Курс современного украинского литературного языка, часть 1 - Жовтобрюх М.А.
Скачать (прямая ссылка):
а) які виражають емоційне ставлення того, хто говорить, до явищ дійсності; вони в українській мові повністю не втратили лексичного значення і становлять, словосполучення іменника у формі знахідного відмінка з прийменником на: на жаль, на щастя;
б) які вказують на послідовність і зв'язок висловлюваних думок і своїм синтаксичним значенням зближуються із сполучниками, а також ті, які мають пояснювальне і уточнювальне значення: по-перше, по-друге, наприклад, навпаки, крім того, кінець кінцем, до речі і ін.
Не включаються до окремого лексико-граматичного розряду модальних слів також і всі ті слова, які модальність виражають своїм лексичним значенням. У реченні вони виступають у функції предикативних членів, а не вставних слів: можна, повинен, потрібно, треба і под.
ВИГУКИ
§ 157. Поняття про вигук
Вигуками називається особливий розряд слів, які не мають •номінативної функції і служать для безпосереднього найкорот-шого вираження різних емоцій і волевиявлень. Напр.: Ou же в нас, в Країні Рад, кожна школа — ніби сад! (P.). Xe, от вже й втомився (Коцюб.).—- Цить! — крикнула Пріська (Мирн.). Геть! не глузуй (JI. Укр.).
Акад. В. В. Виноградов так характеризує вигуки як особливий розряд слів: «Вигуки становлять у сучасній мові живий і багатий шар суто суб'єктивних мовних знаків, саме — знаків, що служать для вираження емоційно-вольових реакцій суб'єкта на дійсність, для безпосереднього емоційного вираження переживань, відчувань, афектів, вольових виявлень. Виражаючи емоції,
414^ настрої, вольові спонукання, вигуки не означають і не називають їх» г.
Отже, вигуки не є такими назвами почуттів, волевиявлень, як, приміром, іменники радість, жах, біль, сміх, привіт і т. п., вони морфологічно нерозкладні; вони не мають лексичного значення і граматичних категорій (роду, відмінка, числа; особи, часу, способу), але як слова людської звукової мови разом з інтонацією (а іноді і супроводжувані мімікою, жестами) служать для вияву радості, жаху, болю, сміху, привітання тощо; вони соціально усвідомлені як загальновизнане вираження емоцій і волевиявлень у мові даного народу.
Всі ці ознаки дають підставу вважати вигуки особливим розрядом слів, що стоїть осторонь від повнозначних і службових частин мови.
§ 158. Розряди вигуків
За значенням вигуки поділяються на дві групи: 1) вигуки, що служать для вираження емоцій, почуттів; 2) вигуки, що служать для вираження волевиявлень.
Емоційні вигуки
До емоційних вигуків належать: вигуки, що виражають приємні почуття і переживання (радість, захоплення тощо) або неприємні чи важкі почуття, важкий або неприємний психічний чи фізичний стан, як сум, страх; вигуки, що виражають емоційне реагування на факти і явища реальної дійсності (іронію, докоряння, недовір'я, сумнів, роздумування тощо), напр.: O сонце ласкаве, о сонце ясне! У нашій країні життя весняне! {Т.). Ой, над нашими полками грає вітер прапорами! (P.).— Ех, земляче, земляче,— каже,— якби ти знав, яке мені горе, ти б не сердився (Тесл.). XyI ухекався так... Катаючись... (Тесл.).— Ох, ох, ох, — застогнала Кайдашиха, укриваючись рядном (H.-JL). JI у к а ш: Ага, то ти. Ось дов'яжи снопів, а я піду (Л. Укр.). — Ов-ваІ який розумний. Забери ще половину котів та собак! — кричала Кайдашиха (Н.-Л.). Гм... яка новина (Соб.). Гай-гай, за ними й чорт не похопиться, диви — лагодять червону валку з хлібом (Ян.).
Деякі вигуки досить обмежені в своєму значенні, напр.: ура, ух, фу, тьфу, ого-го та ін. Але той самий вигук може виражати в різних контекстах різні почуття (так звані багатозначні вигуки), напр.: Ох, і скільки ж треба волі! Ой, яка ж незламна
1B. В. Виноградов, Русский язык, М.— Л., 1947, стор. 745 (виділення наше.— Б. K-)'
415^ юнь/ (Т.). Ой, ой, земляче... Не дуже... Ногу мою зачепив (Тесл.).
_Qfti поганяй швидше воли! — крикнула Кайдашиха на чоловіка.—
Коли б завидна вилізти з цього каторжного вулика (Н.-Л.).
Вигук ой у цих трьох реченнях має різне значення: в першому виражає захоплення, в другому — почуття фізичного болю, в третьому — психічні почуття — нетерплячку, досаду. Так само й інші вигуки можуть мати різне значення: ах—радість, здивування, жаль; ох — біль, захоплення, страх і ін.
В ролі емоційних вигуків можуть виступати повнозначні частини мови. У таких випадках вони втрачають своє первісне граматичне і лексичне значення, стають виразниками настроїв і почуттів людини, набувають того чи іншого емоційного або експресивного забарвлення, напр.: Жах! Господи! Боже! Лелеі Лелечко! Мамочко! Матінко! Лишенько! Горенько! та ін.: Матінко моя! Що ти наробив! Ой матінко! Ой лихо! лишенько (Л. Укр.). Мати (сплескує руками): Ой лишенько! Іще не починала! Ой мій упадоньку! Що ж ти робила? Мавка (глухо): Я руку врізала... (Л. Укр.).—Ой лелечко!Ой мамочко,— кричала Христя (Мирн.). Брат ти мій, яка холоднеча! (Мирн.). Я до трактора підходжу — сонце ясне! Світе мійІ Ой, як хочеться учитись, щоб вести його самій! (Т.).
Вигуками іменникового походження є також слова, що виражають емоційну оцінку чогось, стверджують поганий підсумок чи констатують поганий кінець, смерть, крах і т. п., як-от: Браво! Слава богу! Капут! Амба! Кришка!
