Інфекційні хвороби, які вражають нервову систему - Суренко М.С.
ISBN 966-7985-53-9
Скачать (прямая ссылка):
43
Клініка. Інкубаційний період триває 14—21 день. З першого дня хвороби виникає висипання — характерна ознака краснухи, а іноді її перший симптом. Висипання з'являється на обличчі і протягом кількох годин поширюється без будь-якої послідовності на все тіло та кінцівки. Вважається більш характерною локалізація на розгинальних поверхнях кінцівок, спині та сідницях. Висипання дрібнопля-мисте, діаметром 2—4 мм, рідше плямисто-папульозне, блідо-рожевого кольору, круглої або овальної форми, з чіткими контурами, гладенькою поверхнею на незміненому тлі шкіри. Висипання при краснусі дрібніше, ніж при кору, тенденції до злиття елементів немає. Висипання зникає через 1—3 дні, не залишаючи ні пігментації, ні лущення.
Характерним для краснухи є збільшення всіх периферичних лімфовузлів, особливо потиличних, завушних, задньошийних, які збільшуються протягом першої доби і утримуються потім більше трьох тижнів. У розпалі хвороби можливий незначний кон'юнктивіт, легка нежить. Інтоксикація виражена слабко. Світлобоязні немає.
При розвитку енцефаліту або менінгоенцефаліту на 3—6 день хвороби у хворого з'являється сильний головний біль, нудота, блювання, температура підвищується до 39—40°С. Можуть бути збудження, марення, галюцинації, гіперкінези, атаксія, ураження лицьового та слухового нервів. При обстеженні виявляються позитивні менінгеальні симптоми: ригідність потиличних м'язів, симптоми Керніга та Брудзинського. Летальність досягає 15—20%.
Діагностика. Найбільш поширені серологічні методи діагностики: РГГА, РЗК, PH. Наростання титру антитіл у цих реакціях у 4 та більше разів підтверджує діагноз краснухи. Використовують імуно-ферментний аналіз (ІФА) для визначення антитіл класу IgM та G.
Лікування.
Режим, особливо у період висипання, має бути постільний. При розвитку менінгоенцефаліту призначають патогенетичну терапію.
Профілактика.
Специфічна профілактика — краснушна вакцина, вакцинації підлягають діти згідно з календарем щеплень. Карантин при краснусі не накладають. У першу чергу попереджають контакт вагітних, які не хворіли на краснуху. При захворюванні на краснуху в період вагітності вирішується питання про її переривання в залежності від терміну вагітності.
44
6.5. Ентеровірусний менінгоенцефаліт
Рнтяповіпусні серозні менінгіти зустрічаються часто (у 12—56% від Усіх серозних менінгітів).
Етіологія. Збудниками є віруси Коксакі А-2, -4, -9, -10, усі серовари Коксакі В, ECHO-13-22, -24, -25, -27, -ЗО, -31, ентеровіруси 71. Віруси стійкі у зовнішньому середовищі при низьких температурах, але швидко гинуть при кипінні, УФО, при дії дезрозчинів, що містять хлор. Епідеміологія. Джерелом інфекції є вірусоносії та хворі люди. Збудник виділяється у зовнішнє середовище не тільки з калом, але й зі слизом верхніх дихальних шляхів.
Механізм передачі фекально-оральний і повітряно-краплинний. Виникають спорадичні випадки та локальні епідемії. Частіше хворіють діти і молодь. Спорадичні випадки реєструються протягом усього року.
Патогенез. При повітряно-краплинному шляху зараження вірус потрапляє в організм через ніс і глотку, де проходить його реплікація, потім проникає в кров, розвивається вірусемія.
Вірус має тропність до органів і тканин й уражає нервову систему, викликаючи серозне запалення м'якої оболонки, судинних сплетінь і епендими шлуночків.
Клініка. Початок хвороби гострий. Протягом 2—5 днів до розвитку менінгеального синдрому у хворих відмічається ринофарингіт. Шкіра гіперемована, характерна зерниста енантема слизової оболонки м'якого піднебіння, задньої стінки глотки. Потім стан погіршується, температура тіла підвищується до 39—40°С, з'являється сильний головний біль, нудота, блювання. У більшості хворих відмічається дво- та трихвильова лихоманка з інтервалами між окремими хвилями 1—5 днів. Основні клінічні ознаки — внутрішньочерепна гіпертензія і менінгеальний симптомокомплекс.
Іноді при тяжких формах хвороби хворі втрачають свідомість, виникають корчі.
Для ентеровірусного менінгоенцефаліту характерна нестійкість і дисоціація менінгеального синдрому. В окремих хворих можуть бути виражені швидкозникаючі вогнищеві симптоми, обумовлені порушенням кровообігу та набряком мозку, підвищення і нерівномірність сухожилкових рефлексів, ністагм, клонус, легкі центральні парези черепних нервів, атаксія.
Спинномозкова рідина витікає з підвищеним тиском, цитоз 100—200 клітин, який в перші дні захворювання носить змішаний, навіть нейтрофільний, а потім набуває лімфоцитарного характеру. Рівень білка, глюкози і хлоридів практично не змінюється.
У деяких хворих через 1—2 дні з'являється дрібноплямиста або макуло-папульозна екзантема, а іноді ознаки епідемічної міальгії.
45
У деяких випадках приєднуються ознаки енцефаліту, обумовлені некротичними змінами гангліозних клітин у корі головного мозку й підкіркової ділянки. Можуть бути втрата свідомості, корчі, геміпа-рези, ураження черепних нервів. При розвитку патологічного процесу в стовбурі мозку з’являються порушення ковтання, дихання, серцево-судинної діяльності.
