на добраніч пташина (JI. Укр.),
Від вигуків утворюються інші частини мови, найчастіше дієслова й іменники: ой — ойкати, пхи — пхикати, хе — хекати; охотки, ахоньки, ойкання, хекання.
27 5-1476 список скорочень
Б.— М. Бажан
Бич.— В. Бичко
Бойч.— О. Бойченко
Бор.— JI. Боровиковський
В.— П. Воронько
Вас.— С. Васильченко
Васил.— В. Василевська
Вл.— В. Владко
Гавр.— О. Гаврилюк
Гірн.— М. Гірник
Гл.— JI. Глібов
Гол.— А. Головко
Гонч.— О. Гончар
Горд.— K- Гордієнко
Горьк.— М. Горький
Граб.— П. Грабовський
Греб.— Є. Гребінка
Грінч.— Б. Грінченко
Гул.-Арт.— П. Г улак-Артемовський
Десн.— О. Десняк
Дм.— JI. Дмитерко
Довж.— О. Довженко
З газ. — з газети
Кв.-Осн.— Г. Квітка-Основ'яненко
Коб.— О. Кобилянська
Коз.— В. Козаченко
Козл.— П. Козланюк
Коп.— О. Копиленко
Корн.— О. Корнійчук
Космат.— А. Косматенко
Котл.— І. Котляревський
Коцюб.— М. Коцюбинський
Коч.— І. Кочерга
Криж.— С. Крижанівський
Леб.-Кум.— В. Лебедев-Кумач
Л. Укр.— Леся Українка
Мал.— А. Малишко
Маяк.— В. Маяковський
М. В.— Марко Вовчок
Мик.— І. Микитенко
Мирн.— Панас Мирний
М. Руд.—М. Руденко
Мур.— І. Муратов
Hex.— І. Нехода
Н.-Л.— I. Нечуй-Левицький
Н. тв.— Народна творчість
О. В.— Остап Вишня
Олійн.— С. Олійник
П.— П. Панч
Павл.— Д. Павличко
Перв.— Л. Первомайський
Пл.— Г. Плоткін
Пушк.— О. Пушкін
Р.— М. Рильський
Риб.—Н. Рибак
Руд.— С. Руданський
Ряб.— I. Рябокляч
С.— В. Сосюра
Скл.— С. Скляренко
См.— Ю. Смолич
Соб.— В. Собко
Ст.— М. Стельмах
Стеф.— В. Стефаник
Т.— П. Тичина
Тер.— М. Терещенко
Тесл.— А. Тесленко
Ус.— П. Усенко
Федьк.— Ю. Федькович
Фр.— I. Франко
Ч.— В. Чумак
Шевч.— Т. Шевченко
Шер.— М. Шеремет
Щог.— Я. Щоголів
Ющ.— О. Ющенко
Ян.— Ю. Яновський ЗМІСТ
і. вступ
Стор.
§ 1. Поняття літературної мови...............З
§ 2. Українська літературна мова ..............б
§ 3. Писемна і усна форми української літературної мови......12
§ 4. Стильові різновиди сучасної української літературної мови .... 13
и. лексика і фразеологія
