Онкология: Учебник - Білинський Б.Т.
ISBN 5-311-01334-6
Скачать (прямая ссылка):
1. Множинна мієлома
2. Рак яєчників
3. Ендометріальна карцинома
4. Нейробластома
5. Рак товстої кишки
6. Рак печінки
122
Розділ 6. Лікування злоякісних пухлин
Д. Пухлини, які дають мінімальну відповідь на стандартну хіміотерапію без збільшення тривалості життя хворих
1. Недрібноклітинні форми раку легені
2. Пухлини голови та шиї
3. Рак шлунка
4. Рак підшлункової залози
5. Рак шийки матки
6. Меланобластома шкіри
7. Пухлини кори надниркових залоз
8. Саркома м'яких тканин.
Цитостатичні препарати стали важливим елементом комплексного лікування онкологічних хворих, доповнюючи і розширюючи можливості хірургії та променевої терапії.
На практиці апробовано понад 50 протипухлинних препаратів. З огляду на вже визначену або можливу дію та походження цитостатичні препарати поділяють на кілька груп:
1. Алкілуючі препарати (гексаметилмеламін, дибромдульци-тол, іфосфамід, мехлоретамін, мелфалан, мієлобромол, бусуль-фан, тіо-тепа, хлорамбуцил. циклофосфамід. темодал або темозо-ломід).
2. Структурні аналоги метаболітів або антиметаболіти (6-меркаптопурин, 6-тіогуанін, кладрибін; метотрексат; 5-фторура-цил, фторафур, FUDR, UFT, капецитабін; цитарабін, 5-азацити-дин, флударабін, гемцитабін; томудекс).
3. Протипухлинні антибіотики (доксорубіцину гідрохлорид, епірубіцин, карміноміцин, ідарубіцин; дактиноміцин; мітомі-цин С; даунорубіцин).
4. Препарати рослинного походження (етопозид, теніпозид; вінкристин, вінбластин, віндезин, вінорельбін, паклітаксел, доце-таксел).
5. Ферменти (L-аспарагіназа; інгібітори топомерази І — іри-нотекан, топотекан).
6. Різні синтетичні препарати:
а) похідні сечовини (гідроксисечовина, кармустин, ломустин, нітрозометилсечовина, семустин, німустин, фотемустин, тауромустин);
б) комплексні сполуки платини (цисплатин, карбоплатин, ок-саліплатин);
123
Частина перша. Загальна та теоретична онкологія
в) похідні метилгідразину (прокарбазин, дакарбазин);
г) інші цитостатики (мітоксантрон — синтетичний антрацик-лін).
7. Гормони та інгібітори гормонів:
а) естрогени (діетилстильбестрол, синестрол, фосфоестрол (хонван). хлортріанізен, етинілестрадіол, поліестрадіол-фос-фат);
б) андрогени (тестостерону пропіонат, медротестрону пропіо-нат, метилтестостерон);
в) антиестрогени (тамоксифен, тореміфен);
г) антиандрогени (флутамід, ципротерону ацетат);
ґ) інгібітори ароматази (аміноглютетимід, форместан, анаст-розол, лентрозол, екземестан);
д) прогестини (оксипрогестерону капронат, медроксипрогестерону ацетат, депо-провера);
е) антагоністи лютеїнізуючого гормону рилізинг-фактора (го-зерелін або золадекс).
Терапевтичний ефект більшості протипухлинних препаратів зумовлений їхнім впливом на різні етапи біосинтезу та функції нуклеїнових кислот. Протипухлинні препарати виявляють свою цитостатичну дію на фракцію тих пухлинних, а також нормальних клітин, які мають інтенсивний поділ. Якщо з певних причин пухлинні кіпини перестають ділитися, то вони стають нечутливими де дії цитостатичних препаратів.
Як відомо, мітотичний цикл — це інтервал поміж двома послідовними поділами клітини, який складається із чотирьох фаз: пре-синтетичної (С), синтетичної (8), премітотичної (0і) та власне поділу, або фази мітозу (М). Виявлено, що найчутливішою до дії протипухлинних препаратів є синтетична фаза мітотичного циклу, а також межа переходу пресинтетичної фази в синтетичну.
Залежно від особливостей дії на мітотичний цикл протипухлинні препарати поділяють на дві великі групи: фазоспецифічні та фазонеспецифічні. До першої групи належать препарати, які діють переважно на певну фазу мітотичного циклу: вінкристин, вінбластин, теніпозид, метотрексат, цитарабін. Другу групу препаратів утворють ті, які свою цитостатичну дію реалізують одночасно в різних фазах мітотичного циклу: більшість алкілуючих препаратів та протипухлинних антибіотиків, похідні нітрозоме-тилсечовини, 5-фторурацил, цисплатин, прокарбазин.
124
Розділ 6. Лікування злоякісних пухлин
125
Загальнобіологічні та медичні аспекти протипухлинної хіміотерапії. На основі вивчення біології злоякісного росту виявлено, що пухлина характеризується клональною, кінетичною, метаболічною та структурною гетерогеннісі ю. Цс означає, що однотипні за локалізацією та морфологічною будовою пухлини мають індивідуальну чутливість до іонізації, цитостатиків, гормонального лікування, імунотерапії. У клініці для лікування конкретного хворого цитостатик вибирають емпірично на підставі результатів попередніх клінічних досліджень та висновків про сумарну реакцію конкретної пухлини на той чи інший препарат. Нині індивідуальну чутливість пухлини до медикаментозного лікування вдається прогнозувати на основі лабораторних тестів, які мають загальну назву онкобіограма. Найточнішим є лабораторний прогноз резистентності пухлини до цитостатиків та гормонотерапії.
Ріст пухлини здійснюється за рахунок клітин, які активно діляться. Вони утворюють так званий проліферативний пул пухлини. Зі збільшенням її маси питома вага клітин, які діляться, зменшується, а пропорційно зростає питома вага клітин, які перебувають у фазі мітотичного спокою (Сп). Дія більшості цитостатиків поширюється виключно на клітини, які перебувають у мітотичному циклі. Ті ж з них, які втратили здатність до поділу, є резистентними до цитостатиків. Клінічні дані також свідчать, що ци-тостатична терапія найефективніша при пухлинах з високою мітотичною активністю та коротким часом подвоєння маси пухлини, зокрема при лейкозі, лімфомах, дрібноклітинному раку легені.
