Онкология: Учебник - Білинський Б.Т.
ISBN 5-311-01334-6
Скачать (прямая ссылка):
КЛАСИФІКАЦІЯ РАКУ ШКІРИ (коди МКХ-10 С44.0-С44.9, С63.2) за системою TNM-6 (2002)
TNM — клінічна класифікація
Т — первинна пухлина
ТХ — недостатньо даних для оцінки первинної пухлини. ТО — первинна пухлина не визначається. Tis — carcinoma in situ.
ТІ — пухлина до 2 см у найбільшому вимірі. Т2 — пухлина до 5 см у найбільшому вимірі. ТЗ — пухлина понад 5 см у найбільшому вимірі. Т4 — пухлина, яка проростає в суміжні структури, такі, як хрящ, м'яз або кістка.
Примітка: У випадку синхронного розвитку множинних пухлин указується пухлина з вищою категорією Т, а число окремих пухлин позначається в дужках, наприклад, Т2(5).
N — регіонарні лімфатичні вузли
NX— недостатньо даних для оцінки стану регіонарних лімфатичних вузлів.
N0 — немає ознак ураження регіонарних лімфатичних вузлів. N1 — наявні метастази в регіонарних лімфатичних вузлах.
160
Розділ 7. Пухлини шкіри
М — віддалені метастази
МХ — недостатньо даних для визначення віддалених метастазів. МО — віддалені метастази не визначаються. МІ — наявні віддалені метастази.
рТИМ — патоморфологічна класифікація
Категорії рТ, pN та рМ відповідають категоріям Т, Л7 та М.
рМ)—матеріал для гістологічного дослідження після регіонар-ної лімфаденектомії повинен включати не менше ніж 6 лімфатичних вузлів.
Є — гістопатологічна градація (див. розділ 4, с. ЄЄ)
Групування за стадіями
Стадія 0 Tis N0 МО
Стадія 1 ТІ N0 МО
Стадія II Т2 N0 МО
ТЗ N0 МО
Стадія III Т4 N0 МО
Будь-яке Т N1 МО
Стадія IV Будь-яке Т Будь-яке N МІ
Клініка. Рак шкіри, як і базаліома, частіше розвивається в осіб старшого віку. Він локалізується переважно на шкірі обличчя. Розрізняють поверхневу, глибокопроникну і папілярну форми раку шкіри. Поверхнева форма раку шкіри виявляється спочатку невеликою сіро-жовтою бляшкою, яка виступає над поверхнею шкіри. Згодом по периферії утворюється щільний валик, краї пухлини стають мереживними, а в центрі з'являється розм'якшення. Через деякий час у місці розм'якшення утворюється виразка, вкрита кіркою. Прилеглі ділянки шкіри червоніють, з'являються ознаки запального процесу. Характерною рисою для розвитку пухлини є відсутність больового синдрому навіть у випадку виразок значного розміру.
При г шбокопрошкнііі формі пухлина поширюється в підлеглі тканини. Виразка глибшає, її краї ущільнюються, стають валикоподібними, підритими і нерухомими при пальпації. Дно виразки вкрите некротичною плівкою.
11-4-1912 161
Частина друга. Спеціальна онкологія
Значно рідше трапляється папілярна форма. Вона має виїляд вузла з чіткими контурами, який вирізняється над рівнем здорової шкіри. Його поверхня вкрита неглибокими виразками, які часто кровоточать. Для великих ракових виразок характерні щільні неболючі метастази в регіонарних лімфатичних вузлах.
Діагностика. Діагноз раку шкіри грунтується на даних клінічного обстеження, але обов'язково вимагає морфологічного підтвердження. З цією метою досліджують мазки-відбитки з виразкової поверхні, використовують аспіраційну, інцизійну та ексци-зійну біопсію.
Діагноз формулюється за системою TNM стосовно раку шкіри (мал. 17). Диференціальна діагностика проводиться з вовчаком, туберкульозом шкіри, сифілісом, грибковими ураженнями і доброякісними пухлинами.
Лікування. При раку шкіри застосовують хірургічне, променеве і цитостатичне лікування, які на ранніх стадіях рівноцінні, проте променеве частіше як більш косметичне. Вибір способу лікування визначається стадією хвороби і локалізацією пухлини.
0 2 5 10 см
Мал. 17. Анатомічна схема класифікації стадій раку шкіри
162
Розділ 7. Пухлини шкіри
При розмірах пухлини ТІ—2 проводять короткодистанційну рентгенотерапію по 3—5 Гр до сумарної вогнищевої дози при базаліомі 40—50 Гр, плосколітинному раку — 60—70 Гр. Для пухлин ТЗ — ортовольтну рентгенотерапію або далекодистанційне променеве лікування. Якщо після дози 35—40 Гр спостерігається значна регресія пухлини, тоді після перерви на 2—4 тиж плануь-ться короткодистанційна променева терапія до сумарної дози 50—60 Гр. При пухлинах Т4 променеве лікування можливе лише як симптоматичне або не застосовується. Для лікування пухлин на обличчі перевага надається променевому методу. На тулубі, кінцівках, тобто за умови "достатньої" кількості шкіри, зручніше застосовувати хірургічні методи лікування. Низка випадків вимагає комбінованого і комплексного лікування.
При / стадії пухлини застосовують також хірургічний мето * лікування. При видаленні пухлини необхідно достатньо відступити від краю, щоб зменшити ризик рецидиву. Добрий косметичний ефект дає застосування кріотерапії.
При II стадії захворювання характер лікувальних заходів принципово не відрізняється від тих, шо застосовуються при І стадії, але при хірургічному способі лікування розтин робиться значно далі від меж пухлини.
При III стадії раку шкіри лікування можливо розпочинати з передопераційного опромінення пухлини і зон регіонарного метастазування з подальшим хірургічним утручанням. Наявність збільшених регіонарних лімфатичних вузлів з підозрою на метастази і явних метастазів вимагає проведення лімфаденектомії в регіонарній зоні.
