Курс современного украинского литературного языка, часть 1 - Жовтобрюх М.А.
Скачать (прямая ссылка):
Деякі частки виконують словотворчі і формотворчі функції і цим наближаються до морфем.
Місце часток у реченні
За місцем у реченні частки можуть бути препозиційні, коли вони стоять перед тим словом, до якого стосуються (напр.: давай, хай, Hyy не, ні, що за) \ постпозиційн і, коли вони стоять після того слова, до якого відносяться (напр.: ж, же, но, бо та ін.).
Деякі частки (напр.: хіба, тільки, ось, уже, лише, ще та ін.) можуть переміщуватись у реченні, тобто стояти в будь-якій позиції. Але на таке вільне переміщення здатні тільки ті частки, які можуть надавати того чи іншого відтінку різним членам даного речення, напр.: Тільки Кравчук виконує роботи по дереву. Кравчук тільки виконує роботи по дереву. Кравчук виконує тільки роботи по дереву. Кравчук виконує роботи тільки по дереву.
Частки, що надають того чи іншого відтінку словосполученню, прилягають тільки до певного слова, напр.: Обидва пароплави
407^ прибули майже одночасно. Обидва пароплави майже одночасно прибули,— в обох випадках, незалежно від зміни порядку слів, частка майже стосується до словосполучення одночасно прибули, але прилягає тільки до слова одночасно.
§ 151. Класифікація часток
За своїм значенням і функцією частки поділяються на такі основні чотири групи:
1. Частки, що виражають різні смислові відтінки значення слів і речень.
2. Модальні частки.
3. Емоційно-експресивні частки.
4. Словотворчі і формотворчі частки.
Частки, що виражають різні смислові відтінки значення слів і речень
До них належать:
а) Вказівні: ось, осьде, он, онде, от, то, ото,
напр.: Каже батько: «Це у мене льотчик. От модель майструє літака» (Hex.). Осб / дворище (Мирн.). Що воно за знак? (Коцюб.). Воно краще було б, щоб я вас прийняв, ніж ви мене (Корн.).
б) Означальні. Ці частки ще не чітко відмежувались від прислівників. Тому, залежно від граматичних умов, ці однозвучні слова можуть виступати в реченні то як означальні прислівники,, то як частки. Одні з часток цієї групи —к і л ь к і с н о-о значаль-н і частки — виражають додаткові семантичні відтінки кількісної неповноти чи приблизності. До них належать: майже, мало• не, трохи не, ледве не, напр.: Яке тобі від цього може бути задоволення, якщо я сам знаю, що став ледве не гірше за тебе (Горьк.). Другі — в и значу вальні (власне, саме, якраз, якраз саме, рівно, точно, справді, дійсно) — вживаються для того, щоб підкреслити вказівку на якийсь предмет, його ознаку, дію, тобто-для уточнення в реченні смислу того слова, до якого відноситься частка, напр.: Мотря якраз того дня полізла в піч, щоб її вимазати (Н.-Jl.). Де саме — пригадати не берусь, зустрівся він э Остапом Вересаєм (P.).
в) Обмежувально-видільні: тільки, лише, лиш (лишень)> хоч, хоча, хоч і, хоч би, виключно. Ці частки обмежують щось єдино можливе при даних обставинах, напр.: Лиш ми, робітники, ми, діти святої армії труда, землею будем володіти (Інтернаціонал). А у небі, як у лісі, —темнота, тільки онде біла зірочка літа (Hex.). Хоч би ти що сказав хлопцеві... свитину ось чисто біля горна поприсмалював (Гол.).
г) Підсильн о-в и д і л ь н і: і, й, та, таки, аж, навіть, вже, ж, же, бо, напр.: Щодня з ранку до ночі по шляху їдуть та й
408^ їдуть люди,— то-таки свої селяни, а то й дальні — по одежі знати (Гол.). А еже ж я та не по-зимньому грію (Т.). Той вітер шалений, вістун громогніву і змови, десь аж в байраки забіг і знесилений впав там на землю (Т.). Навіть не вірилось, що в темряві за тією тишею причаївся фронт (Коз.).
Модальні частки
До модально-вольових належать такі частки: хай, нехай, би, б, ну, давай, годі, бодай.
Частка (нехай) надає реченню відтінку побажання або повинності, напр.: Хай дзвенить залізо й криця! Хай дзвенить, нехай дзвенить — веселіше буде жить! (Т.). — Хай чабан,— усі гукнули,— за отамана буде! (Т.).
Частка би (б) — формотворча. Модальною вона буває тоді, коли надає реченню відтінку бажаної або гіпотетичної можливості, напр.: Гарно як у полі! Так би йшов завжди! (С.). Відпочити б трохи!
Частка ну вживається при інфінітиві-присудку, коли треба підкреслити енергійність, інтенсивність початку дії в минулому, напр.: Запрігши гулих, він ну поле орати (Гул.-Арт.), або підсилити питання чи спонукання до дії, напр.: Ну, чого ж тебе понесло в поле? (Вас.). (Докладніше про частки, що надають модально-вольових відтінків спонукальним реченням, див. у «Синтаксисі»— «Спонукальні речення»).
До модальних часток належать:
а) Стверджувальні: атож, еге, так. Ці частки вживаються при відповіді, яка стверджує правильність думки, наявність факту чи явища, згоду на якусь дію чи ствердження раніше висловленого. Повторювання частки підсилює ствердження, напр.: — Еге!— мовив Морозенко та й розсівся (Мирн.).— Так, так,— одказує чоловік, запихаючи півпирога в рот (Мирн.).
б) 3 а п е р е ч н і: не, ні, ані. Заперечна частка не може заперечувати будь-що: предмет, явище, ознаку, дію, стан і т. д.
Подвійне вживання частки не перед допоміжним дієсловом і перед інфінітивом у складеному присудку робить присудок не заперечним, а стверджувальним, напр.: Д не міг не помітити вашої помилки. Він не міг не виразити подяки. Ти не міг не знати.
