Інфекційні хвороби, які вражають нервову систему - Суренко М.С.
ISBN 966-7985-53-9
Скачать (прямая ссылка):
Захворювання спостерігається цілорічно, частіше у вигляді спорадичних випадків. Найбільше значення має аліментарний шлях. Зараження частіше за все відбувається від інфікованих домашніх тварин: при вживанні в їжу недостатньо термічно оброблених м'ясних і молочних продуктів. Небезпеку становлять вода та харчові продукти, забруднені виділеннями хворих тварин і гризунів. Можливі контактний та аспіраційний шляхи зараження, які носять професійний характер.
Патогенез. Лістерії можуть проникати в організм через травний тракт, органи дихання, слизову оболонку ротоглотки, очей, носа та через пошкоджену шкіру. У залежності від своїх вірулентних властивостей і реактивності макроорганізму можливий розвиток різних клінічних форм захворювання.
З місць проникнення лістерії розповсюджуються гематогенно і лім-фогенно в регіональні лімфовузли, ¦ печінку, селезінку, мигдалики, наднирники, мозок і його оболонки. По шляху просування в лімфатичній системі відмічається збільшення лімфатичних вузлів, але без нагноєння. Звідти лістерії гематогенним шляхом проникають до будь-якого органу або тканини, в тому числі в мозкові оболонки та центральну нервову систему, зумовлюючи відповідні вогнищеві зміни. Клінічна картина захворювання залежить від шляхів проникнення збудника в організм. Збудник, що має фермент гіалуроніда-зу, фіксується в тканинах центральної нервової системи, при загибелі лістерій утворюється ендотоксин, який викликає зміни у вигляді менінгоенцефаліту або енцефаліту. Тяжкий перебіг хвороби пов'язаний з розвитком лістеріозного сепсису.
Клініка. Ураження нервової системи відмічається при різних клінічних формах лістеріозу. При ангінозно-септичній формі, що спо-
81
стерігається переважно у дорослих, на фоні тяжкого перебігу ангіни може спостерігатися ригідність потиличних м'язів, нечітко виражені симптоми Керніга та Брудзинського.
Нервова форма характеризується симптомами найрізноманітніших захворювань нервової системи. Менінгіт супроводжується різким головним болем, багаторазовим блюванням, ригідністю потиличних м'язів, позитивними симптомами Керніга та Брудзинського, підвищенням рефлексів на початку захворювання та їх зниженням наприкінці. Відмічаються клонічні судоми, напруження всіх м'язів, порушення свідомості, марення.
У випадках менінгоенцефаліту до перелічених симптомів додаються вогнищеві прояви: птоз повік, анізокорія, страбізм, поява патологічних рефлексів, порушення чутливості шкіри. Можуть розвинутися паралічі та психічні розлади. Іноді спостерігається дифузне випадіння волосся голови. Лістеріоз нервової системи може проявлятися у вигляді ураження окремих черепно-мозкових нервів (VII, VIII пари), у вигляді парезів і паралічів, розсіяного склерозу, судинно-вегетативних порушень та психозу. Лістеріозний психоз триває близько року й більше. Перебіг його ремітуючий, з періодичними загостреннями та послабленнями симптомів. Таким хворим властива астенія, спостерігаються галюцинації, явища психічного автоматизму, пригнічений настрій, марення та ін.
Діагностика. Для виділення збудника роблять посіви крові, лік-вору, змивів носоглотки, навколоплідних вод, плаценти, меконію на м'ясопептонний агар або на середовище збагачення. Для виділення чистої культури використовують зараження білих мишей. Орієнтовним методом є виявлення лістерій в інфікованому матеріалі при люмінесцентній мікроскопії. Найбільш інформативними є серологічні методи РА, РНГА, РЗК. Потрібно зазначити, що при нервових формах лістеріозу температура буває нормальною або суб-фебрильною; в спинномозковій рідині має місце збільшення вмісту білка, цитоз за рахунок мононуклеарів.
Лікування.
Антибактеріальна терапія проводиться цефтриаксоном у дозі 4—6 г на добу в 2 прийоми. Патогенетична та симптоматична терапія проводиться за загальною схемою. Профілактика.
Специфічні заходи не розроблені.
Обов'язковим є обстеження вагітних жінок з обтяже-ним акушерським анамнезом та лікування вагітних за наявності інфекції. Загальні методи полягають у виявленні хворих тварин, проведенні дезінфекції та дератизації.
82
8.7. Менінгіт, викликаний синьогнійною паличкою
Раніше зустрічався рідко.
Етіологія. Pseudomonas aeruginosa — грамнегативна паличка, аероб. Характерною її особливістю є поява при вирощуванні на живильних середовищах синьо-зеленого забарвлення культури за рахунок пігменту піоцианіну.
Одним з головних факторів патогенності синьогнійної палички є О-антиген — ліпополісахарид клітинної стінки. Псевдомонады продукують різні екзотоксини, а також ряд ферментів, що підсилюють її патогенні властивості.
Синьогнійна паличка стійка до ультрафіолетового опромінення, а також до антисептиків, що традиційно застосовуються у хірургії (фурацилін, риванол та ін.).
Епідеміологія. Псевдомонади поширені в природі: зустрічаються у воді, ґрунті, повітрі, постійно живуть у кишечнику людини і тварин, виявляються на шкірі і на слизових оболонках. Зараження відбувається або ззовні (наприклад, інфікування рани), або при активації ендогенної мікрофлори, складовою частиною якої може бути псевдомонада, тобто як прояв дисбактеріозу. Частіше спостерігається у дітей, літніх людей і людей зі зниженою з різних причин загальною резистентністю.
