Формирование и диалектная дифференциация древнерусского языка - Пивторак Г.П.
ISBN 5-12-000148-3
Скачать (прямая ссылка):
У швшчних давньоруських говорах занепад зредукованих ъ, ь розпочався, в1ропдно, з XI ст., але вибувався значно повмьшше й завершився лише в XIII ст. Занепад ъ,ь у слаб-кш познци (особливо в першому склад!, де слабю зредуковаш не чергувалися з сильними) досить часто в1дображають най-давший псковсько-новгородськ! пам'ятки кшця XI ст. i шз-Hiuii пам'ятки з сум1жних ареал!в. Пор.: вЪнци (Мин. сент. 1095 16), чтоуть (28), мнихомъ (30), вЪрно (36), двама (73), птиче (74), дшерь (82); много (Мин. окт. 1096 45), вед (50), злыхъ (141), кто (187); двоиди (Мин. нояб. 1097 66 зв.), всемъ (69), злаго (140 зв.); възми (Гр. НБ № 84 руб. XI-XII ст.), на мнЬ, приели, не прислеши, мнЪ (№ 155 I п. XII ст.), ство-рд (№ 87 XII ст.); кто (ПНЧ 19), доволно (35), старьць (35зв.), полза (37, 39); напсахъ (Гр. НБ № 138 II п. XIII ст.) i т. п. 1див. також: Аванесов 1955:82]. Прояснения зредукованих ъ, ь "> о, е починае в!дображатися також досить рано: жесто-серьдыимъ (Мин. сент. 1095 122), ко цюди (Гр. НБ № 159 I п. XII ст.), гривень (№ 168 II п. XII ст.), ко мнЬ (№ 21 XII ст.), рожь (№ 23 XII ст.); жертва (ПНЧ 118, 120 зв., 122), праведьныи (118, 120, 121 зв.), мертвъ (118 зв., 119), держати (119, 120, 121, 129, 130), терпЪти (120, 123, 127), темница (128), полезьныи (130); заволочкое (Гр. НБ № 143
I п. XIII ст.), надо мною (№ 183 сер. XIV ст.) i т. п.
Про актившеть процесу занепаду зредукованих ъ, ь у псковсько-новгородських i в сум1жних говорах евщчить також змшування на письм1 лггер ъ, ь i вживання Тх на Micui етимолопчних голосних, а лггер о, е - на Micui колишшх слабких зредукованих ъ, ь. Наприклад: а) змшування лггер ъ та ь: жьгомь - жегомъ (Мин. сент. 1095 26), гЬлъмъ (96) - тЬлъмь (101), домьмъ (165) - домъмъ (175), крьвьнаго (43), бьчела (149), кръвъныими (155), въдовицамъ (172); донъдеже (Мин. окт. 1096 136), примтънъ (149), ю(т) младъ ногьтъ (202), дьвЪма (204); любьве (Мин. нояб. 1097 4 зв.), млЪкомъ (24,26 зв.), грЬховь (37 зв.), красьнь (48), тьмоу (56 зв.), правъдоу (69 зв.), грьзнъ (=гръзнъ) (ПНЧ 68 зв.) i т. п.; б) зм1шування л1тер ъ, ь - о, е: крЪпъсть (Мин. сент. 1095 27), весе (85), н(е)б(е)се-нан\ (134), къличьствомь (146), ковечегь (180), чьрътого (210), ко прЪстоло (226); с нимо (Гр. НБ № 142 II п. XII ст.); служе-
179
боу (ПНЧ 157), словьса (159), бучитьлд (160 зв.), товордть (163), грЪшеникъ (163 зв.), моноги (164 зв.), весего (168 зв.), тьбе (171), въла(=вола) (171 зв.), источеникъ (202 зв.); гри-вено (Гр. НБ № 148 сер. XIII ст.), дъкънчалъ, съ мнъю, до-смътрити, своегъ, тъбЪ (№ 142 II п. XIII ст.), даже ми пити (6М 1358 18в) i т. п.
Наведеш приклади шдтверджують висловлену рашше думку багатьох дослщниюв, що в псковсько-новгородських говорах зредуковаш ъ, ъ у слабкш позици зиикли в другш половин! XI ст., а в сильнш позици переходили в голосш пов-ного творения переважно протягом другоТ* половини XII ст. [Карнеева 1917 : 28; Арциховский, Борковский 1958 а : 101, 1958 6 : 93, 1963 : 202] i завершився цей процес, найв1ропд-Hiuie, в перипй половит XIII ст. [Филин 1972 : 220]. . г
Таким чином, за процесом занепаду зредукованих ъ, ь yci давньорусыи говори виявили типолопчну сшльшсть, але шв-Hi4Hi давньорусьш говори протиставилися швденним значно пов1льшшим ходом цього процесу.
4.2. НАСЛ1ДКИ ЗАНЕПАДУ
ЗРЕДУКОВАНИХ ГОЛОСНИХ
У ДАВНЬОРУСЬКИХ ГОВОРАХ
Занепад зредукованих i викликаш цим вццюв1дш фонетичш перетворення - це паралельш i взаемозв'язаш процеси, i було б наТвно розривати Тх у 4aci й вщносити початок другого процесу до повного завершения першого.
Унаслщок занепаду зредукованих i появи нових закритих склад1в у фонетичнш систем! давньоруськоТ мови виник ряд фонетичних шновацш, сшльних для Bcix давньоруських roBopiB. У систем! вокал1зму - це, зокрема, чергування голосних о, е з нульовою фонемою на Micui колишшх ъ, ъ (сънъ - съна > сонъ - сна, дьнь - дьня > день - дня), поява се-кундарних о, е перед сонорними приголосними (др. &Ътръ> р. ветер, укр. eimep, бр. вецер; др. узлъ>р. узел, укр. ву-зол, бр. вузел, др. земль > р. укр. земель, бр. зямель) i т. п. У систем} консонантизму занепад зредукованих у давньоруських говорах спричинився, як вщомо, до втрати суфшсального сонорного л в активних д1еприкметниках чол. роду однини (др. везлъ, моглъ, рослъ > р. бр. вёз, мог, рос, укр. в1з, м1г, pic), до спрощення в трупах приголосних -ждн-здн-, -стл-, -стн-, -сткл-, -рдц-стц-, -слн-лнц-, -рнч- тощо (пор.: позьдно поздно ->¦ позно, чъстъныи честный чесныи, стьлати -> стлати ->¦ слати, масльныи ->¦ маслныи -> мае-mu i т, п.), до виникнення р1зних асимшящйних i дисиад1ля-
12 в-1270
177
Ц1ЙНИХ npoueciB тощо [докладшше див.: IcTOpin укр. мовй 1979 : 192-195, 200-208, 214-218]. Проте для формування давньоруських д1алектних макрозон, на баз! яких виникли росшська, украТнська та биюруська мови, першорядне значения мали Ti зумовлеш занепадом зредукованих фонетичш процеси, що не набули загальноруського масштабу й вЦзна-чалися виразними локальними особливостями. Тому Тх варто розглянути детальшше.
4.2.1. ПОДОВЖЕННЯ ГОЛОСНИХ О, Е
