Научная литература
booksshare.net -> Добавить материал -> Медицина -> Білинський Б.Т. -> "Онкология: Учебник" -> 77

Онкология: Учебник - Білинський Б.Т.

Билинский Б.Т. , Володько Н.А. , Гнатишак А.І., Галай О.О. Онкология: Учебник. Под редакцией Билинского Б.Т. — К.: Здоровье, 2004. — 528 c.
ISBN 5-311-01334-6
Скачать (прямая ссылка): onkologiya2004.djvu
Предыдущая << 1 .. 71 72 73 74 75 76 < 77 > 78 79 80 81 82 83 .. 194 >> Следующая

Зона регіонарного метастазування представлена лімфатичними вузлами вздовж глибокої яремної вени, загруднинними, при-трахейними, ланцюжком вузлів уздовж додаткового нерва і гілок поверхневої артерії шиї. Віддалені метастази раку щитоподібної залози спостерігаються в 10—15 % випадків. Найчастіше уражуються легені та кістки. Метастази в легенях супроводжуються, як правило, генералізацією хвороби і рентгенологічно нагадують картину міліарного дисемінованого туберкульозу. Кісткові метастази частіше мають остеолітичний характер і локалізуються в плоских кістках.
Розділ 9. Пухлини шиї
Діагностика. Бідність клшічни:\ проявів, наявність прихованих форм захворювання значно утруднюють ранню діагностику раку щитоподібної залози. Особливі труднощі виникають у випадках розвитку злоякісної пухлини на фоні зоба або аденоми. Дуже складно диференціювати пухлину, що росте в капсулі, і аденому. Тому діагностика пухлини вимагає ретельного вивчення клініки: враховуються характер росту пухлини, наявність асиметрії та зникнення сферичних контурів залози, а також щільність консистенції. Однак ці диференціальні ознаки дуже відносні. У разі виникнення пухлини на фоні зоба особливу увагу зосереджують на зміні темпів росту та щільності залози. На пізніх стадіях, коли пухлина проростає в сусідні органи, клініка хвороби зумовлюється ураженням цих органів. Завжди повинно насторожувати виникнення пухлинного вузла в людей старшого віку. Виявлення метастатичних вузлів на шиї без чітко визначеного первинного вогнища вказує на можливість існування прихованої форми раку.
Для виявлення раку щитоподібної залози застосовується ультразвукова та радіонуклідна діагностика, термографія.
Усе більшого значення в діагностиці захворювань щитоподібної залози набуває в останні роки сонографія. Близько 90 % усіх гіпоехогенних субстратів — це фолікулярні аденоми або вузли з дрібнокістозною дегенерацією. Приблизно 10 % припадає на карциноми щитоподібної залози і метастази інших злоякісних пухлин. На жаль, якихось специфічних сонографічних ознак, які були б характерні лише для злоякісних пухлин, немає.
На підставі численних спостережень установлено, що ризик існування злоякісної пухлини, залежно від ехошільності структури, виглядає таким чином:
• гіперехогенні структури — менше за 1 %,
• ехонормальні структури — 1—15 %,
• гіпоехогенні структури — 15 %.
Установлено також, що понад 80 % гіперехогенних структур і структур з нормальною ехогенністю — це доброякісні утворення. Отже, імовірність того, що в ендемічних щодо зоба областях за вузлом щитоподібної залози криється злоякісна пухлина, є невеликою, якщо виявлена зона має гіперехогенну або ехонормальну структуру. Однак інколи папілярний або медулярний рак щитоподібної залози все ж проявляють достатню щільність, і для за-
14 —4-1912
209
Частина друга. Спеціальна онкологія
210
побігання можливій діагностичній і тактичній помилці доцільна пункційна біопсія і навіть профілактична операція Імовірність злоякісної пухлини збільшується, якщо вузол має нечіткі контури і сцинтиграфічно проявляє себе як "холодний". Для підтвердження злоякісної пухлини сонографічна ознака "гіпоехогенний" вузол має в 2—3 рази більшу специфічність, ніж сцинтиграфічно "холодний" вузол. Поєднання ж обох ознак вимагає особливої настороженості. У таких випадках обов'язкові подальша пункційна біопсія та (або) операція.
Серед сцинтиграфічних досліджень щитоподібної залози на сьогодні займає провідне місце кількісна сцинтиграфія. її проведення показане у випадках, коли пальпаторно або сонографічно виявляються дані, що свідчать про наявність морфологічних змін щитоподібної залози або дослідження in vitro вказують на порушення її функції. У таких випадках сцинтиграфія розв'язує два питання, які мають вирішальне значення щодо терапевтичних заходів. З одного боку, вона дає інформацію про розмір зон зі зміненим накопиченням радіонукпіда, а з іншого — сцинтиграфія, проведена при базальних і супресивних умовах, дозволяє виявити тиреоїдальну автономію. Сонографія на ці питання не дає вичерпної відповіді або й зовсім не відповідає.
Приблизно 65 % диференційованих пухлин щитоподібної залози здатні захоплювати йод. Однак ця здатність значно менша, ніж у неураженій тканині. Тому пухлини і їхні метастази можуть "візуалізуватися" лише за відсутності щитоподібної залози.
При спостереженні за диференційованими карциномами щитоподібної залози застосовується сцинтиграфія цілого тіла з |3|І. З міркувань променевого захисту це дослідження проводиться виключно в умовах короткотривалого перебування в стаціонарі. Гормональну замісну терапію перед дослідженням слід відмінити під контролем рівня тиреотропного гормону (ТТГ). Звичайно підвищення ендогенного ТТГ досягає рівня понад ЗО mU/л. При позитивних даних доцільне визначення активності окремих вогнищ, що дає змогу оцінити дозу препарату для радіойодтерапії.
При діагностиці і контрольних оглядах пацієнтів з диференційованими карциномами і медулярним раком важливе місце займає визначення пухлиноасоційованих антигенів.
Предыдущая << 1 .. 71 72 73 74 75 76 < 77 > 78 79 80 81 82 83 .. 194 >> Следующая

Реклама

c1c0fc952cf0704ad12d6af2ad3bf47e03017fed

Есть, чем поделиться? Отправьте
материал
нам
Авторские права © 2009 BooksShare.
Все права защищены.
Rambler's Top100

c1c0fc952cf0704ad12d6af2ad3bf47e03017fed