Інфекційні хвороби, які вражають нервову систему - Суренко М.С.
ISBN 966-7985-53-9
Скачать (прямая ссылка):
Клініка. Розрізняють загальний (генералізований) і місцевий правець. Найчастіше хвороба перебігає за генералізованим типом; місцевий правець, головний, або лицьовий, правець Розе та інші форми спостерігаються рідко.
Загальний (генералізований) правець. Інкубаційний період 1—60 днів. Три періоди хвороби: початковий, судомний, видужування.
92
У початковому періоді можливі тягнучий біль, печія в ділянці рани, фібрилярні посіпування прилеглих м'язів, пітливість, підвищена дратівливість. Іноді виявляються симптоми Лоріна—Епштейна: 1) судомне скорочення м'язів під час масажування їх проксималь-ніше від рани; 2) скорочення жувальних м’язів і закривання напів-відкритого рота під час удару шпателем або пальцем по внутрішній чи зовнішній поверхні щоки або по шпателю, покладеному на нижні зуби (жувальний рефлекс).
Хвороба починається гостро. Одним з ранніх симптомів судомного періоду є тризм — тонічне напруження м'язів, внаслідок чого обличчя набуває своєрідного вигляду посмішки разом з плачем — сардонічна посмішка. При цьому рот розтягнутий, кути його опущені, лоб у зморшках, брови й крила носа підведені, очі прищулені. Одночасно з'являється затруднене ковтання внаслідок судомного скорочення м'язів глотки, болюча ригідність м'язів потилиці, яка поширюється на інші групи м'язів у нисхідному порядку — шия, спина, живіт, кінцівки.
Тонічне скорочення переважно м'язів-розгиначів зумовлює вигнуте положення хворого з відкинутою назад головою, обпираючись тільки на п'ятки й потилицю — опістотонус. У подальшому можливе напруження м'язів кінцівок, живота, який з 3—4-го дня хвороби стає твердим, як дошка. Тонічне напруження поширюється переважно на великі м'язи кінцівок. М'язи стоп і кистей, пальців кінцівок можуть бути вільними від напруження. Одночасне тонічне напруження захоплює міжреберні м'язи і діафрагму (утруднене поверхневе і часте дихання), м'язи промежини (утруднене сечовиділення і випорожнення). Якщо переважає тонічне скорочення м'я-зів-згиначів, виникає вимушене положення тіла з зігнутим вперед тулубом — емпростотонус, а якщо скорочуються м'язи на одному боці, згинання тіла в один бік — плевростотонус.
На тлі постійного підвищеного тонусу м’язів з'являються загальні клонікотонічні судоми, які тривають від кількох секунд до однієї хвилини і більше з частотою від кількох разів протягом доби до 3—5 разів за одну хвилину. Під час судом хворий має стражденний вираз обличчя, риси спотворюються, тіло витягується, живіт напружується, опістотонус стає настільки значним, що хворий дугоподібно вигинається, стають чіткими контури м'язів шиї, тулуба і верхніх кінцівок. Внаслідок високої збудливості нервової системи судоми посилюються у разі дотику, світлових, звукових та інших подразнень. Тяжкі напади судом дихальних м'язів, гортані і діафрагми різко порушують акт дихання і можуть призвести до асфіксії й смерті. Спазм глотки порушує акт ковтання, що разом з тризмом призводить до голодування і зневоднення. Тяжкість перебігу хвороби залежить від
93
частоти та тривалості судом. Типовим проявом місцевого правця є лицьовий паралітичний правець, або Розе, головний, який розвивається при зараженні через раньову поверхню голови, шиї, обличчя.
Виникає парез або параліч лицьового нерва за периферичним типом на боці ураження, часто напруження м'язів з тризмом і сардонічною усмішкою на другій половині обличчя. Птоз і косоокість мають місце при зараженні під час травми ока. Можливі розлади смаку й нюху. У ряді випадків спостерігається судомне скорочення м'язів глотки, як і при сказі, тому цій формі дали назву tetanus hidrophobicus. Тривалість перебігу правця — 2—4 тижні. Залежно від швидкості розвитку симптомів розрізняють блискавичну, гостру, підгостру, рецидивуючу форми правця.
Ускладнення. До ранніх належать бронхіт і пневмонія ателектати-чного, аспіраційного й гіпостатичного походження. Наслідком тетанічних судом можуть бути розриви м'язів і сухожилків, найчастіше передньої черевної стінки, переломи кісток, вивихи. Гіпоксія, що виникає під час судом, спричиняє спазм вінцевих судин, що може призводити до інфаркту міокарда, сприяє розвитку паралічу серцевого м'яза. Іноді після видужання тривалий час спостерігаються контрактури м'язів і суглобів, паралічі III, VI і VII пар черепних нервів.
Лікування.
1. Створення умов щодо запобігання дії зовнішніх подразників (тиша, затемнені палати тощо).
2. Хірургічна обробка рани з попереднім обколюванням її протиправцевою сироваткою в дозі 10000 АО.
3. Нейтралізація вільно циркулюючого токсину. Вводиться одноразово протиправцева сироватка з попередньою десенсибілізацією за Безредком (1500—2000 AO/кг) внутрішньом'язово, а при дуже тяжкому перебігу і ранній госпіталізації — внутрішньовенно. Застосовується і протиправцевий людський імуноглобулін від імунізованих донорів по 15—20 МО/кг, але не більше як 1500 МО.
4. Введення правцевого анатоксину по 0,5—1 мл внутрішньом'язово кожні 3—5 днів 3—4 рази на курс.
5. Протисудомне лікування, яке проводять у таких сере-дньотерапевтичних добових дозах лікарських засобів: хлоралгідрат — 0,1 г/кг, фенобарбітал — 0,005 г/кг, аміназин — 3 мг/кг, сібазон — 1—3 мг/кг. Призначають літичну суміш: аміназину 2,5%-ного — 2 мл, дімедролу 1%-ного — 2 мл, промедолу 2%-ного — 1 мл або омнопону 2%-ного —
