Соціологія - Кратко А.А.
Скачать (прямая ссылка):
180
вважали відстрочку в наданні житла, 17 — переведення на низько-оплачувану роботу і 40 — обговорення в колективі.
Встановлено, що випадків повторного порушення після застосування дисциплінарних заходів адміністрації було майже втричі більше, ніж після застосування в аналогічних випадках заходів громадського впливу, тобто останні виявилися більш дійовими, результативними [14].
Більшу інтенсивність мала думка про необхідність посилення відповідальності за порушення трудової дисципліни. Повсюдно на промислових підприємствах були прийняті "Положення про додаткові заходи боротьби з прогулами". Коли, за рішенням ВЦРГІС, вони були відмінені як такі, що протирічать діючим правовим нормам, робітничі колективи виявили велику наполегливість у їх відстоюванні, і за кілька місяців вони були прийняті практично одночасно на багатьох промислових підприємствах у різних регіонах країни.
Разом з тим, думка з приводу відповідальності за нераціональне використання робочого часу не мала інтенсивності. За даними московських соціологів (В. Д. Патрушев та ін.), які вивчали ставлення до використання робочого часу на заводі з обробки кольорових металів у 1983 і 1987 рр., 87,1% опитаних робітників зазначили, що кожний член колективу несе моральну відповідальність за використання не лише свого робочого часу, а й робочого часу решти робітників; 8,9% вказали, що робітник відповідає лише за себе; 4% заявили, що це питання їх не стосується, що це справа адміністрації. Три думки — наскільки вони інтенсивні?
Близько 60% нічого не роблять, щоб поліпшити становище, 24% зверталися до майстра і начальника цеху, від 7,5 до 17% виступали на зборах, тобто у робітників переважає пасивна позиція, є розбіжності між установками і реальними діями. Перша думка не була інтенсивною.
Вивчення громадської думки в Україні під час виборчої кампанії по виборах до Верховної Ради показало, що думка про необхідність посилення зв'язків і розвитку співробітництва з Росією та іншими країнами СНД є широко розповсюдженою (за виключенням західного регіону), стабільною (вона фіксувалася у 1991, 1992, 1993 роках). Напередодні виборів вона стала інтенсивною і справляла регулюючий вплив. Думається, що саме під її впливом майже всі кандидати у депутати були зобов'язані висловитися на її
181
підтримку. У східному та південному регіонах досить наполегливо відстоювалася думка про офіційне визнання двомовності. У Харкові, наприклад, ніхто з кандидатів не насмілився висловити незгоду з цим, хоча в програмах деяких політичних партій містилися
такі заперечення.
Широко розповсюдженою, стабільною буда думка про недовіру Верховній Раді. Вона була характерною для усіх регіонів (для мешканців західного регіону меншою мірою). 51% населення заявив про те, що не має ніякої довіри, 30% сказали про незначну довіру і лише 2% виразили повну довіру [11, № З].
Якщо думка зустрічає нерозуміння і протидію, то інтенсивна думка набуває характеру соціальне напруженого. Форми і рівні соціальної напруженості громадської думки різні. Вона може виявлятися у підвищенні стурбованості, більш чіткої поляризації думок і в їхньому протистоянні, конфлікті.
В умовах кризи суспільства інтенсивна громадська думка, як правило, має соціальне напружений характер, бо не задовольняються життєво важливі потреби й інтереси людей.
Соціальна напруженість посилюється у зв'язку з поширенням соціального песимізму, стурбованості, невпевненості в майбутньому, підозри, агресивності, ціннісно-нормативності вакууму і внаслідок того, що суспільна свідомість не готова до сприйняття ряду соціальних проблем.
Як показали дослідження громадської думки населення України в 1991 — 1993 рр., при загальному прийнятті ідеї ринку є ще сильною орієнтація на зрівняльні цінності, на допомогу з боку держави [13, № І]. Уявлення про те, що тільки держава може захистити людину від економічних труднощів, були характерними для 70% населення і в 1991, і в 1993 рр. Лише 19% опитаних припускають більшу різницю у доходах, більшості (63%) імпонує ідеал рівного розподілу матеріальних благ. Більшість не підготовлена і до сприйняття ситуації із зайнятістю. І хоча понад 80% знають про початок скорочення штатів, безробіття сприймають як випадкове і тимчасове явище.
Для зняття соціальної напруги необхідне утвердження в суспільстві більш реальних уявлень про соціальні процеси.
Громадська думка не залишається незмінною. Вивчення ставлення молодих робітників Ленінграда до праці в 1962, 1976, 1982рр.
182
показало, наприклад, що зросла вимогливість до умов і оплати праці, стилю керівництва [16]. Вивчення протягом 1986 — 1992 рр. ставлення багатьох спеціальних груп до проблем оновлення суспільства, до перебудови, її механізмів свідчить, що змінилася думка з питань ринку, плюралізму власності, кооперації та ін.
В умовах кризи громадська думка змінюється досить швидко. Протягом 1990 — 1993 рр. Інститут соціології АН України провів 7 соціологічних опитувань, матеріали яких свідчать, наприклад, про певну динаміку думок з питань приватизації [13, № І]. У 1991 р. більшість жителів висловилася за введення приватної власності на землю, дрібні і середні підприємства. Але в 1993 р. таких було менше. В деяких регіонах суттєво менше, що, мабуть, пов'язано з дискредитацією ідеї в процесі "дикої" приватизації, яка збагачувала окремих осіб і вела до зубожіння більшої частини населення.
