Соціологія - Кратко А.А.
Скачать (прямая ссылка):
Сьогодні наука має всі ознаки розвинутого соціального інституту. В галузі науки у світі зараз працює понад 5 млн. наукових працівників, видається 100 тис. наукових журналів, у яких щороку поблікуються понад 2 млн. наукових статей. У розвинутих країнах на науку витрачається 3 — 4% національного доходу. Наукова діяльність є складною диференційованою та ієрархізованою діяльністю, яка спирається па особливий вид виробництва. Наука володіє численними спеціалізованими закладами, коштами: НДІ, АН. наукові і інформаційні центри, бібліотеки, музеї, органи координації та планування; є своя символіка, своя система контролю і заохочення, система оцінок престижу вчених (звання, вчені ступені і т. п.). Виникли наукові центри, які об'єднують тисячі вчених, такі, як Український інститут кібернетики, Дубна, Академмістечко під Новосибірськом та ін.
Встановилися різноманітні офіційні та неофіційні форми спілкування, спільної діяльності, в тому числі "невидимі світу коледжі", склалися світові нормативні системи і нормативне регулювання в галузі науки.
Згідно з Р. Мертоном, в основі функціонування науки як соціального інституту лежать чотири принципи, які складають "Моральний імператив науки" [14].
Принцип універсалізму (або об'єктивності) характеризує об'єктивну природу наукового знання (це завжди істинне знання, яке
161
відповідає реальності). Існують загальні критерії і правила доведення. Наукова цінність знання не залежить від того, ким і коли воно одержане. Цей принцип вимагає, щоб об'єктивно оцінювався результат досліджень і репутація грунтувалася на реальних заслугах.
Принцип комуналізму (або всезагальності) вимагає, щоб наукове знання належало всьому науковому співтовариству й ставало загальним надбанням. Воно не повинно бути особистою власністю ученого чи корпорації. Цей принцип наполягає на відкритості науки.
Принцип безкорисливості вимагає служіння істині. Вчений діє в ім'я досягнення істини, а не з корисливих міркувань.
Принцип організованого скептицизму вимагає, щоб наукове знання не сприймалося на віру. Вченому повинні бути притаманні критичність і сумлінність під час перевірки одержаних результатів.
У подальшому Мертон запропонував доповнити перелік імперативів "емоційною нейтральністю". Н. Сторер (проф. Гарвардського університету) наполягав на такому принципі, як "інтелектуальна скромність", який вимагає урахування і визнання роботи попередників [І]. Ян Митроф (проф. Південнокаліфорнійського університету) пропонував віднести до імперативів принцип "неупередженості". Активно відстоювалися як моральні принципи оригінальність, незалежність наукової діяльності і наукових концепцій. Наука ефективно діє там, де їй надається автономія. Наука по-літично нейтральна.
Положення Р. Мертона про етнос науки справедливо критикували за дещо абстрактний, неісторичний підхід. Вони фактично спиралися на абстрактну модель чистої науки. Англійський соціолог М. Малкей у книзі "Наука і соціологія знання" зазначає, що Мертон пропонує ідеалізовані норми належного [13, с. 113 — 118].
Соціологічні дослідження показали, що реальна дійсність не завжди відповідає цим нормам. Змагальність у науці часом виключає відкритість, учених цікавить не лише істина, але й визнання пріоритету. Ян Митроф дослідив 42 наукових заклади, котрі займалися місячним проектом "Аполлон" (1974 р.), і показав, що головним стимулом активності була зацікавленість у загальному визнанні. Митроф доводить, що існує не один, а принаймні два ряди протилежних норм. Так, нормі емоційної нейтральності протистоїть норма емоційної переваги. Необхідна сильна, навіть нерозумна відданість ідеям для того, щоб досягти перемоги. Норма універсалізму врівно-
162
важується нормою партикуляризму. Відкритість — секретністю, яка дає змогу уникнути передчасного розголосу й переконатися у надійності даних і т. п.
М. Малкей у зв'язку з цим зазначає, що в галузі науки ми маємо справу зі складною мовою моралі [13, с. 124].
Критика Мертона справедлива в тому, що немає чистих, абстрактних норм науки, вони по-різному діють у певних суспільних умовах у взаємозв'язку з загальносоціальними нормами і відчувають вплив багатьох факторів. Та це не означає, що слід відкинути моральний імператив Р. Мертона. Він відбиває особливості природи і високе моральне призначення науки, яка орієнтується на об'єктивну істину. Мертонівська нормативна концепція відіграла величезну роль у становленні й розвитку професійних соціологічних підрозділів. Більше того, варто розширити число елементів морального імперативу, включивши у нього принцип, що відбиває зв'язок науки з суспільством, і який вимагає, щоб учений орієнтувався на інтереси суспільства, людства. Це зовсім не виключає універсальності науки. В. Ж. Келле у зв'язку з цим зазначає, що в ракетно-ядерний вік розвиток науки без її орієнтації на загальнолюдські цінності стає небезпечним. В умовах, коли наука проникає у таємниці природи і людського організму, орієнтації на цінності гуманізму настільки ж необхідні, як і орієнтація на об'єктивну істину (9, с. 124 — 125]. Вчений несе відповідальність за вибір напрямку дослідження, за практичне застосування його результатів.
