Формирование и диалектная дифференциация древнерусского языка - Пивторак Г.П.
ISBN 5-12-000148-3
Скачать (прямая ссылка):
166
оулицдхъ (267); овьцд (6А 6), коньць (Пс. Чуд. 7), на овьцд
(116); въ тьмьницю (Апр. 5 зв.), птиць (33), пьшеницю (39 зв.), по лицю (120); нарицдгемыи (6Г 1144 Амф. I 5), пшенщю въ жТтнТцю (21), тьмшцю (39, 205, 288), слЪпьцд (107, 226, 324), овьцдмъ (115), до конца (122, 398), птицдмъ (189), коупьцю (197), десницю (487); пшеницю (Ап. X 42 зв.), въ тьмницю (62 зв.), сълньцд (Выг. сб. 7 зв.), багрдницю (102 зв.); лица (ПНЧ 101), нарицдти (112), до коньцд (122 зв.), блудницд (бфр. Сирин 1), лицю (242), чрьницдми (Высоцкий I № 23
XII ст.); м(есд)цд (Высоцкий II № 152 XII ст.), въжитьницю (60р. 13 зв.), по лицю (88), близньць (95), пшеницю (106 зв.); гворець (ЖС 1, 159), лиць (9), конець (29, 101), пшеницю (ЛГВ 792), кремднецькои (838) i т. п. Проте в значному ареалi давньоруських roeopiB на певному еташ Тх розвитку вияви-лась тенденщя до ствердшня етимолопчного ц'. За даними сучасноТ лшгвогеографп, ця тенденщя найпослщовшше реаль зувалася в бшоруських, значною Mipoio - в росшських i найменше - в украТнських говорах (KpiM швшчного нар1ччя). Таким чином, лшгвогеограф1чш свщчення вказують на бьто-руський мозний ареал, включаючи й yci пол5ськ1 говори, як на ешцентр диспалатал1зацп етимолопчного ц', по вщно-шенню до якого pocificbiii й особливо украТнсьш говори вияви-лись перифершними.
Безвиняткова реал1защя тенденцп до диспалатал!заци етимолопчного ц' у бкторуських говорах, що вщбулась тут з nocrci-довшетю фонетичного закону, на нашу думку, може евщчити про типолопчний зв'язок цього процесу з диспалата.'пзащею шиплячих. Стверд1ння ц' почалося, очевидно, досить рано, ще в дописемний перюд, але, мабуть, дещо шзшше, шж ствер-д!ння шиплячих i, в1рогщно, в!дбувалося нер1вном1рно в 4aci та npocTopi. В усякому pa3i, на середину XI ст. (тобто на час, вщ якого збереглись давньорусыи писем ui пам'ятки) ствердкта африката ц, мабуть, уже була вщома принайми! деяким давньоруським говорам, що й вщбивають найдавшнй пам'ятки, в яких (хоч i зрщка) п{сля ц вживаються л1тери а, оу (а), ъ. Пор.: овьцамъ (60 36); нарицатисд (Изб. 1073 30), пришельца (44), пикшица (56), коньца (57), дЬвица (104 зв.), творьцл (144), нарицати (194 зв.), пьшеница (232 зв.); по оулицамъ (Изб. 1076 20), творьца (77), въ тьмьницахъ (109 зв.), лица (144); троица (Будилович 241д); коньца (Пс. Чуд. 30), овьца (116 зв.); старьца (Пат. С 75), обийца (137); пшеница (Ап. X 171, ПНЧ 191); криница (ПНЧ 199); пьшеницу (Усп. сб. 506, 164в), въ тьмьницахъ (135а), голоубицу (3016) i т. п. Вважати так1 написания в ycix випадках тотожними з цЛ, цю, ць тощо [Iсторiя укр. мови 1979 : 315] немае достатшх пщетав, звзжаючц на досить високу внормовашеть давньоруськоТ
167
писемносп. До того ж, таке саме спорадичне позначення диспа-латал1зованого ц на тл\ переважаючих традицшних написань простежуеться i в старобыорусьюй писемносп аж до сере-дини XVI ст., хоч завершешсть ствердшня етимолопчного ц' на цей час в ycix б!лоруських говорах не викликае жодного сумшву. Найв1ропдшше, в давньоруських пам'ятках спорадично вщбита щлком реальна мовна риса полюьких та швшч-Himnx вщ них протобыоруських roBopiB - поступова диспа-латал\защя uiei африкати.
За даними АУМ (т. 1, к. 112; т. 2, к. 98), твердий ^укшщ стив (хлопец, удовёц, жнец), перед а (вулица, тёрница, зовй-ца) та перед флексшним у (на вулицу) ще й ниш засвщчений у берестейських, середньополшьких швшчшше Коростеня, у центральних та швшчних схщнотшських roBipKax. Очевидно, рання i3onioca цього явища, як i 1зоглоси ряду шших особливостей сучасного швшчного нар!ччя украТнськоТ' мови, проходила значно швденшше й поступово вщступала на швшч. Таким чином, ареал полкьких roBopiB становив швденну периферш великого етномовного репону з стверд1нням шиплячих i ^\що згодом стали характерною особливютю быоруських говор1в.
У б1лоруськш MOBi простежити розвиток диспалатал1заци етимолопчного ц' за староб1лоруською писемшстю майже не-можливо, осшльки ранш б1лорусью пам'ятки з швденно-захщного мовного ареалу не збереглися, a Ti, що дшшли до нас, вщносяться переважно до смоленсько-полоцького та Bi-ленсько-ризького perioHiB, де ствердыий ц, очевидно, поши-рився шзшше. Тому щлком законом1рно, що в писемних пам'ятках XIII-XV ст. з б1лоруського мовного ареалу перева-жають традищйш написания з позначенням палатальносп ц\ Пор.: немчицю, вЪсцю, коупци (Дог. См. А 1229); купець, к Полоцьку, вЪсцю, истцю, купцюви (Даг. 1407); нЪмьци (ЕНл. 439), гонець (441); ланцюхи (Стр. 10); оулици, на конци (Волхви 43), моць, торговець (43 зв.), местцд(х) (45), границь (48), наложниць, правицю (67); молодець, облюбеницю, персте-нець (Ж. Ол. 97), конець (98 зв.) та iH. Поодиною випадки ствердыого ц трапляються з XIII ст., але иав'пъ у XV ст. BiH фшсуеться спорадично. Пор.: немцомъ (Дог. См. D, Гр. см. 35, 36); немьцомъ (Гр. 1284 II); полоцко(го), к Полоцку, оу Полоцку (7 раз1в), до Полоцка, истьца (Даг. 1407); смольцоване воску (Гр. 1463); к ПолоцкН (Вы. 440); пд(т)надцать (Волхви
41), вси мЪстца (44), молодицоу, собецана (44 зв.), працами (57), пшеница (69), каплица, на ты(х) мЪстцахъ (69 зв.), со(т)ще-пенцов (78); селицъкого (JIM 105) та iH.
