Інфекційні хвороби, які вражають нервову систему - Суренко М.С.
ISBN 966-7985-53-9
Скачать (прямая ссылка):
При вірусних інфекціях у загальному аналізі крові норма або лейкопенія, лімфоцитоз, ШОЕ в межах норми.
19
Розділ 4
І ОСНОВИ ТЕРАПІЇ
4.1. Вірусні ураження мозкових оболонок та речовини мозку
Етіотропне. З метою етіотропного лікування вірусних менінгоен-цефалітів доцільно використовувати противірусні препарати.
Ацикловір (зовіракс, виролекс, герпевір, цикловір) є найменш токсичним, застосовується 15—30 мг/кг на добу протягом 10—14 діб в/в. При герпетичному енцефаліті, викликаному резистентними до ацикловіру штамами, призначають фоскорнет.
Ганцикловір (цимівен) застосовується при цитомегаловірусній інфекції по 5—10 мг/кг на добу в/в 10—14 днів.
Вальтрекс (валацикловір) по 500—1000 мг per os 2—3 рази на добу протягом 7—10 днів, можливе використання фанцекловіра (фа-мвір, пенцикловір).
Використовують також рибонуклеазу (РНК-аза затримує розмножування вірусу у клітинах нервової системи). Рибонуклеазу вводять на фізіологічному розчині в/м по 25—50 мг 2—6 раз на добу протягом 10—14 днів.
Можливе використання рекомбінантних препаратів а-інтерфе-рону: лаферон, реальдірон, інтрон — А, роферон — А по 1—3 мл МО в/м щодня 10—14 днів.
Для специфічної терапії використовують гіперімунні гетерогенні імуноглобуліни в/м за схемами. Чим раніше вводять імуноглобулін, тим швидше настає терапевтичний ефект. В останні роки застосовують специфічні гіперімунні донорські імуноглобуліни в/м за схемами.
За відсутності специфічних гіперімунних донорських імуногло-булінів, тяжкого перебігу захворювання, у хворих з імунодефіцитами в комплексному лікуванні можливе використання полівалентного донорського імуноглобуліну (сандоглобулін та імуноглобулін людський нормальний) в/в по 0,4—1,0 г/кг на добу 2—4 дні.
Крім цього, в лікуванні використовують індуктори синтезу ендогенного інтерферону: циклоферон по 2—4 мл в/м на 1, 2, 4, 6, 8,
11, 14, 17, 20, 23-й день лікування, ізопринозин та гропринозин по
20
50 мг/кг per os 10 днів, аміксін по 125 мг per os двічі на добу 2 дні, потім по 125 мг через день протягом двох тижнів.
Призначення антибіотиків показане при підозрі на вірусно-бактеріальну природу захворювання, за наявності бактеріальних осередків, а також тимчасово на термін кортикостероїдотерапії.
Патогенетичне. Важливе значення в лікуванні менінгоенцефалі-тів має боротьба з набряком мозку. Для цього доцільно використовувати кортикостероїди, найбільш ефективним є дексаметазон (де-ксазон) по 0,2-0,4 мг/кг добу (до 80 мг на добу) - 7-10 діб.
Потрібно проводити дегідратаційну терапію з призначенням осмотичних діуретиків: маніт, манітол по 1,5—2 г/кг протягом 60 хвилин у поєднанні з салуретиками: лазикс, фуросемід, урекс по 30—40 мг 3—4 рази на добу. При застосуванні сечогінних засобів необхідний контроль: введеної рідини та добового діурезу, складу електролітів, показників кислотно-основного складу (КОС), рівня кінцевих продуктів (сечовини та залишкового азоту).
Дегідратаційна терапія повинна проводитися поряд з введенням дезінтоксикаційних розчинів. За відсутності мікроциркуляторних порушень перевагу слід віддавати колоїдним розчинам: реополіглю-кін, неогемодез, полідез, поєднуючи їх з 10%-ним розчином глюкози і розчином Рінгера у співвідношенні 1:3. Інколи призначають альбумін під контролем гематокриту.
Доцільно в схему лікування включати 4%-ний розчин бікарбонату натрію.
Для корекції мікроциркуляції та нормалізації реологічного стану крові призначають трентал, курантил в/в крапельно.
Для корекції мікроциркуляції регіонарної мозкової гемодинамі-ки призначають засоби, які регулюють мозковий кровообіг: кавінтон, серміон, еуфілін.
Враховуючи присутність алергічного фактора в патогенезі захворювань показане призначення десенсибілізуючих препаратів: діазо-лін, тавегіл, кларитин, телфаст та ін.
З метою відновлення метаболічних процесів використовують но-отропи: ноотропіл, пірацетам та ін.
Для боротьби з гіпоксією мозку та судомами доцільно використовувати нейролептичні препарати: оксибутират натрію (ГОМК) 20%-ний розчин 10—20 мл/добу (0,05—0,15 г/кг), 0,25%-ний розчин дроперідолу (0,002-0,005 г/кг), 5-10% -ний розчин гексеналу, 0,5%-ний розчин реланіума або седуксена 0,3—0,5 мг/кг на добу та інші.
За наявності ДВС-синдрому у першій стадії (гіперкоагуляції) потрібно вводити гепарин 5—10 тис. ОД на добу, в другу стадію (гі-покоагуляція) призначають: вікасол 1%-ний 2—6 мл на добу в/м, Щинон 12,2%-ний по 2—4 мл на добу в/м, амінокапронову кислоту 5%-ну по 100—200 мл на добу в/в.
21
Доцільно використовувати антигіпоксанти: тіамін, пірідоксин, нікотинову кислоту та ангіопротектори: пармідін, етамзілат та інші. Показана оксигенотерапія.
Усім хворим призначають суворий постільний режим до санації ліквору.
4.2. Бактеріальні ураження мозкових оболонок та речовини мозку
З самого початку терапія повинна бути комплексною, з використанням етіотропних, патогенетичних та симптоматичних засобів.
Успіх лікування бактеріальних менінгітів залежить від цілого ряду факторів і, в першу чергу, від своєчасного та правильного вибору антибактеріального препарату, визначення чутливості до нього збудника, фармакологічні та хіміотерапевтичні властивості антибіотиків та проникнення їх через ГЕБ.
