Научная литература
booksshare.net -> Добавить материал -> Медицина -> Білинський Б.Т. -> "Онкология: Учебник" -> 50

Онкология: Учебник - Білинський Б.Т.

Билинский Б.Т. , Володько Н.А. , Гнатишак А.І., Галай О.О. Онкология: Учебник. Под редакцией Билинского Б.Т. — К.: Здоровье, 2004. — 528 c.
ISBN 5-311-01334-6
Скачать (прямая ссылка): onkologiya2004.djvu
Предыдущая << 1 .. 44 45 46 47 48 49 < 50 > 51 52 53 54 55 56 .. 194 >> Следующая

Оптимальна тривалість перерви між окремими циклами хіміотерапії встановлена не емпірично, а базується на підставі відповідних експериментів на лабораторних моделях і на онкологічних хворих. Цими дослідженнями встановлено, що репарація пошкоджень у пухлинних клітинах, зумовлених цитостатиками, відстає в часі від аналогічного процесу в нормальних клітинах тих органів і тканин, які зазнали пошкоджувального впливу протипухлинних препаратів. У першу чергу це стосується кровотворної системи. За час перерви нормальні показники кровотворення досить швидко відновлюються, в той час як клітини пухлини ще знаходяться під впливом цитостатичної терапії. Тому кожний наступний цикл лікування у випадку індивідуальної чутливості пухлини до застосованих цитостатиків призводить до поглиблення терапевтичного ефекту.
Розділ 6. Лікування злоякісних пухлин
Редукція числа циклів хіміотерапії, разових доз протипухлинних препаратів, як і збільшення інтервалів між проведенням чергових циклів лікування, є основними причинами зменшення ефективності цитостатичної терапії. На моделі лікування хворих на лімфогранулематоз за терапевтичним протоколом MOPP (ем-біхін, вінкристин, прокарбазин, преднізолон), раку грудної залози — за схемою CMF (циклофосфан, метотрексат, фторурацил) показано, що максимального ефекту вдається досягти лише при проведені 6 циклів хіміотерапії.
Наступний цикл комбінованої інтермітивної хіміотерапії не можна розпочинати при числі лейкоцитів у периферійній крові
< 2,5-109/л, тромбоцитів — < 75-109/л.
Небезпека життю хворого виникає в разі, коли лейкопенія та тромбоцитопенія досягають III — IV ступеня токсичності за шкалою ВООЗ: для лейкоцитів < 1,0 109/л, для тромбоцитів
< 50- 109/л, а також якшо на цьому фоні починають клінічно визначатись ознаки запалення (температура тіла вище за 38 °С, кашель, нежить, підвищена пітливість, особливо вночі; рідкі випорожнення; відчуття печії при сечовипусканні) або кровотечі (спонтанні підшкірні крововиливи, кровоточивість із ясен, носа, травного каналу, сечовидільних шляхів). При перших ознаках запальних процесів необхідно терміново застосовувати антибіотики широкого спектра дії. Слід пам'ятати, що мієлодепресія може маскувати прояви запального процесу.
При рівні лейкоцитів у периферійній крові до 2,0—2,4- 10д/л застосовують неспецифічні стимулятори кровотворення — лейко-ген, метилурацил, невеликі дози преднізолону (14—40 мг на добу), проводять переливання свіжої крові. Початок чергового циклу хіміотерапії можна відкласти на І тиж.
При третьому ступені пригнічення кровотворення, що триває понад 2 тиж, і в усіх випадках четвертого ступеня токсичності, незалежно від її тривалості, додатково призначають антибіотики (із метою профілактики) і застосовують специфічні стимулятори кровотворення.
Специфічна група стимуляторів кровотворення представлена колонієстимулювальними факторами: лейкоцитарно-макрофа-гальними — лейкомакс, граноцит, нейпоген; тромбоцитарним — рскомбінантний людський IL-11; еритроцитарним фактором росту — прокрит або епоетин-альфа. Вони ефективно прискорюють
133
Частина перша. Загальна та теоретична онкологія
дозрівання лейкоцитів і вихід їх із кісткового мозку в периферійну кров, збільшують тривалість їхнього життя. Як правило, ш фактори застосовують наприкінці курсу цитостатичної терапії або через 1—2 доби після його закінчення. Лейкомакс, або граноцит, суттєво зменшує частоту виникнення лейкопенії, її тяжкість і тривалість. Необов'язковим стає перебування хворих у стерильних палатах-боксах, немає потреби в гемотрансфузіях, скорочується тривалість або необхідність лікування антибіотиками, зменшується час перебування пацієнта в стаціонарі.
При тромбоцитопенії III —IV ступеня (< 50 — 25- 109/л) необхідне переливання тромбоцитної маси і застосування неспецифічних стимуляторів кровотворення (гідрокортизон, дексамета-зон, етамзилат) та симптоматичних засобів (амінокапронова кислота, вікасол).
У випадку появи анемії (гемоглобін < 80 г/л) застосовують препарати заліза (ферум-лек, глюконат чи лактат заліза), неспецифічні стимулятори еритропоезу (епомакс. церулоплазмін), переливання крові або еритроцитної маси.
У 50—60 роках XX ст. експериментально встановлено, що ге-мопоез можна повністю відновити за допомогою внутрішньовенної інфузії стовбурових клітин кісткового мозку. Клініцистами швидко усвідомлено, що їхня трансплантація матиме значення при лікуванні природжених та набутих синдромів функціональної недостатності кісткового мозку, тяжких форм мієлосупресії, яка виникає після променевої та цитостатичної терапії лейкозів і солідних пухлин. Успішному розвитку трансплантації кісткового мозку сприяло відкриття системи людських лейкоцитних антигенів у середині 60-х років, шо дозволило певною мірою подолати імунологічні бар'єри і застосувати цю процедуру в сумісних парах "донор—реципієнт" сибсів.
Перші успішні трансплантації кісткового мозку здійснені в
1968 р. трьом дітям з природженим імунодефіцитом. На кінець 70-х років процедура перестала бути експериментальною і стала ефективним методом лікування апластичних станів кровотворення, імунодефіцитних захворювань, лейкозів і низки солідних пухлин. Нині щорічно проводиться близько 50 000 трансплантацій кісткового мозку. Для координації цієї роботи створені відповідні міжнародні центри в Америці та Європі. У травні 2001 р. опубліковано звіт за 1995—1997 рр. про трансплантацію кісткового моз-
Предыдущая << 1 .. 44 45 46 47 48 49 < 50 > 51 52 53 54 55 56 .. 194 >> Следующая

Реклама

c1c0fc952cf0704ad12d6af2ad3bf47e03017fed

Есть, чем поделиться? Отправьте
материал
нам
Авторские права © 2009 BooksShare.
Все права защищены.
Rambler's Top100

c1c0fc952cf0704ad12d6af2ad3bf47e03017fed