Інфекційні хвороби, які вражають нервову систему - Суренко М.С.
ISBN 966-7985-53-9
Скачать (прямая ссылка):
Лікування неврологічних ускладнень проводиться про-зеріном, стрихніном, кахеміном, алое, вітамінами групи В.
Профілактика.
Специфічна профілактика — проведення планової вакцинації за віком дифтерійним анатоксином (АКДС, АДС, АД, АДС-М).
9.2. Ботулізм
В основі патогенезу ботулізму лежить ураження нервової системи. Етіологія. Збудник ботулізму — Clostridium botulinum — являє собою анаеробну малорухливу грампозитивну паличку. За антигенними властивостями він підрозділяється на 7 серологічних типів — А, В, С, D, Е, F, G. В Україні найбільш поширеними є типи А, В, Е. В анаеробних умовах збудник ботулізму продукує специфічний летальний нейротоксин, який є не єдиним, але найсильнішим фактором патогенності.
Епідеміологія. Збудники ботулізму широко розповсюджені в природі. Практично всі харчові продукти, забруднені ґрунтом, можуть мати на собі спори та вегетативні форми збудника ботулізму. Однак захворювання може виникнути тільки при вживанні тих продуктів, які зберігались в анаеробних умовах без попередньої обробки. Це можуть бути консерви, особливо домашнього приготування, копчені, в'ялені м'ясні та рибні вироби.
Патогенез. У патогенезі ботулізму провідна роль належить токсину. При звичайному зараженні (через ШКТ) токсин потрапляє в організм разом з їжею. Всмоктування ботулотоксину відбувається через слизову оболонку иілунка та тонкої кишки, звідки він потрапляє в лімфу та в подальшому в кров, з допомогою якої розноситься по всьому організму.
Встановлено, що ботулотоксин взаємодіє з нервовими клітинами. При цьому уражаються нервові закінчення і мотонейрони передніх рогів спинного мозку. Ботулотоксин вибірково діє на холінергічні відділи нервової системи, внаслідок чого не відбувається виділення ацетилхоліну в синоптичну щілину, і в результаті порушується не-рвово-м'язова передача збуджень (парези, паралічі). В першу чергу порушується інервація м'язів, які знаходяться в стані постійної високодиференційованої функціональної активності (окоруховиїї апарат, м’язи глотки та гортані).
Результатом ураження мотонейронів є також пригнічення функції основних дихальних м'язів аж до паралічу. Пригніченню холінергіч-
них процесів передує підвищення рівня катехоламінів. Внаслідок порушення вегетативної іннервації знижується секреція залоз ШКТ (виділення слини, шлункового соку), розвивається стійкий парез ШКТ. Парези та паралічі міжреберних м'язів, діафрагми призводять до гострої вентиляційної дихальної недостатності з розвитком гіпоксії та респіраторного ацидозу.
Клініка. Інкубаційний період продовжується приблизно одну добу, рідше 2—3 дні. Основними клінічними ознаками ботулізму є порушення гостроти зору, сухість у роті, м'язова слабкість. Хворі скаржаться на "туман в очах", "сітку перед очима", не можуть читати спочатку звичайний шрифт, а потім — великий. З'являється двоїння в очах, змінюється висота і тембр голосу, іноді виникає гугнявість. З’являється відчуття чужорідного тіла в глотці ("нековтнута таблетка"), неспроможність ковтати спочатку тверду, а потім і рідку їжу, воду. При спробі проковтнути воду остання виливається через ніс. Усі вищевказані неврологічні симптоми з'являються в різній послідовності та в різному ступені вираженості. Однак обов'язковим фоном для них є порушення салівації.
При огляді в розпал захворювання хворі в'ялі, адинамічні. Обличчя маскоподібне. Одно-, частіше двобічний птоз. Зіниці розширені, в'яло або зовсім не реагують на світло; можливий ністагм, косоокість, порушення конвергенції та акомодації. Слизова ротоглотки суха. Відмічається парез м'якого піднебіння, м'язів глотки, голосових зв'язок. Внаслідок парезу або паралічу м'язів діафрагми порушується відходження харкотиння. При обстеженні органів дихання привертає увагу поверхневе дихання.
Тяжкі форми захворювання характеризуються стрімким наростанням уражень окорухових м'язів, глоткової, гортанної мускулатури, різким пригніченням функції основних дихальних м'язів. За відсутності адекватної терапії смерть зазвичай наступає від дихальної недостатності на 2—3-й день хвороби.
Одужання настає повільно. Одним із ранніх симптомів покращання є відновлення салівації.
Ускладнення. Найбільш типовими ускладненнями є аспіраційна пневмонія, ателектази, гнійні трахеобронхіти, а також сироваткова хвороба.
Критичним станом при ботулізмі є гостра дихальна недостатність.
Лікування.
Терапія в усіх випадках невідкладна:
• промивання шлунка спочатку кип'яченою водою кімнатної температури, а потім 2—5%-ним розчином натрію гідрокарбонату;
89
* сифонні клізми 5%-ним розчином натрію гідрокарбонату;
• негайне введення антитоксичних сироваток.
Якшо не визначено тип ботулотоксину:
— при легкому та середньотяжкому перебігу хвороби лікувальна доза полівалентної сироватки складає 1—2 дози;
— при тяжкому перебігу хвороби — від 4 до 6 доз в/м або в/в (1 доза полівалентної сироватки складає 25000 МО (тип А-10000 МО, тип В—5000 МО, тип Є—10000 МО).
При визначеному типі ботулотоксину вводять тільки моновалентну сироватку, яка містить у одній дозі: тип А-10000 МО, тип В-5000 МО, тип Є-10000 МО. Техніка введення сироватки. Перед введенням нерозведеної сироватки вводять в/м 0,1 мл вже розведеної 1:100 сироватки, результат враховують через 20 хвилин:
