Русско-украинский словарь для военнослужащих - Бурячок А.
ISBN 5-7707-7108-9
Скачать (прямая ссылка):
т. дальнего действия танк далекої дії...
Якщо стійка словосполука позначає предмет чи його ознаку, які по-різному проявляються в реальній дійсності, то після такої стійкої словосполуки поставлена двокрапка й нижче в стовпчик подані назви цих проявів, напр.:
радиоэлектронные помехи радіоелектронні перешкоди: активные активні, акустические акустичні, заградительные заслінні...
7
У словнику відзначені тільки окремі характерні риси словозміни, зокрема при українських словах подані такі граматичні форми:
1. Родовий відмінок однини: а) іменників чоловічого роду, які мають закінчення в цьому відмінку -у, -ю, напр.: десант, -1$ конвой, -вою; б) іменників чоловічого роду, що закінчу-іогьсй на м'який приголосний, напр.: тибель, -ля, шпіль, -ля; в) іменників чоловічого роду, що закінчуються на -р, якщо й ііьюму відмінку вони мають закінчення -у, -ю, -я, напр.: контрудар, -ру, якір (якоря); г) іменників жіночого роду на приголосний, напр.: перевісь, -сі, загибель, -лі; ґ) іменників із випадним або перехідним голосним в основі, напр.: обов'язок, -зку, боєздатність, -ності, бій (бою); д) складних іменників, що пишуться через дефіс при зміні закінчень в обох їх складових частинах, напр.: літак-авіаносій, літака-авіаносія; е) іменників із перехідним наголосом, напр.: вояк, -ка, мірник, -ка; є) іменників у формі прикметника (суб-стантивованих прикметників), напр.: чотовий, -вбго, сотенний, -ного, курінний, -ного.
2. Родовий відмінок множини іменників, що вживаються тільки в множині, напр.: піхви, -хов, ноші (нош).
3. Орудний відмінок однини тих іменників, вживання яких у. цій відмінковій формі викликають певні труднощі, напр.: армієць, -цем, норёць, -цём.
4. Перша й друга особа (в окремих випадках друга й третя, а для безособових дієслів, що практично не мають першої й другої особи,— третя) однини теперішнього або майбутнього простого часу дієслів, якщо в основі спостерігається чергування чи випадання звуків, зміна наголосу тощо, напр.: атакувати, -кую, -куєш, доповісти, -вім, -вісй, захоплювати, -люю, -люєш, захопити, -плю, -пиш.
Наголос у словнику подано на всіх багатоскладових сло?„ах * „на кожному з компонентів стійких словосполук російської та української мов. Не мають наголосу позначки й тлумачення російських слів. Літера ё в російських словах показує й вимову, і місце наголосу, тому значок наголосу в таких випадках не ставимо (крім складних слів типу четы-рехкамерный, четырёхкратный, де літера ё показує тільки вимову, а не місце наголосу). Подвійне наголошення слів і граматичних форм позначено двома значками наголосу на тому самому слові чи граматичній формі.
У складних словах, що пишуться через дефіс, наголос поставлено над кожною складовою частиною (напр.: само-
8
лёт-мишёнь літак-мета, прицельно-навигационный націльно-навіґаційний), у складних словах, що пишуться разом,— тільки один раз (напр.: противопехотный протипіхотний, ракетоносный ракетоносійний).
Для вибору лексики й терміносполук «Російсько-українсь* кого словника для військовиків» використано різні групи джерел.
Передусім це джерела, що становлять основу української лексикографічної науки та практики:
Словник української мови: В 11-ти т.— K.: Наук, думка, 1971 — 1980.
Грінченко Б. Словарь української мови: В 4-х т.— K., 1907—1909. Репринтне відтворення. К.: Вид-во AH УРСР, 1958—1959.
Російсько-український словник: В 3-х т.— K.: Наук, думка, 1969.
Українсько-російський словник / Під ред. Л. С. Паламарчука, Л. Г. Скрипник.— 7-е вид.— К.: УРЕ, 1990 — 940 с.
Російсько-український словник правничої мови. Голов, ред. акад. А. Ю. Кримський. 2-е доп. вид. за ред. К. Церкеви-ча і В. Павловського.— Нью-Йорк: Українське науково-дослідне Товариство української термінології, 1984.— 236 с.
Огієнко І. Український стилістичний словник. 2-е вид.— Вінніпеґ: Інститут дослідів Волині, 1978.— 496 с.
Кузеля 3., Рудницький Я., при співпраці К. Г. Маєра. Українсько-німецький словник.— Ляйпціґ: Отто Гаррассовіц, 1943.—1494 с.
Польсько-український словник: У 2-х т., 3-х кн. Гол. ред. Л. Л. Гумецька.— К.: Вид-во Академії наук УРСР, 1958— I960.
Кміцікевич В. і Спілка. Німецько-український словар.— Чернівці, 1912.—672 с.
Голоскевич Г. Правописний словник. Видання 10-е, бл. 40 000 слів.—Лондон, 1977.—452 с.
Ізюмов О. Російсько-український словник.— К.: Кни-госпілка, 1926.—656 + XIII с.
Ізюмов О. Практичний російсько-український словник. Правила правопису та фразеологія. Перевидання 1926 p.— К.: Товариство «Знання» України, 1992.— 176 с.
Andrusyshen С. Н. Українсько-англійський словник.— Toronto, 1985.— 1163 p.
Словник іншомовних слів / За ред. чл.-кор. AH УРСР О. С. Мельничука.— К.: Гол. ред. УРЕ, 1974.—776 с.
9
Штепа Павло. Словник чужослів. Знадібки.— Торонто: Видали Іван Гладун і сини, 1977.—452 с.
Другу групу джерел становлять військові й технічні двомовні словники, видані в Україні та за її межами, що стали важливим надбанням української спеціальної лексики, яку починаючи з 30-х років піддавали різноманітним деформаціям на терені підрадянської України.
