Формирование и диалектная дифференциация древнерусского языка - Пивторак Г.П.
ISBN 5-12-000148-3
Скачать (прямая ссылка):
Неоднаков1 результата занепаду зредукованих у р1зних давньоруських ареалах значною Mipoio були зумовлеш по-передшм ходом розвитку сх1днослов'янських roBopiB, не сип* хронним i хронолопчно HepiBHOMiptniM процесом занепаду зредукованих та деякими позалшгв1стичними чинниками, по-в'язаними з розвитком феодально! роздр1бненосп й поступо-вим розпадом давньоруськоТ народность Щлком ясно, що зростаюча само1зольовашсть окремих давньоруських земель, децентрал 1защя державного життя, послабления економ1чних i культурних взаемозв'язюв м!ж численними давньоруськими княз1вствами тощо,- усе це стимулювало актив1защю д1а-лектних npoueciB у давньоруських говорах, зокрема й неодна-ковий у р1зних ареалах вияв фонетичних явищ, зумовлених занепадом зредукованих. Тому е Bci шдстави вважати, що початок занепаду зредукованих ъ та ъ у давньоруськш MOBi за-початкував i новий етап и розвитку.
4.1. ПОЗИЦ1ИН1 ЗМШИ ЗРЕДУКОВАНИХ Ъ ТА Ь
Занепад зредукованих голосних ъ та ь, що нам1тився щев шз-ньопраслов'янський перюд, на схщнослов'янському грунту як i в шших слов'янських мовах, в!дбувався, як в1домо, дво-ма шляхами залежно вщ Тх позицш у словк у слабкш позицп (у кшцевих складах, перед складом з голосним повного творения або i3 сильним зредукованим) ультракоротю голосш ще биьше скорочувалися i зникали, а в сильней позицп (у склад1 перед слабким зредукованим, перед сонорними р, л i, можливо, в окремих випадках - шд наголосом та перед групою приголосних) вони зазиавали подовження й перетворювалися в нор-мальш коротк1 голосш i, як правило, зливалися з в1дпов1д-ними схинослов'янськими короткими голосними о, е. Хоч оби-два щ процеси взаемозумовлеш й неподшьш, все ж таки е шдстави вважати, що перший з них передував другому: саме занепад слабких зредукованих зумовив подовження (вокаль защю) зредукованих у сильнш позицп й перетворення Тх у голосш о, е повного творения [ 1стор!я укр. мови 1979 : 178]. Щодо визначення позицп зредукованих у слов1 сл1д зауважи-ти, що традицшне уявлення, шби зредуковаш голосш початко-вого складу шд наголосом були завжди сильними [Фортунатов 1956 : 294-295; Шахматов 1915 : 245; Якубинский 1953 : 140-141; Бернштейн 1S61 : 249; Борковский, Кузнецов 1965 ;
172
100-101; IcTOpin укр. мови 1979 : 175 та iH.], деяш сучасш дослщники вважають помилковим i доводить, що в давньо-русыий MOBi сила чи слабюсть зредукованих шяк не залежала вщ акцентуаци [Зализняк 1981:30-31; Скляренко 1983: 21-22, 81-83, 220].
На вщмшу вщ швденнослов'янських мов, де занепад ъ \ ь вщбувався протягом IX-X ст. i на кшець X ст. повшстю завершився, у давньоруських говорах цей процес закшчився аж у XIII ст. Проте в р1зних давньоруських мовних ареалах BiH вщбувався не одночасно. Найранше зредуковаш ъ, ъ занепали в захщнш частиш швденноруського д1алектного ма-сиву (найв!рогщшше, говори нащадюв швденноТ частини л\-тописних волинян, тиверщв, хорва^в, улич1в). В однш з най-ранших датованих пам'яток давньоруськоТ мови з галицько-волинського репону-6Д 1164 р. написания о, е на Mioji етимолопчних ъ, ъ становлять у р1зних позищях 96-100 %, а пропуски кореневих ъ, ъ у слабкш позицп - 90 %, причому е непрям! свщчення, що й випадки збереження ъу ъ також не вщповщали живШ вимов11Малкова 1966 : 240, 242, 244]. Це - факультативна орфограф1чна норма, якасвщчить про те, що у вимов! писаря 6Д 1164 р. зредукованих голосних як окремих фонем уже не було [Филин 1972 : 220], як не було Тх i в мовлен-Hi населения майбутньоТ Галицько-ВолинськоТ землК Бьлыие того, на 1164 р. тут уже выжила навпъ традищя вживати л1-тери ъ, ь на мкщ колишшх зредукованих у коренях сл1в, хоч, слщ гадати, мшцев1 nucapi не уникли цього етапу в давншшх творах, як\ до нас не дШшли. Послщовно простежити шфыь-трацно лггер о, е у писемну мову на м1сце занепалих ъ, ь немае можливоеп через вщсутшсть вщповщних давньоруських пам'яток. 6Д 1164 р., безперечно, вщбивае шзнш етап цього процесу, для якого дана пам'ятка не може бути "точкою вщ-лжу". Звертае на себе увагу й той факт, що в 6Д 1164 р., як i в деяких шших швденноруських рукописах XII ст., ч1тко Bi-дображено нескладовий звук а, який виник на м1сщ въ у по-зици перед приголосним шсля занепаду зредукованих [Мал-кова 1966 : 295]. Отже, для писаря щеТ пам'ятки опозищя в - у вже була звичайним явищем, що могло бути лише значно шзшше занепаду зредукованих. 3 усього цього випли-вае важливий висновок: у щлому слушна думка О. О. Шахматова i б1льшосп сучасних слав1спв про те, що занепад зредукованих у швденноруських говорах завершився в другш половин! XII ст. [Филин 1972 : 219], стосовно давньоруських roBopiB у галицько-волинському ареал1 потребуе корективу напрям1 поглиблення датування принаймш на одне столтя: завершения цього процесу у вщзначених говорах слщ вщ-нести до середини XI ст.
173
В1рог1Дно, що синхронно i3 завершениям занепаду зредукованих у протогалицько-волинських говорах закшчився за-непад слабких зредукованих у кореневому склад1 слова типу къто, вьдова, насълати i т. п. i досяг зешту процес вокал1за-ui! сильних зредукованих в iHUJHX швденноруських говорах (колишшх деревлян, полян, аверян).- На такий вксновок на-водять давньорусью писемш пам'ятки XI-XII ст., яш дають можливють встановити послщовшсть занепаду зредукованих голосних у слабкш позици. Найрашше вони занепали в коре-невих (переважно перших) складах слова. Щ випадки масово засвщчеш в найдавшших пам'ятках, що дШшли до нас, тобто
