Научная литература
booksshare.net -> Добавить материал -> Медицина -> Суренко М.С. -> "Інфекційні хвороби, які вражають нервову систему " -> 34

Інфекційні хвороби, які вражають нервову систему - Суренко М.С.

Суренко М.С. Інфекційні хвороби, які вражають нервову систему — АРТ-ПРЕСС, 2003. — 104 c.
ISBN 966-7985-53-9
Скачать (прямая ссылка): infekciynihvoroby2003.djvu
Предыдущая << 1 .. 28 29 30 31 32 33 < 34 > 35 36 37 38 39 40 .. 44 >> Следующая

Епідеміологія. Джерелом інфекції є хворі й ті, що перехворіли, дикі, свійські тварини та гризуни, які виділяють лептоспіри з сечею і заражають навколишнє середовище. Основним носієм лепто-спір є щури, польові миші, їжаки. Механізм інфікування лептоспі-рами: контактний, через ушкоджену шкіру або не ушкоджені слизові оболонки. Сезонність — літньо-осіння пора року. Імунітет стійкий, типоспецифічний. Від людини до людини хвороба, як правило, не передається.
Патогенез. Патологоанатомічні зміни в центральній нервовій системі при лептоспірозі пов'язані з наявністю генералізованого капіляротоксикозу, який призводить до підвищення проникності капілярів, тим самим створює умови для проникнення лептоспір та їх токсинів до центральної нервової системи. Ці фактори обумовлюють місцеву та загальну цитопатогенну дію на оболонки мозку та мозкову речовину.
Можливе виникнення діапедезних крововиливів, набряку, запальних реакцій біля судинних інфільтратів. Ці інфільтрати, які розташовуються навколо судин, у свою чергу ведуть до ішемії окремих ділянок мозку з дегенерацією нервових клітин. Локалізація наведених ушкоджень може бути різноманітною. Зокрема, можуть ушкоджуватись передні роги спинного мозку, мозкові оболонки, кора головного мозку, підкіркові утворення. Можливе також токсичне ушкодження нервових стовбурів.
Найбільш характерним для лептоспірозу е ушкодження печінки та нирок, що веде до виникнення гепаторенального синдрому, який, як вважають, є найбільш характерним для цього захворювання. Клініка. Інкубаційний період триває 7—14 днів. Хвороба починається гостро з ознобу, підвищується температура тіла до 39—¦40°С. Хворі скаржаться на головний біль, слабкість, біль у м'язах, особливо у литкових. Характерна одутлість обличчя, кон'юнктивіт, склерит. На 3—6-й день з’являється поліморфне розеольозно-папульозне висипання з геморагічним компонентом. У багатьох хворих виявляють мікрополіаденіт. Спостерігається збільшення печінки, селезінки.
У більшості хворих є ознаки ураження нирок: олігурія, майже До анурії, наявність у сечі білка, великої кількості лейкоцитів, еритроцитів, іноді гіалінових та зернистих циліндрів, підвищення вмісту в крові залишкового азоту, креатиніну, сечовини і калію.
На висоті клінічних проявів захворювання у деяких хворих зі скаргами на нудоту і блювання виявляють лептоспірозні менінгіти і
79
менінгоенцефаліти. Менінгеальні симптоми (верхній і нижній симптоми Брудзинського, ригідність м'язів потилиці, симптом Керніга тощо) з'являються наприкінці 1-го — початку 2-го тижня захворювання. Поява цих симптомів супроводжується погіршенням стану хворого, з'являються головний біль, млявість, нудота, блювання, фотофобія, біль в очних яблуках.
Діагностика. Для підтвердження клінічного діагнозу найчастіше використовують серологічні дослідження — це реакція мікроаглю тинації та лізису. Діагностичним є титр 1:100 та більше. Також використовують РИГА, діагностичний титр 1: 80 та більше.
Протягом перших п'яти днів лептоспіри можна виявити під час мікроскопії цитратної крові в темному полі зору. З 8—10-го дня і протягом 3 місяців від початку захворювання проводять мікроскопію осаду сечі. Бактеріологічне дослідження та біологічна проба застосовуються обмежено.
У загальному аналізі крові: значний лейкоцитоз, нейтрофільоз, паличкоядерний зсув, прискорення ШОЕ. Аналіз сечі — білок, еритроцити, циліндри.
У церебральній рідині може бути як нейтрофільний, так і лім-фоцитарний плеоцитоз (500—4000 кл), незначне збільшення білка. В окремих випадках в рідині виділяється культура лептоспір.
Лікування.
Етіотропна терапія передбачає призначення антибіотиків і протилептоспірозного імуноглобуліну. Полівалентний протилептоспірозний імуноглобулін вводять вну-трішньом'язово 10—15 мл протягом 3 днів.
Антибіотикотерапію проводять з перших днів хвороби і весь гарячковий період. Найкращим є бензилпеніцилін натрію в дозі 100—200 тис. од./кг маси тіла.
Патогенетична та симптоматична терапія проводяться за загальною схемою.
Прогноз при лептоспірозних менінгітах сприятливий, залишкових явищ не буває.
Профілактика.
Специфічна профілактика для людей не розроблена. Існуючі в ветеринарії вакцини малоефективні
Неспецифічна профілактика — потрібний ретельний ветеринарний догляд за худобою, знищення щурів та пацюків, контроль за водоймищами для купання.
8.6. Лістеріозний менінгоенцефаліт
Дістепіоз — інфекційна хвороба з групи бактеріальних зоонозів, яка має переважно аліментарний шлях передачі, характеризується септичним тривалим перебігом з ураженням системи мононуклеар-них фагоцитів, центральної нервової системи, печінки, селезінки.
І І Етіологія. Збудник — Listeria monocytogenes, належить до роду Corynebacteriaceae, спор та капсул не утворює. Грампозитивна паличка, має джгутики, рухлива. Росте на звичайних поживних сере-I довищах.
Епідеміологія. Лістеріоз — типова зоонозна інфекція. Носії в природі — гризуни: пацюки, ондатри, піщанки, тушканчики, зайці та інші. Окремі групи ектопаразитів беруть участь у підтримці природних вогнищ — збудники виділені від гамазових й іксодових кліщів, вошей та бліх, знятих з гризунів. З домашніх тварин відмічається у великої і дрібної рогатої худоби, птахів, кішок, собак.
Предыдущая << 1 .. 28 29 30 31 32 33 < 34 > 35 36 37 38 39 40 .. 44 >> Следующая

Реклама

c1c0fc952cf0704ad12d6af2ad3bf47e03017fed

Есть, чем поделиться? Отправьте
материал
нам
Авторские права © 2009 BooksShare.
Все права защищены.
Rambler's Top100

c1c0fc952cf0704ad12d6af2ad3bf47e03017fed