Онкология: Учебник - Білинський Б.Т.
ISBN 5-311-01334-6
Скачать (прямая ссылка):
Психологічна реабілітація має особливе значення для хворих, над якими тяжіє усвідомлення діагнозу. Психологічна підготовка необхідна хворим ще перед операцією. Хворий повинен бути переконаний у необхідності навіть такої операції, яка призводить до каліцтва, але зберігає життя. Водночас слід створити умови для його реадаптації до активного життя при обмеженій працездатності, відсутності органа або наявності трахеостоми чи протиприродного відхідника тощо. Здебільшого психологічну підтримку надає лікар-куратор, хоча, мабуть, доцільніше, щоб таку функцію виконував лікар-психотерапевт.
Педагогічну реабілітацію онкологічно хворих дітей, які через утрату органа чи важливої функції не можуть навчатися в загальноосвітній школі, а також тих дорослих, які після лікування потребують перекваліфікації, для чого необхідні нові знання, у нашій країні розроблено недостатньо. Організаційні питання такої реабілітації повинні забезпечувати органи соціального забезпечення.
Трудова реабілітація є кінцевою метою всіх видів реабілітації. Повернення хворого до трудової діяльності важливе не стільки для суспільства, що зацікавлене в результатах його праці, скільки для самого хворого, його психічного комфорту, що, безперечно, відбивається на наслідках лікування. Необхідна правильна професійна орієнтація хворого, який повинен знати й адекватно оцінювати свої можливості після лікування. Безумовно, що якість трудової реабілітації залежить від професії пацієнта і від його психологічної настанови — бажання відновити трудову діяльність.
150
_Розділ 6. Лікування злоякісних пухлин_
151
Органи соціального забезпечення організовують спеціальні підприємства і робочі місця, де люди з певними професійними обмеженнями можуть працювати. У деяких випадках успішна реабілітація залежить від технічних засобів. Це, насамперед, стосується хворих, які внаслідок оперативного лікування пухлин втратили кінцівки. Система протезування стала окремою індустрією, а застосування сучасної електроніки дає змогу досить успішно моделювати функції втрачених кінцівок. Крім того, інваліди користуються засобами пересування (мотовізками, автомобілями), спеціально обладнаними для управління водіями з певними фізичними вадами
Реабілітація онкологічних хворих — це складна система державних, соціально-економічних, медичних, психологічних та інших заходів, спрямованих на запобігання розвитку патологічних процесів, які призводять до стійкої втрати працездатності.
Реабілітація повинна бути своєчасною, безперервною і комплексною, враховувати індивідуальні особливості хворого і його патологічного процесу.
В онкологічних хворих, які мусять перебувати на диспансерному обліку тривалий час, реабілітаційні заходи слід поєднувати з протирецидивними курсами лікування.
У пацієнтів, які перенесли онкологічні операції, визначити ступінь працездатності дуже важко, бо передбачити можливість появи рецидивів і метастазів у конкретної особи практично неможливо. Тому експертна комісія звичайно виходить зі статистичної закономірності, що більшість рецидивів і метастазів з'являються протягом перших двох років після операції. Цей період звичайно зайнятий курсами протирецидивного лікування. Тому переважно перші два роки онкологічні хворі визнаються непрацездатними (друга група інвалідності). Повернення хворого до повноцінної трудової діяльності, громадського життя сприятливо позначається на перебігу процесу і прогнозі.
Паліативна допомога. Незважаючи на певні успіхи в діагностиці та лікуванні пухлин, проблема смерті від раку залишається актуальною. Відомо, що одна із п'яти смертей на планеті спричинена онкологічними хворобами. Особливістю смерті від раку є тривалий передсмертний період, виражений больовий синдром, порушення функції життєво важливих органів. Тому питання якості життя у термінальний період онкологічного хворого знахо-
_Частина перша. Загальна та теоретична онкологія_
152
диться в центрі уваги медиків і громадськості. При багатьох хронічних хворобах, у тому числі і при раку, настає момент, коли специфічні методи лікування не можуть уже зупинити фатального розвитку подій і хворий поступово уходить із життя. Цей період створює ряд медичних, соціальних, психологічних і юридичних проблем, які вирішувати в лікарнях загального профілю важко. Тому у світі поширений рух "госпісів" — створення спеціальних закладів для надання паліативної допомоги хворим, терапевтичні можливості в яких вичерпані.
У госпісі не проводиться специфічне лікування. Хворим забезпечують психологічний спокій, фізичний комфорт, протибольову терапію. У Львові створено перший в Україні госпіс, який за останні 5 років набув досвіду, що з успіхом розповсюджується на теренах України. У ряді областей відкрито подібні заклади, що є проявом гуманізації суспільства і людяності.
Принципи організації протиракової боротьби
У теперішній онкологічній ситуації в багатьох країнах світу, незалежно від державного ладу та системи медичного обслуговування, дійшли висновку про необхідність державного підходу до організації протиракової боротьби.
