Онкология: Учебник - Білинський Б.Т.
ISBN 5-311-01334-6
Скачать (прямая ссылка):
Розділ 6. Лікування злоякісних пухлин
30—80 см і більше. При ВДП менше ніж 2 см — контактним променевим лікуванням
Фракціонування. Основними факторами, що впливають на біологічний ефект опромінення, є вид випромінювання, сумарна доза за курс, тривалість його та число фракцій. Курсову дозу променевого лікування зазвичай підводять до пухлини поділом її на окремі фракції для того, щоб отримати максимальний ефект з мінімальним числом променевих реакцій та ушкоджень прилеглих нормальних тканин. За способом фракціонування опромінення буває безперервним (аплікаційний та радіохірургічний методи, лікування радіонуклідами) та подрібненим на різні за величиною фракції: дрібно-, середньо- та крупнофракціоноване. Найчастіше застосовують дрібнофракціоноване опромінення, при якому разова доза становить 1,8—2 Гр; 10 Гр за тиждень; 60 Гр за курс протягом 6 тиж. При такому методі в більшості випадків є максимальна ефективність лікування при мінімальному числі променевих реакцій та ушкоджень. При середиьофракціонованому опроміненні доза за фракцію становить 3—4 Гр, при крупно-фракціонованому — 5—10 Гр. Як комбіноване лікування в доопе-раційному курсі застосовують середньо- або крупнофракціоноване опромінення за інтенсивною програмою. У такому разі сумарна доза зменшується до 20—30 Гр при тривалості курсу 3—5 діб.
Лікувальні дози залежать від виду пухлини, її розмірів та морфології. При дрібнофракціонованому опроміненні сумарні дози на курс коливаються від 20 до 80 Гр. Нижче наведено дози опромінення залежно від виду та розмірів пухлини.
Лікувальні дози опромінення для різних типів пухлин (за Rubin Р: Clinical oncology: A Multidisciplinary Approach, 6th ed. p 64. New York, American Cancer Society, 1983)
20-30 Гр
60-70 Гр
Семінома Дисгермінома Гострий лімфолейкоз
Гортань (< 1 см)
Рак грудної залози (ТІ)
70-75 Гр
30-40 Гр
Рак порожнини рота (< 2—4 см)
Рак рота, носа, горла
Рак грудної залози (Т2)
Рак сечового міхура
Рак шийки матки
Метастази в лімфатичні вузли
(N0, N1)
Семінома (розповсюджена) Пухлина Вільмса Нейробластома
40-50 Гр
Лімфома Годжкіна Негоджкінська лімфома
в*
115
Частина перша. Загальна та теоретична онкологія
Гістіоцитома
Базальноклітинний рак шкіри
Рак яєчника
Рак легені (<3 см)
50-60 Гр
80 Гр і більше
Метастази в лімфатичні вузли (N0, N1)
Плоскоклітинний рак голови та шиї
Ембріональний рак Рак грудної залози Медулобластома Ретинобластома Саркома Юїнга
Рак голови та шиї (> 4 см) Рак грудної залози (> 5 см) Гліобластома
Саркома м'яких тканин (> 5 см) Остеогенна саркома Меланома
Рак щитоподібної залози Метастази в лімфатичні вузли (> 6 см)
Показання та протипоказання до променевого лікування. Основні показання до променевого лікування: наявність вираженого радіотерапевтичного інтервалу, місцеве або регіонарне поширення хвороби, загальний стан хворого за шкалою Карновського понад 60 %. Протипоказане променеве лікування при важкому загальному стані хворого, кахексії, наявності віддалених метастазів (за винятком деяких локалізацій), кровохарканні, супутньому туберкульозі.
Планування променевого лікування. Клінічне планування лікування конкретного хворого здебільшого проводиться за участі радіаційного онколога (променевого терапевта), хірурга та хіміоте-рапевта. Радіотерапевтичне планування має важливе значення в підготовці та проведенні променевого лікування. Воно здійснюється радіаційним онкологом за участі променевих діагностів, радіаційного фізика і лаборанта. Оптимізація планування передбачає забезпечення високої максимально гомогенної дози на пухлину при мінімальній дозі на прилеглі тканини.
Ефективність променевого лікування залежить не лише і не стільки від наявності сучасного радіотерапевтичного устаткування, скільки від топометричної підготовки, клінічної дозиметрії, вибору джерела, методу опромінення, режиму фракціонування, способів мг шфікації, комбінування з іншими методами лікування, поширення хвороби, загального стану хворого та ін. Сучасні методи планування включають інструментальні методи діагностики: комп'ютерну томографію (КТ), магнітно-резонансну томографію (МРТ), позитронну емісійну томографію (ПЕТ), емісійну комп'ютерну томографію для локалізації пухлини відносно інших
116
Розділ 6. Лікування злоякісних пухлин
117
органів та поверхні тіла. Для оптимізації променевого лікування використовують тривимірне радіотерапевтичне планування, що включає інструментальні методи діагностики (КТ, МРТ, ПЕТ) і комп'ютерне програмне забезпечення.
Реакції та ускладнення променевого лікування. У процесі променевого лікування спостерігаються місцеві реакції з боку прилеглих тканин та загальні реакції організму. Місцеві реакції слизових оболонок проявляються у вигляді епітеліїту (стоматит, езофагіт, ентерит, ректит, цистит, кольпіт); шкіри — дерматиту (сухого, вологого, виразкового); алопеції; органні — пульмоніту, гепатиту, нефриту. Загальні реакції організму полягають у порушенні функції органів та систем і виявляються загальною слабкістю, нудотою, блюванням, змінами у формулі крові (лейкопенією, лімфопенією, анемією), ослабленням імунітету. Після закінчення лікування ці реакції проходять, переважно без серйозних наслідків. Пізні променеві ускладнення і наслідки розвиваються в різні терміни після його закінчення. Вони проявляються порушенням функції різних органів (гіпотиреозом, пневмофіброзом, пневмосклерозом, гідронефрозом, індуратами м'яких тканин, аменореєю, клімактеричним синдромом) та розвитком вторинних пухлин.
