Онкология: Учебник - Білинський Б.Т.
ISBN 5-311-01334-6
Скачать (прямая ссылка):
Біоптат, взятий з будь-якого місця (некроз пухлини або здорова тканина), буде причиною псевдонегативного діагнозу. Успіх біоптичного дослідження залежить також від правильного оброблення матеріалу і кваліфікації гістолога. Ускладненнями біопсії можуть бути кровотечі, пошкодження сусіднього органа, дисемінація процесу та нагноєння рани.
Будучи одним із найточніших методів діагностики пухлин, біопсія іноді дає неправильні результати. Причина цього може критись у недотриманні правил забирання матеріалу або "різночитанні" (інтерпретації) гістологічного препарату окремими дослідниками.
З багатьох морфологічних ознак злоякісного процесу жодна не є специфічною. Тільки їхня сукупність характеризує клітини, які належать до пухлини. Цитологічні дослідження проводяться в двох основних напрямах: цитологія пунктатів — вивчення клітин патологічного вогнища, отриманих пункцією (дехто цей метод називає аспіраційною біопсією), і ексфоліативна цитологія — вив-
Розділ 5. Діагностика злоякісних пухлин
чення клітин, що злущилися (до цього методу зараховують відбитки з різних органів, слизових оболонок, дослідження в секретах, екскретах, серозних рідинах, а також змивах). Мазки-відбит-ки для цитологічного дослідження виготовляють з видалених під час операції пухлин, лімфатичних вузлів, з операційних ран.
Масове цитологічне обстеження жінок з метою виявлення раку шийки матки називається діагностичним скринінгом. На 1000 жінок віком до 30 років за допомогою такого методу вдається виявити до трьох випадків раку шийки матки.
Зазначення самого факту "рак", "саркома", безперечно, не досить. Необхідна подальша конкретизація діагнозу, яка передбачає визначення певних гістологічних особливостей. Наприклад, плоскоклітинний рак легенів, вівсяноклітинний рак легенів, аденокарцинома легенів. Важливе значення має встановлення ступеня диференціації пухлини, як-от: високодиференційована аденокарцинома, помірно диференційована аденокарцинома.
Сучасна патоморфологія дає змогу виявляти в біоптаті різні субстрати, ферменти, органоїди. Оскільки згадані обставини значною мірою вказують на клінічний перебіг захворювання, за допомогою такої інформації можна повніше оцінити кожен конкретний випадок, спланувати адекватне лікування, правильно скласти прогноз. Наприклад, лімфогістіоцитарний варіант хвороби Годжкіна вирізняється повільним перебігом, добре піддається лікуванню і має сприятливий прогноз, тоді як "лімфоїдне виснаження" характеризується стрімким перебігом, погано лікується і має несприятливий прогноз.
Імунодіагностика. Упровадження нового медичного обладнання для клінічної лабораторної діагностики, зокрема тест-систем і приладів для імунофермен і ного аналізу, сприяло принципово новим можливостям визначення онкомаркерів, цитокінів, факторів росту, гормонів, діагностики автоімунних, інфекційних та інших захворювань. Основною метою при використанні онкомаркерів є встановлення специфічного антигену людини, за допомогою якого можна було б визначити ранню стадію малігнізації клітини, до появи клінічної картини і початку метастазування. Але такий антиген досі не знайдено. І мабуть, не буде виявлено таких антигенних детермінант пухлинних клітин, яких не було б у нормальних клітинах. Водночас у злоякісних клітинах знаходять антигени, характерні для ранніх періодів онтогенезу (зокрема, ембріональні
93
_Частина перша. Загальна та теоретична онкологія_
94
антигени). Ці та деякі інші антигени виявляються в кількостях, що значно перевищують їхній вміст у нормальних тканинах. Тому сьогодні ми говоримо не стільки про пухлиноспецифічні антигени, скільки про пухлиноасоційовані антигени.
Серед них у практиці найкраще вивчені і широко застосовуються а-феїопротеїн (АФП) та раково-ембріональний антиген (PEA). Обидва належать до глікопротеїдів, які визначаються в плазмі крові людини протягом перших двох-трьох триместрів вагітності. Продуковані пухлинними клітинами, ці антигени можуть виявлятись у крові.
Наприклад, значне підвищення рівня АФП у крові виявлено практично у 100 % хворих на гепатоцелюлярний рак печінки, не менше ніж у третини хворих на пухлини із зародкового епітелію (тератома яєчка та яєчника), у 20 % хворих із метастазами в печінку. Збільшснння концентрації АФП і хоріонічного гонадо-тропіну людини (ХГЛ) свідчить про наявність герміногенних пухлин яєчників: дисгерміноми, тератобластоми, хоріонепітеліоми. Значне підвищення PEA спостерігається в 70—75 % хворих на рак товстої кишки, підшлункової залози, легенів, у 50 % хворих на рак грудної залози, тіла матки, у 35 % хворих на рак яєчників. Різке підвищення концентрації нерідко вказує на наявність метастатичного процесу. Але слід мати на увазі, що помірне підвищення концентрації PEA може виявитись у 10—40 % хворих із непухлинними захворюваннями. Дуже важливо, що рівень концентрації АФП може використовуватися для оцінювання ступеня поширення злоякісного захворювання, бути прогностичною ознакою, служити для контролю радикальності лікування, а також свідчити про появу рецидиву.
Останнім часом у діагностиці онкологічних захворювань широко застосовують визначення таких пухлиноасоційованих антигенів, як СА-125, СА-19—9, МСА. Підвищення рівня СА-125 у сироватці крові високоспецифічне для раку яєчників, а тому пропонується для диференціації непухлинних захворювань яєчників і раку яєчників, для ранньої діагностики останнього, скринінгу груп підвищеного ризику захворювання на рак яєчників. Через 3—6 тиж після радикально виконаної операції рівень СА-125 у 80 % хворих знижується до норми. При розвитку рецидиву, навпаки, у всіх 100 % хворих спостерігається підвищення рівня СА-125. Крім цього, у 65 % хворих це підвищення на 6 міс випе-
