Інфекційні хвороби, які вражають нервову систему - Суренко М.С.
ISBN 966-7985-53-9
Скачать (прямая ссылка):
Патогенез. Первинна репродукція вірусу при стоматитах відбувається в епітелії шкіри слизової оболонки рота, глотки та геніталій, кон'юнктиві. По лімфатичних шляхах вірус потрапляє в кров, викликаючи генералізовану інфекцію. Виділяють первинні та рецидиву-ючі форми інфекції. Первинна зустрічається в дитячому віці (1~5 років) та перебігає безсимптомно або субклінічно. Рецидивуюча зустрічається в будь-якому віці та набагато частіше. Можливими ускладненнями є герпетичні менінгіти та енцефаліти. Для вірусу герпесу характерна його постійна персистенція у вигляді двонитчас-тих кільцевих форм ДНК у нейронах чутливих гангліїв.
Клініка. Порівняно рідко зустрічається генералізований герпес новонароджених та герпетичний енцефаліт.
Розрізняють дві форми герпетичного енцефаліту: швидкоплинну, що виникає на фоні первинної генералізованої інфекції, та локалізовану, що розвивається в дітей старшого віку та у дорослих із герпесом в анамнезі. У частини хворих на герпетичний енцефаліт прояви інфекції на шкірі та слизових оболонках відсутні. Іноді ураження ЦНС супроводжується герпесом іншої локалізації — губи, рот, очі. У деяких хворих симптоми менінгоенцефаліту спостерігаються під час рецидивів герпесу шкіри і слизових оболонок.
Геппетичний енцефаліт — захворювання, що має важкий перебіг і часто закінчується летально. Починається воно з підвищення температури тіла, появи ознобу, сильного головного болю, блювання, сонливості. У гострий період захворювання іноді приєднуються психічні розлади (галюцинації, ступор, кома), судоми. Виникнення паталогічних рефлексів, втрата кортикальної чутливості, інша нервова симптоматика вказують на залучення в паталогічний процес ЦНС. Захворювання може перебігати за типом асептичного менінгіту з розвитком плеоцитозу в спинномозковій рідині. У більшості хворих (втрата нюху, зміна смаку, зниження пам'яті), обумовлені некротичним процесом у зорових і скроневих ділянках мозку.
48
Смерть при тяжких формах герпетичного енцефаліту настає на 7-Ю-й день хвороби.
Характер прояву і перебігу герпетичного менінгіту (бурхливі або мляві маніфестні прояви) визначається загальним станом хворого, його імунологічним статусом, а також біологічними властивостями
вірусу- _
У деяких хворих інфекція характеризується оболонковими та вогнищевими розладами. Оболонковий синдром проявляється переважанням ригідності м'язів потилиці при слабко вираженому симптомі Керніга. У спинномозковій рідині лімфоцитарний плеоцитоз виражений помірно, лімфоцитоз незначний.
Діагностика. При підозрі на герпетичний енцефаліт проводиться комплекс обстеження, що включає вірусологічне, серологічне і імунофлюоресцентне дослідження крові, спинномозкової рідини, сперми, слини, вмісту герпетичних везикул, а також визначення динаміки протигерпетичних антитіл М та G методом ІФА, ПЛР в крові та лікворі.
Герпетична природа енцефаліту може бути встановлена шляхом виділення вірусу з мозку мертвих від цього захворювання людей, а також шляхом виділення вірусу з біоптатів мозку хворих на енцефаліт. ВПГ може бути також виділений із спинномозкової рідини хворих на енцефаліт.
Матеріалом для дослідження в гострій стадії захворювання є шкребок з везикул, слина при поразках слизової порожнини рота, кров при генералізованій інфекції, ліквор при менінгіті та енцефаліті, шматочки головного і спинного мозку в летальних випадках.
Експрес-діагностика. Мазки-відбитки із шкребка герпетичних везикул і осаду, отриманого після центрифугування ліквору, забарвлюють за Романовським—Гімза та досліджують у світловому мікроскопі. Діагностичною ознакою герпетичної інфекції є наявність гігантських багатоядерних клітин із внутрішньоядерними вкрапленнями.
Високочутливим методом швидкої діагностики є ДНК-гібриди-зація, яка дозволяє виявити внутрішньоклітинні одиничні молекули вірусних ДНК.
Лікування.
У гострому періоді інфекції застосовують: ацикловір (зовіракс, виролекс, герпевір, цикловір), який є найменш токсичним, застосовується 15—30 мг/кг на добу протягом 10—14 діб в/в. При герпетичному енцефаліті, що викликаний резистентними до ацикловіру штамами, призначають фоскорнет. Ганцикловір (цимівен)
49
застосовується при цитомегаловірусній інфекції по 5—10 мг/кг на добу в/в 10—14 днів. Вальтрекс (валацик-ловір) по 500—1000 мг per os 2—3 рази на добу протягом 7—10 днів, можливе використання фанцекловіра (фам-вір, пенцикловір). Використовують також рибонуклеазу (PHК-аза затримує розмножування вірусу у клітинах нервової системи). Рибонуклеазу вводять на фізіологічному розчині в/м по 25—50 мг 2—6 раз на добу протягом 10—14 днів.
Можливе використання рекомбінантних препаратів а-інтерферону: лаферон, реальдірон, інтрон-А, рофе-рон-А по 1—3 мл МО в/м щодня 10 —14 днів.
В останні роки застосовують специфічні гіперімунні донорські імуноглобуліни в/м за схемами.
Інколи використовують полівалентний донорський імуноглобулін (сандоглобулін та імуноглобулін людський нормальний) в/в по 0,4—1,0 г/кг на добу 2—4 дні.
