Інфекційні хвороби, які вражають нервову систему - Суренко М.С.
ISBN 966-7985-53-9
Скачать (прямая ссылка):
Механізм передачі — повітряно-краплинний. Оскільки менінгококи малостійкі до факторів зовнішнього середовища, то вони передаються через повітря на невелику відстань.
Сприйнятливість людей до менінгококів висока.
Усі великі спалахи МКІ були пов'язані з менінгококами серогру-пи А і рідше — серогрупи С. Після створення ефективних вакцин проти цих серогруп основну роль в епідеміології менінгіту стали відігравати менінгококи серогрупи В.
Патогенез. При попаданні менінгококу в мозкові оболонки розвивається клінічна і патоморфологічна картина менінгіту.
Запальний процес розвивається спочатку в м'якій і павутинній оболонках (зумовлюючи синдром менінгіту), а потім може перива-скулярно розповсюджуватися в речовину мозку, частіше обмежуючись зовнішнім шаром кори, досягаючи білої речовини (синдром енцефаліту) з явищами набряку речовини мозку.
Характер запалення в перші години серозний, потім — гнійний. Перетворення гною в щільну фіброзну масу відбувається до 5~8 діб. Локалізація ексудату: на поверхні лобових і тім'яних часток, на основі головного мозку, на поверхні спинного мозку, у піхвах початкових відрізків черепних нервів і спинномозкових корінців (неврити). При поразці епендими шлуночків виникає епендиматит.
При порушеннях циркуляції ліквору ексудат може скупчуватися в шлуночках, що призводить (у маленьких дітей) до гідроцефалії або піоцефалїї. Збільшення внутрішньочерепного тиску може призводити до зміщення мозку вздовж церебральної осі і вклинення у великий потиличний отвір зі здавлюванням довгастого мозку (смерть від паралічу дихання).
Клініка. Інкубаційний період коливається від 2 до 10 днів (частіше 3—7 днів). У більшості випадків захворювання починається гост-Ро, раптово. Хворий фіксує не тільки день, але й годину початку хвороби. Однак у деяких хворих за 1—3 доби до початку менінгіту
57
виявляються симптоми назофарингіту. Захворювання розпочинається з пропасниці, підвищення температури до 39—40°С, різкого, нестерпного головного болю, блювання, появи інтоксикації та менін-геальних симптомів.
Для початку менінгіту дуже характерна тріада симптомів: лихоманка, головний біль, блювання. Головний біль може бути настільки інтенсивним, що хворі тримають руки на голові, стогнуть або кричать від болю. Головний біль дифузний, пульсуючий, без певної локалізації. Особливо інтенсивний він вночі, підсилюється при зміні положення тіла, при різких звуках, яскравому світлі.
Блювання в перші дні захворювання багаторазове, виникає без попередньої нудоти, без зв'язку з прийомом їжі та не приносить полегшення хворому. Головний біль та блювання зумовлені підвищенням внутрішньочерепного тиску та ранньою токсичною зміною складу СМР.
Свідомість спочатку збережена, потім порушується, проходячи послідовно стадії оглушення, сопору, коми. Іноді від початку захворювання до стану коми минають не дні, а години, настільки швидка динаміка. Нерідко виникає психомоторне збудження, делі-ріозний стан. Чим раніше настає непритомність, тим гірший прогноз. Збудження, непритомність, а тим більше кома зумовлені ураженням речовини головного мозку.
Під час об'єктивного обстеження найважливішими в діагностичному відношенні є менінгеальні симптоми. Вони можуть з'явитись у першу добу хвороби і далі швидко прогресують. Описано понад ЗО менінгеальних симптомів. Найбільш раннім та постійним симптомом є ригідність м'язів потилиці, друге місце за частотою займає симптом Керніга, третє — верхній та нижній симптоми Брудзинського. Виявляються також симптоми Гіллена, Гордона, Левінсона та ін.
Маленьким дітям проводять провокаційні проби, щоб виявити симптоми підвішування (Лассега), розпірки (Амоса) і поцілунку в коліно, Флатау тощо. У немовлят спостерігається тім'ячкова тріада: випинання, напруженість тім'ячка, відсутність його нормальної пульсації. Вираженість менінгеального синдрому може не відповідати тяжкості процесу в ЦНС. Іноді спостерігається дисоційований менінге-альний синдром, коли деяких з провідних симптомів немає. Тому, щоб уникнути діагностичних помилок, треба завжди перевіряти максимальну кількість менінгеальних симптомів.
Слід мати на увазі, що симптоми Брудзинського значно менше, ніж ригідність м'язів потилиці і симптом Керніга, залежать від фізичного і функціонального стану кістково-м'язової системи і тому більшою мірою відбивають ті зміни, які розцінюються як менінге-альний синдром.
58
До характерних ознак початкового періоду належить також шкірна гіперестезія, підвищення чутливості до слухових (акузофо-бія) та зорових (фотофобія) подразників. Дотик до голови, хребта у хворих викликає неприємні відчуття (гіпералгезія).
Характерне положення хворих у ліжку, особливо у дітей — на боку, з відкинутою головою та ногами, зігнутими в колінних та стегнових суглобах й притягнутими до живота (менінгеальна поза, поза зведеного курка або лягавої собаки). При рано початому лікуванні менінгеальна поза може і не розвинутись.
При ураженні менінгококом ЦНС ізольована локалізація процесу на мозкових оболонках або в речовині мозку зустрічається рідко. Частіше ці процеси поєднуються. Менінгоенцефаліт характеризується переважанням з перших днів хвороби енцефалітичних порушень над менінгеальними: порушення свідомості, ранні парези і паралічі. У тяжких випадках можуть виникнути генералізовані судоми, небезпечні тим, що на їх фоні може виникнути асфіксія. Звичайно судоми носять обмежений характер.
