Научная литература
booksshare.net -> Добавить материал -> Медицина -> Білинський Б.Т. -> "Онкология: Учебник" -> 49

Онкология: Учебник - Білинський Б.Т.

Билинский Б.Т. , Володько Н.А. , Гнатишак А.І., Галай О.О. Онкология: Учебник. Под редакцией Билинского Б.Т. — К.: Здоровье, 2004. — 528 c.
ISBN 5-311-01334-6
Скачать (прямая ссылка): onkologiya2004.djvu
Предыдущая << 1 .. 43 44 45 46 47 48 < 49 > 50 51 52 53 54 55 .. 194 >> Следующая

3. Стабілізація — зменшення розмірів усіх або окремих вогнищ патологічного процесу менш ніж на 50 % за відсутності нових уражень або збільшення наявних вогнищ не більше ніж на 25 %.
4. Прогресування — збільшення розмірів усіх або окремих вогнищ патологічного процесу на 25 % та більше або поява нових уражень.
Тривалість повної регресії відраховують від терміну її появи до моменту прогресування хвороби, а часткової ремісії — від першої доби лікування, яке дало ефект, до моменту появи перших ознак прогресування хвороби. Суб'єктивний ефект хіміотерапії оцінюють за зміною загального стану хворого, зменшенням або ліквідацією больового синдрому, зміною маси тіла.
Сучасним протипухлинним препаратам властива обмежена вибіркова дія. їхній терапевтичний індекс дуже низький і в кращому випадку не перевищує 5, тоді як для лікарських засобів, які застосовуються при хіміотерапії інфекційних захворювань, він становить 100 і навіть більше. На сьогодні ми не маємо протипухлинного препарату, позбавленого токсичної дії. Є багато класифікацій такої дії на організм хворих, наприклад, тератогенна, канцерогенна, токсична. Із практичних міркувань ми спинимося лише на тих випадках токсичної дії цитостатиків, які можуть загрожувати життю хворих і обмежувати проведення самого лікування.
Розділ 6. Лікування злоякісних пухлин
Значна кількість протипухлинних препаратів чинить місцево-подразливу дію і спричинює токсичний дерматит, запальні інфільтрати та некроз підшкірної жирової основи, флебіт, тромбофлебіт, флебосклероз, асептичний цистит, серозит, нейропатію, блювання.
Широкою за спектром є системна токсична дія цитостатиків. На першому місці за частотою і значенням — мієлодепресія (лейкопенія, тромбоцитопенія та їхні комбінації), анемія, гіпоплазія та аплазія кісткового мозку. Практично всі цитостатики, за винятком аспарагінази, блеоміцину, вінкристину та проспідину, можуть спричинювати різний ступінь мієлодепресії. Найчастіше це спостерігається при хіміотерапії алкілуючими препаратами, протипухлинними антибіотиками.
Частіше мієлодепресія, зумовлена цитостатиками, проявляється ізольованою формою лейкопенії (< 3- 109/л), рідше — тромбоцитопенією (< 100- 109/л). Як правило, тромбоцитопенія приєднується до маніфестної лейкопенії. Порівняно рідко розвивається анемія. Червоний паросток кровотворення відносно резистентний до дії цитостатиків. Тут важлива диференціальна діагностика між анемією, спричиненою хворобою, та зумовленою протипухлинною терапією.
Лейкопенія в межах 1,5—2,0- 109/л, а тромбоцитопенія до рівня 75- І09/л частіше всього не створюють клінічних проблем, а вимагають ретельного контролю за показниками крові, практично щоденного. Якщо за відсутності кровотечі у хворого буде відзначено пригнічення еритропоезу, то виникає небезпека гіпоплазії та аплазії кровотворення. Останні два ускладнення є смертельно небезпечними для онкологічних хворих.
При монохіміотерапії лейкопенія на рівні 2,5 109/л найчастіше виникає наприкінці курсу лікування цитостатиком, хоча в декотрих хворих — на будь-яку добу після його застосування і є сигналом до негайного припинення хіміотерапії. Після застосування антиметаболітів (метотрексат, фторурацил та ін.) лейкопенія і тромбоцитопенія проявляються зі значним запізненням — через 1 —2 тиж після розвитку і ліквідації ускладнень з боку травного каналу (стоматит, діарея). Після застосування похідних сечовини (ломустин та ін.) лейкопенія виникає через 4 — 6 тиж. Ці особливості впливу цитостатиків на кровотворення вимагають систематичного контролю за показниками периферійної крові
** 131
_Частина перша. Загальна та теоретична онкологія_
132
протягом 4—6 тиж від закінчення лікування. Наступний курс мо-нохіміотерапії розпочинають через 1 —1,5 а то й 2 міс після закінчення попереднього при кількості лейкоцитів у периферійній крові 4-109/л і більше.
При комбінованій інтермітивній хіміотерапії (поліхіміоте-рапія) лейкопенія виникає через 7—14 діб від початку лікування, а протягом наступних 14 — 21 діб число лейкоцитів у периферійній крові самостійно відновлюється. Це пов'язано з тією особливістю поліхіміотерапії циклами, що разові дози цитостатиків терапевтичного протоколу є лише певною і невеликою часткою їньої курсової дози при монохіміотерапії цими самими препаратами. Застосування комбінації цитостатиків протягом одного чи декількох циклів хіміотерапії здебільшого є недостатнім як для індукції об'єктивного ефекту, так і для отримання глибокої мі* -лодепресії. Загроза токсичності виникає в разі, якщо хворому в одну й ту саму добу одночасно вводять кілька протипухлинних препаратів.
Якщо лабораторний аналіз крові перед черговим уведенням цитостатиків у межах того самого циклу або перед початком наступного виявить лейкопенію в межах 3,5—2,5-109/л, а тромбоцитів — 90—75- 109/л, то в таких випадках немає потреби припиняти хіміотерапію, а необхідно зменшити разові дози цитостатиків наполовину і продовжити лікування. Збереження ритму введення цитостатиків при комбінованій інтермітивній хіміотерапії має вирішальне значення для кінцевого результату лікування.
Предыдущая << 1 .. 43 44 45 46 47 48 < 49 > 50 51 52 53 54 55 .. 194 >> Следующая

Реклама

c1c0fc952cf0704ad12d6af2ad3bf47e03017fed

Есть, чем поделиться? Отправьте
материал
нам
Авторские права © 2009 BooksShare.
Все права защищены.
Rambler's Top100

c1c0fc952cf0704ad12d6af2ad3bf47e03017fed