Научная литература
booksshare.net -> Добавить материал -> Медицина -> Суренко М.С. -> "Інфекційні хвороби, які вражають нервову систему " -> 26

Інфекційні хвороби, які вражають нервову систему - Суренко М.С.

Суренко М.С. Інфекційні хвороби, які вражають нервову систему — АРТ-ПРЕСС, 2003. — 104 c.
ISBN 966-7985-53-9
Скачать (прямая ссылка): infekciynihvoroby2003.djvu
Предыдущая << 1 .. 20 21 22 23 24 25 < 26 > 27 28 29 30 31 32 .. 44 >> Следующая

Ступінь збільшення кількості білка найчастіше відповідає цито-зу (немає чіткого співвідношення між кількістю клітин і білка, проте можна вважати, що приблизно кожній тисячі клітин відповідає збільшення білка на 1 г/л). В окремих випадках при значному плеоцитозі рівень білка залишається нормальним (клітинно-білко-ва дисоціація). Високий вміст білка в гострому періоді хвороби буває переважно при важких формах менінгіту, що протікає із синдромом епендиматиту. Цитоз у спинномозковій рідині нормалізується раніше, ніж рівень білка.
Рідко при менінгококовому менінгіті спинномозкова рідина залишається прозорою чи злегка опалесцентною протягом усього періоду хвороби ("серозні форми"). При цьому відзначається помірний плеоцитоз з перевагою лімфоцитів над нейтрофілами і підвищення вмісту білка в лікворі. Подібний перебіг менінгіту частіше спостерігається при вчасно початому і раціональному лікуванні. Нерідко при менінгококовому менінгіті в лікворі виявляються домішки крові, що обумовлено крововиливами у підоболонковий простір і речовину мозку. Однак це може бути пов'язаним і з пошкодженням судин при пункції.
При проведенні пункції спинномозкову рідину беруть у 4 пробірки: 1-у відправляють для загальноклінічного дослідження, 2-у (стерильну) — у бактеріологічну лабораторію для посіву, 3-ю — у біохімічну лабораторію, 4-у (якщо рідина прозора) — залишають у відділенні для виявлення плівки (для виключення туберкульозного менінгіту).
У крові — виражений лейкоцитоз з нейтрофільозом і зсувом лейкоцитарної формули вліво аж до мієлоцитів, анеозинофілія. При тяжких формах хвороби з різко вираженою інтоксикацією виявляють токсичну зернистість нейтрофілів. ШОЕ в більшості хворих підвищена (до 40-60 мм/год).
61
При дослідженні сечі виявляють токсичну альбумінурію і цилін-друрію, іноді з'являється невелика кількість еритроцитів. Ступінь змін відповідає тяжкості хвороби.
Лікування.
Ефективність лікування в значній мірі визначається раннім призначенням антибіотиків: якщо лікування почато з першого дня хвороби, то захворювання може прийняти абортивний перебіг, а спинномозкова рідина залишається серозною.
Найбільш ефективним засобом етіотропної терапії є пеніцилін, у першу чергу бензилпеніцилін, що має бактерицидну дію стосовно менінгококу. Бензилпеніцилін призначають негайно після встановлення діагнозу або при підозрі на менінгококовий менінгіт, після проведення ЛП. Пеніцилін погано проникає крізь гематоен-цефалічний бар'єр, тому його необхідно застосовувати у високих дозах, а саме — по 300—500 тис. ОД/кг маси тіла хворого на добу внутрішньом'язово. Введення більш високих доз недоцільне і, крім того, надто високі дози антибіотика можуть викликати нефротоксичний ефект. Для внутрішньом'язового введення бажана натрієва сіль бензилпеніцилінової кислоти, що усуває внутрішньоклітинний ацидоз, відновлює ферментативні й обмінні процеси.
У тяжких випадках натрієву сіль бензилпеніциліну додатково вводять внутрішньовенно. Дозу антибіотика в ході лікування зменшувати не можна, тому що при зменшенні запального процесу знижується проникність гематоен-цефалічного бар'єру і, отже, концентрація антибіотика в спинномозковій рідині. Інтралюмбальне введення пеніциліну при менінгітах, яке проводилось раніше, в даний час не проводиться, тому що нерідко викликає тяжкі ускладнення (мієліт, епілептиформні напади та ін.). Лікувальна концентрація введеного пеніциліну зберігається в лікворі не більше 4 годин, тому повторне введення антибіотика повинне проводитися через кожні 4 години, тобто 6 разів на добу. Збільшення інтервалів між ін'єкціями навіть у нічний час неприпустиме.
За тяжкого перебігу хвороби пеніцилін вводять кожні З години, тобто 8 разів на добу. Тривалість курсу пеніци-
62
лінотерапії залежить від тяжкості захворювання, терміну початку лікування, його ефективності і встановлюється індивідуально. Якщо пеніцилінотерапія починається рано — у перші 3 доби хвороби, то вона продовжується звичайно 7—8 днів. Стан хворого поліпшується в перші 2—3 дні лікування: знижується температура тіла, зменшується інтоксикація.
На 7—8-у добу лікування менінгеальні симптоми зникають або зберігається слабко виражена ригідність м'язів потилиці. Ліквор за своїм складом стає нормальним чи наближається до норми, що виявляється при контрольній люмбальній пункції, яку роблять на 8—9-й день лікування. Якщо при цьому цитоз у лікворі не буде більше 100 клітин у 1 мкл із перевагою лімфоцитів, то пеніцилін можна відмінити. При більш високому цитозі 100— 150 і більше клітин у 1 мкл ліквору лікування пеніциліном варто продовжити ще протягом кількох днів.
Якщо лікування почато на 6—7-й день хвороби, то, незважаючи на великі дози антибіотика, терапевтичний ефект проявляється повільніше і контрольну спинномозкову пункцію роблять на 12—14-й день лікування при задовільному стані хворого. Курс пеніцилінотерапії у таких хворих продовжується 14—16 днів. Відмінити антибіотикоте-рапію треба при цитозі не вище 50 клітин у 1 мкл. При непереносимості пеніциліну можна призначати левоміцетину сукцинат розчинний (до 4 г на добу). Високу ефективність при менінгококовому менінгіті мають напівсинтетичні пеніциліни: ампіцилін, оксацилін, метіцилін.
Предыдущая << 1 .. 20 21 22 23 24 25 < 26 > 27 28 29 30 31 32 .. 44 >> Следующая

Реклама

c1c0fc952cf0704ad12d6af2ad3bf47e03017fed

Есть, чем поделиться? Отправьте
материал
нам
Авторские права © 2009 BooksShare.
Все права защищены.
Rambler's Top100

c1c0fc952cf0704ad12d6af2ad3bf47e03017fed