Соціологія - Кратко А.А.
Скачать (прямая ссылка):
Громадська думка долає складний шлях розвитку. Можна говорити про думку, що виникає, формується та функціонує. На етапі виникнення знання про нове явище ситуації співставляються з власним інтересом та інтересом інших спільнот, тобто відбувається ідентифікація себе з соціальною спільнотою. На етапі формування діють механізми спілкування, зіткнення різних суджень, думок; у боротьбі виникають єдині спільні позиції. На етапі функціонування громадська думка орієнтує, регулює, диктує певну поведінку. При цьому функціонуюча думка може мати різні рівні та виступати у вигляді особливого роду суджень, позицій та практичного відношення. Особливо важливе останнє.
178
Значення вольового моменту очевидне, якщо звернутися до конкретного прикладу. В період обговорення проблем реформи школи батьків запитали, чи схвалюють вони пропозиції про розширення прийому до професійно-технічних училищ. 76% схвалили пропозицію про значне розширення прийому. Разом з тим, лише 36% виявили готовність направити до ПТУ своїх дітей, тобто фактично у батьків школярів не сформувалося позитивної громадської думки щодо ПТУ. В процесі вивчення соціальної активності було виявлено, що студенти і молоді спеціалісти, високо оцінюючи моральні якості, не виявляли, разом з тим, готовності активно включатися до боротьби з їхніми порушеннями. Соціологи справедливо розглядали відсутність вольового компоненту як показника відсутності активної позиції. Вольовий компонент перетворює громадську думку на духовно-практичне ставлення, реальну суспільну силу, що спонукає до певних дій.
Громадська думка — це не лише оцінювальні судження, позиції, але й інститут суспільства, котрий виражає волю мас, бере участь в управлінні суспільством.
Перед дослідником громадської думки перш за все постає завдання фіксації наявності громадської думки. Які ж показники факту її існування? Зі сказаного раніше виходить, що повинна фіксуватися вербальна реакція багатьох індивідів. Одержана інформація має свідчити, що є елементи знання й розуміння цінності об'єкту, зафіксована готовність до дії.
Американський соціолог Оллпорт, створюючи теорію ідентифікації громадської думки в умовах емпіричних досліджень, пропонує цілу низку показників, які свідчать, що громадська думка — це скоріше актуальне прагнення до вдосконалення чи попередження будь-чого, а не вияв тривалих диспозицій поведінки, що відрізняє громадську думку від норми та переконань [9].
Функції громадської думки. Критерії та показники соціальної зрілості
Громадська думка виконує цілий ряд функцій, у тому числі оцінювальну, орієнтуючу, виховну, регулятивну, функцію соціального контролю та функцію регламентації. Всі вони є моментами
179
основної функції регулювання. Громадська думка впливає не лише своєю оцінкою, а й визнанням певної цінності, яку вона містить. Вона орієнтує, виробляє установку на формування певних якостей, лінії поведінки, тобто її ідеологічний вплив має виховний заряд. Разом з тим, вона підтримує одні види відносин, соціальні механізми і відкидає інші, регулюючи тим самим поведінку великих мас людей. У цьому плані можна говорити про захисну, директивну функцію, і всі пі функції тісно пов'язані між собою. При вивченні громадської думки важливим завданням є вимір рівня її соціальної зрілості. Громадська думка набуває зрілості як функціонуюче утворення, долаючи складний шлях розвитку. В кінцевому підсумку соціальна зрілість визначається тим, наскільки глибоко громадська думка виражає інтереси спільнот, тенденції прогресивного розвитку суспільства. В літературі пропонуються різні набори показників зрілості. Та справа не в повноті переліку. Важливо визначити критерій який допомагає відбирати показники. Таким критерієм є глибина та повнота реалізації функцій громадської думки. Він вимагає перш за все таких показників, котрі дозволяють судити про характер та вагомість думки, її стабільність, інтенсивність, поширеність.
1-м показником виступає соціальна спрямованість. Думки за соціальною спрямованістю можуть бути передовими і відсталими, консервативними і новаторськими, позитивними й негативними і т. п 2-й показник — компетентність, 3-й — інтенсивність (відбиває рівень зацікавленості, переконаності, наполегливості у відстоюванні позицій), 4-й — стабільність, 5-й — поширеність, 6-й — результативність.
Ці риси чітко простежуються, наприклад, у 70 — 80-ті роки під час вивчення ролі думки робітників промислових підприємств Харкова у боротьбі з порушеннями трудової дисципліни. Переважна більшість опитаних зазначила, що найбільший вплив на прогульників мали заходи громадської дії, особливо обговорення на робітничих зборах і в товариському суді. За нашими даними, у 1974, 1978, 1983 роках понад 80% опитаних віддавали перевагу заходам громадського впливу. Ця думка була широко розповсюдженою, охоплювала різні категорії працюючих, у тому числі порушників. Про це свідчили масштабні соціологічні дослідження, які провели мінські та московські соціологи [ 11 ]. За даними одного з дослідників, у Білорусії зі 100 порушників 10 найбільш неприємною для себе
