Курс современного украинского литературного языка, часть 1 - Жовтобрюх М.А.
Скачать (прямая ссылка):
За вживанням сполучники поділяються на одиничні (і, а, але), повторювані (і —і, ні —ні, то — то, або —або, чи —чи), парні (не тільки — але й; як — так, хоч — але, якщо — то <та ін.).
За характером синтаксичних зв'язків між членами речення або окремими реченнями розрізняють сполучники сурядності і сполучники підрядності1.
Сполучники сурядності виявляють зв'язки синтаксично рівноправних елементів мови: вони з'єднують а) однорідні члени, б) прості речення в складносурядному і за значенням поділяються на три основні групи — єднальні (і, й, та, також), протиставні (а, але, та, проте, зате, однак), розділові (або, то, чи, хоч).
Сполучники підрядності служать для виявлення характеру залежності одного речення (підрядного) від другого (головного) і разом з тим для виявлення смислових взаємозв'язків між ними. До них належать: що, щоб, як% якщо, мов, немов, бо та ін. Але встановити чітку межу між сполучниками сурядності і сполучни-
1 Докладно сполучники сурядності й сполучники підрядності розглядаються в курсі синтаксису (див. теми «Однорідні члени речення», «Складносурядні речення з сполучниками», «Складнопідрядні речення з сполучниками»), бо питання про смислові стосунки, що виражаються за допомогою сполучників, можуть бути докладно висвітлені тільки в синтаксичному плані.
405^ ками підрядності іноді буває важко, бо той чи інший сполучник може вживатись у різних за характером синтаксичних зв'язків конструкціях. Так, сполучник хоч може з'єднувати підрядне речення з головним (напр.: Хоч мороз і припікає, зате комарів немає — Ф.) і однорідні члени в простому реченні (напр.: Хоч у Суми, хоч у Лебедин—близька дорога—Горд.).
Більша частина сполучників підрядності — це складні і складені сполучники, що утворилися із сполучення прислівника і займенника, напр.: якщо, так що, тому що та ін., або з поєднання займенника чи прислівника з іншими частинами мови, напр.: щоб, якби. Простих сполучників підрядності значно менше. Деякі з сполучників підрядності — це повнозначні частини мови, вжиті в функції сполучників, наприклад, сполучник скоро.
Сполучники підрядності за значенням поділяються на кілька груп:
1) причинові: тому що, тим що, бо, через те що, в зв'язку з тим що;
2) мети: щоб, щоби, для того щоб, з тим щоб, затим щоб;
3) наслідку: так що;
4) умовні: якщо, як, коли б, раз;
5) допустові: хоч, Awa, дарма що, незважаючи на те. що, хай, нехай;
6) порівняльні: жов, мовби, немов, немовби, наче, неначеу начебто, шби, нібито, як, що;
7) часові: щойно, як тільки, тільки-но, ледве, скоро, еміру того як, після того як, з того часу як, поки.
Деякі з цих сполучників багатозначні, напр.: коли, щоб. Серед підрядних сполучників також виділяються так звані парні, в яких одна частина входить до головного речення, друга — до підрядного («шл* — /тшлі, що — то, тільки — як).
У ролі підрядних сполучників у складнопідрядних реченнях часто виступають сполучні слова займенникового і прислівникового походження: яаош, що, «ши, хто, oe, >q/dw, звідки, коли та ін. Від звичайних сполучників сполучні слова відрізняються тим, що вони не тільки з'єднують підрядне речення з головним, а й> виражаючи синтаксичні відношення між ними, виступають тим чи іншим членом речення. Наприклад, у реченні Ми несемо іскру для багаття, іі(0 взяли у серці Ілліча (Мал.) сполучне слово що не тільки з'єднує підрядне з головним, а й, залишаючись відносним займенником, виступає в ролі прямого додатка. У реченні Соловейка голос покидає, що вже ячмінь колос викидає слово що— сполучник; він тільки з'єднує підрядне з головним, а членом речення не виступає.
Давність існування простих і складних сполучників, наявність значної частини їх у слов'янських мовах, а також широке їх вживання і стійкість дає підставу віднести їх, як і прийменники (прості й складні), до основного словникового фонду мови.
406^ ЧАСТКИ
§ 150. Загальне поняття про частки
Частками називаються службові слова, які надають цілим реченням, словосполученням або окремим словам семантичних, емоціонально-експресивних та модальних відтінків. Напр.: А панщина хіба не біда? (Фр.). А чи знаєш ти, хто я? (Пушк.). Полетіла б я до хмари, коли б крильця мала (Л. Укр.).
У перших двох наведених реченнях частки хіба, чи підсилюють питальний характер речення. У третьому реченні частка б' надає дієсловам умовного значення.
В порівнянні із сполучниками і прийменниками, які мають певну службову функцію — виявляти відношення, що реально існують між явищами і предметами, головною рисою часток в українській (як і російській) мові є їх семантико-синтаксична функція— виражати загальні логіко-смислові, емоційні і модально-вольові відтінки окремого слова, словосполучення або речення в цілому.
Частки не слід змішувати з модальними словами й вигуками. Модальні слова більш самостійні з лексичного боку: вони виражають суб'єктивно-об'єктивне ставлення того, хто говорить, до висловленого, а частка надає додаткового відтінку реченню, окремому слову чи словосполученню.
Частки легше відрізнити від вигуків, бо вигуки самі по собі виражають різні емоції і волевиявлення, в той час як частки надають певного емоційного відтінку слову, словосполученню чи цілому реченню.
