Онкология: Учебник - Білинський Б.Т.
ISBN 5-311-01334-6
Скачать (прямая ссылка):
109
Частина перша. Загальна та теоретична онкологія_
110
первинної пухлини та деякими іншими параметрами. Прогресування пухлинного процесу після первинного радикального лікування може настати в різні терміни. Причиною смерті більшості онкологічних хворих після радикального лікування є віддалені метастази, рідше — локальні або регіонарні рецидиви. В основі віддалених метастазів якраз і є клінічна маніфестація доклінічних прихованих мікрометастазів, які вже існували на момент первинного лікування.
Успішність радикального лікування онкологічних хворих (хірургічного, променевого, медикаментозного) визначається, як правило, віддаленими результатами. Так, ефективність радикальних операцій при першій стадії пухлинною процесу більшості локалізацій становить 85—95 %. Це означає, що в 5—15 % хворих протягом перших п'яти років від моменту закінчення радикального лікування буде діагностовано прогресування пухлинного процесу. Тому радикалізм хірургічного втручання значною мірою умовний.
Променеве лікування
Близько 70 % онкологічних хворих потребують самостійного (радикальне, паліативне чи симптоматичне) або комбінованого променевого лікування в різних варіантах з операцією та (або) хіміопрепаратами. Застосування променевого лікування грунтується на досягненнях радіаційної фізики (іонізуюче випромінювання, клінічна дозиметрія), радіобіології (досягнення клітинної, тканинної та пухлинної біології), великому клінічному досвіді використання іонізуючого випромінювання (понад 100 років), що допомагає сформулювати принципи лікування.
Історичні аспекти. За відкриттям Х-променів та явища радіоактивності променів постало їхнє терапевтичне застосування. Перше повідомлення про використання нових випромінювань для лікування раку грудної залози було зроблено 29.01.1896 р., а в 1899 р. уперше був вилікуваний пацієнт із база-льноклітинним раком. На жаль, ранні спроби лікування раку супроводжувалися значними променевими ураженнями здорових тканин та суміжних органів.
Розділ 6. Лікування злоякісних пухлин
Клод Рего та Генрі Котар запровадили фракціоноване опромінення й отримали позитивний ефект лікування без серйозного ураження прилеглих нормальних тканин. У 1914 р. у Франції та Австрії застосовано радій у запаяних скляних тубах та голках для контактного променевого лікування.
Відкриття штучної радіоактивності та створення мегавольтних джерел випромінювання в кінці 30-х років XX ст. стало новим кроком до розширення можливостей радіотерапії. Застосовувані в 50-х роках апарати, де джерелом променів був кобальт (6°Со) набули найбільшого поширення у світі завдяки мегавольтному (1,25 MeV) майже монохроматичному гамма-випромінюванню. Пізніше були створені більш потужні апарати: бетатрон, циклічні та лінійні прискорювачі електронів, нейтронів, протонів, мезонів та інших елементарних частинок і ядер легких хімічних елементів. В Україні найпоширенішими залишаються апарати з тжерелом бОСо.
Види та джерела іонізуючих випромінювань. Для променевого лікування використовуються: фотонні, або електромагнітні (рентгенівські та гамма-промені), і корпускулярні іонізуючі випромінювання (електрони, позитрони, протони, нейтрони, дейтрони, піони, ядра атомів).
Рентгенівські промені утворюються внаслідок гальмування прискорених електронів на аноді електронної трубки. Енергетичний спектр гальмівного випромінювання, що застосовується з лікувальною метою, ділять на гіповольтні (30—60 keV), мезовольт-ні (60—150 keV), ортовольтні (150—500 keV). Мегавольтні випромінювання (понад 1 MeV) отримують від ^Со на лінійних прискорювачах і бетатронах. Для лікування поверхневих пухлин (шкіри та губи) використовують гіповольтні та мезовольтні промені. Із впровадженням мегавольтних джерел ортовольтні випромінювання застосовують головним чином для симптоматичного лікування та неонкологічних захворювань.
Гамма-променями називають іонізуючі випромінювання від радіоактивних нуклідів природного або штучного походження (226Ra, ^Cs, 60Со, І92Іг та ін.). їхній енергетичний спектр знаходиться в діапазоні від 0,18 до 2,9 MeV. Найширше застосовують у світі лікувальні апарати із зарядом б0Со 0.25 MeV), 137Cs (0,66-0,75 MeV). 1921г (0,28—0,61 MeV), 2$2Cf (гамма-нейтронне випромінювання). Мегавольтні випромінювання завдяки високій
111
Частина перша. Загальна та теоретична онкологія
енергії фотонів мають більшу проникну здатність у тканинах і ви-¦^ристовуються для лікування пухлин на різній глибині від поверхні тіла.
Корпускулярні іонізуючі випромінювання отримують на електрофізичних установках. Енергія цих випромінювань дуже висока — від 2 до 10—20, а то і сотень МеУ. На практиці найчастіше використовують корпускулярні та гальмівні електромагнітні випромінювання бетатрона, лінійних та циклічних прискорювачів.
У променевому лікуванні за одиницю поглинутої дози прийнято 1 Грей (Гр), що відповідає 1 Дж/кг. Експозиційна доза в повітрі чи на поверхні тіла визначається в амперах на кілограм (А/кг).
Біологічна дія іонізуючих випромінювань. Взаємодія іонізуючих випромінювань з речовиною (у т.ч. тілом пацієнта) унаслідок поглинання енергії здійснюється шляхом реалізації фізико-хімічних і біологічних механізмів. На першому етапі відбувається збудження та іонізація атомів і молекул субстрату, розрив хімічних зв'язків, утворення гідропероксидів та вільних радикалів. Поглинута енергія передається іншим молекулам і призводить до їхнього пошкодження в тих ділянках біологічного об'єкта, де вона поглинається. Утворені вільні радикали мають виражену здатність реагувати з атомами кисню, що суттєво підвищує ефективність опромінення. Це явище відоме як "кисневий ефект".
