Онкология: Учебник - Білинський Б.Т.
ISBN 5-311-01334-6
Скачать (прямая ссылка):
Симптоматика нелікованого раку Педжета може тривати до 5 років: у ділянці великих соромітних губ та в періанальній зоні наявні обмежені, злегка випуклі бляшки червоного або білого кольору, які в 50 % випадків переходять в інвазивний рак.
Меланома вульви у 25—40 % випадків виникає на грунті неву-су у вигляді темної, насичено чорної, через різні відтінки коричневого плями з легкою випуклістю, папіломатозними грибоподібними розростаннями на широкій основі. Пухлину часто оточують вторинні метастатичні вузлики, так звані сателіти. Меланома вульви має схильність до раннього лімфогенного і гематогенного метастазування і характеризується значно вищим метастатичним потенціалом, порівняно з меланомами інших локалізацій.
Діагностика. Із спеціальних методів діагностики преінвазив-ного та інвазивного раку вульви обов'язковими є вульвоскопія, цитологічне дослідження зскрібків з вогнищ лейкоплакії, відбитків з виразок, прицільна біопсія. Для вибору місця прицільної біопсії доцільно використовувати аплікації 3 % оцтової кислоти, а також толуїдинового синього. Фарба забарвлює ядра клітин. Після аплікації протягом 1 хв на тканини вульви його змивають 1 % оцтовою кислотою. Інтактна шкіра не забарвлюється. Синє забарвлення лишається лише на ділянках пошкодженого епідермісу.
При інвазивних формах раку вульви необхідне візуальне і пальпаторне обстеження вульви та регіонарних лімфатичних вузлів, пункція підозрілих на метастатичне ураження лімфатичних вузлів з цитологічним дослідженням пунктату. Пряма і непряма лімфографія дають інформацію про стан внутрішніх клубових лімфатичних вузлів.
Лікування. Для лікування раку вульви застосовуються хірургічний, променевий, хіміотерапевтичний методи та їхні поєднання.
Преінвазивний рак вульви та початковий інвазивний рак вульви вимагають простої вульвектомії — поверхневого видален-
_Розділ 16. Пухлини жіночих статевих органів_
25*
387
ня шкірно-слизових покривів з підлеглими тканинами. У молодих жінок з екзофітною формою росту пухлини розмірами до 2 см, якщо процес не локалізується в ділянці клітора, уретри, можна застосувати кріодеструкцію.
Цей же метод можна використати при локальних рецидивах після хірургічного чи променевого лікування і при абсолютних протипоказаннях до хірургічного лікування. Кріодеструкція може поєднуватися з інтратуморальною та лімфотропною хіміотерапією.
Більш поширені процеси вимагають тотальної вульвектомії — видалення пухлини зі шкірно-слизовими покривами вульви, клітковиною у фасціальному футлярі окістя симфізу та м'язів тазового дна, включаючи поверхневу фасцію промежини. Підозра на наявність регіонарних метастазів зумовлює необхідність поєднання тотальної вульвектомії з пахвинно-стегновою, а за необхідності і клубовою лімфаденектомією. Ураження раковим процесом нижньої третини уретри зумовлює необхідність виконання комбінованої вульвектомії — поєднання розширеної вульвектомії з резекцією уретри.
Для лікування II—IVA стадій раку вульви в плані комбінованого лікування застосовується системна хіміотерапія препаратами платини, блеоміцином. Значно поліпшуючи операбельність процесу, вона може збільшувати тривалість безрецидивного періоду та загальне виживання.
Регіонарна ендолімфатична хіміотерапія здійснюється введенням хіміопрепаратів безпосередньо в мобілізовану лімфатичну судину тильної поверхні стопи. Інтратуморальне введення хіміопрепаратів (метотрексат, блеоміцин) застосовується при рецидивах після використання традиційних методів лікування.
Рак вульви не вважається високочутливим до променевого лікування, на відміну від раку шийки матки Але при III стадії раку вульви при неефективності хіміотерапії та безперспективності хірургічного втручання віддається перевага опроміненню первинного вогнища. Лікування проводиться на у-терапевтичних установках (краще електронно-променева терапія) в доопераційній сумарній вогнищевій дозі 20—35 Гр; на пахвинні лімфатичні вузли доопераційна сумарна вогнищева доза становить 36 Гр. Дистанційне опромінення часом поєднується з внутрішньотканин-ною у-терапією або близькофокусною рентгенотерапією.
_Частина друга. Спеціальна онкологія_
388
Прогноз. Ефективність лікування раку вульви в основному залежить від стадії і проведення адекватної терапії.
При І стадії захворювання 5-річне виживання хворих сягає 85—90 %. Комбіноване лікування раку вульви всіх стадій надає можливість вижити 5 років 55—60 % хворих. Виключно променеве лікування раку вульви дає значно гірші результати, бо рак вульви і особливо метастатичні пухлини є радіорезистентними. Результати 5-річного вилікування сягають 20—30 %.
Гестаційні трофобластичні хвороби
Сучасна концепція трофобластичної хвороби розглядає простий міхуровий занесок, проліферуючий міхуровий занесок та хо-ріокарциному як патогенетично пов'язаний ланцюг захворювань.
Епідеміологія. Особливістю трофобластичної хвороби є зв'язок з вагітністю, тому захворюваність обчислюється на кількість вагітностей.
За даними літератури, частота трофобластичної хвороби коливається від 0,5 до 8,3 випадку на 1000 пологів. Найчастіше патологія трофобласта трапляється в країнах Азії — від 1:100 до 1:175 вагітностей, що пов'язується з великим числом вагітностей і коротким інтервалом між ними. У США — від 1:1000 до 1:2000 вагітностей, в Україні трофобластична хвороба виявляється в 1:4000 вагітностей.
