Онкология: Учебник - Білинський Б.Т.
ISBN 5-311-01334-6
Скачать (прямая ссылка):
Променева терапія проводиться за наявності солітарного метастазу або рецидиву, які локалізуються в дугласовому просторі або параметрі». Особливо, коли можливості хірургічного та хіміотерапевтичного лікування вичерпано. У випадках метастазів у брижу чи інші органи проводять тотальне опромінення черев-
380
_Розділ 16. Пухлини жіночих статевих органів_
381
ної порожнини методом "смуг". Позитивного результату досягають при незрілих тератомах, дисі ерміномах. При дисгерміномах застосовують променеву терапію з ад'ювантною метою після оперативного втручання. Опромінюють ложе видаленої пухлини та зони регіонарного метастазування. Злоякісні серозні та муцинозні пухлини нечутливі до опромінення, текоми і гранульозоклітин-ний рак мають низьку чутливість.
Прогноз. Результати лікування хворих на рак яєчників залежать від багатьох факторів: стадії хвороби, типу пухлини, її гістогенезу, ступеня диференціації, від проведеного лікування, опти-мальності циторедукції, інтенсивності доз застосованої хіміотерапії та ретельності диспансерного спостереження. П'ятирічне виживання хворих становить ЗО %, що відповідає відсотку процесів, діагностованих на І і II стадії захворювання. Ці дані підтверджують значення ранньої діагностики раку яєчників.
Можливість подальшої працездатності оцінює трудова експертиза, враховуючи колишню професію, загальний стан хворої, ускладнення після лікування і необхідність подальшого лікування для закріплення стабільності досягнутого ефекту.
Рак вульви
Епідеміологія. Рак вульви посідає четверте місце серед он-когінекологічних захворювань і становить 3—5 % уперше виявлених випадків гінекологічного раку. Незважаючи на це. рак вульви заслуговує на увагу у зв'язку з тяжкістю клінічного перебігу та низькою ефективністю лікування.
Інвазивний рак вульви частіше трапляється в жінок старшого віку (60 % хворих у віці 56—70 років) з ендокринно-обмінними розладами. Водночас преінвазивний рак вульви спостерігається в молодших жінок — віком 35—40 років. Досить часто поєднуються преінвазивний рак вульви, рак шийки матки, рак піхви, що свщчить про спільність етіологічних факторів.
Етіологія. У виникненні плоскоклітинного раку вульви важливу роль відіграє інфікування тканин вульви вірусом папіломи людини (HPV) 18, 31, 33-го типів. Вірусоносійство HPV 6-го й 11 -го типів зумовлює виникнення гострокінцевих кондилом і ве-рукозного (бородавчастого) раку вульви.
_Частина друга. Спеціальна онкологія_
382
Водночас є категорія хворих на рак вульви, в яких захворювання виникає на фоні ендокринно-обмінних порушень за відсутності клінічних та цитологічних ознак вірусної контамінації (кой-лоцитозу). Для них характерні короткий репродуктивний період (пізнє менархе, рання менопауза); гіпоестрогенія, порушення гі-поталамо-гіпофізарної системи (ожиріння, гіпертензія, цукровий діабет); часто наявні синхронні або метахронні пухлини.
Фонові та передракові стани. На шкірно-слизових покривах вульви може розвинутися понад 100 захворювань різного генезу. Серед них практично всі шкірні захворювання (нейродерміт, червоний плоский лишай та ін.); венеричні (гонорея, сифиліс, м'який шанкер); запальні (вульвовагініт, бартолініт); виразки (туберкульозні, дифтерійні, синдром Беркітта); дерматомікози; пігментні (вітиліго, невуси); лімфогранульома вульви і пахвинна гранульома. Більшість із них не пов'язані з виникненням раку.
До фонових станів належить крауроз вульви (склеротичний лишай). Цей стан супроводжується атрофічними змінами шкірно-слизових покривів і підшкірної основи зовнішніх статевих органів. Клінічно крауроз вульви проявляється прогресуючим склерозом тканин вульви, що легко виразкується. Макроскопічно при цьому захворюванні шкіра та слизова оболонка вульви мають вигляд пергаментного паперу з тріщинами, ексоріаціями. Основним клінічним симптомом є стійкий свербіж, зменшити який консервативними лікувальними засобами неможливо. Дані про низьку частоту виникнення раку на фоні краурозу не дають можливості вважати цей стан передраком. його зараховують до фонових захворювань.
До передракових станів належать процеси, що супроводжуються диспластичними змінами шкірно-слизових покривів вульви, а саме: пігментна ксеродерма, дискератоз, хвороба Боуена, еритроплакія Кейра (локалізується на слизових оболонках малих соромітних губ); лейкоплакія. Остання вимагає особливої уваги, оскільки може виявитися клінічним проявом різних проліфера-тивних станів епітелію — від гіперкератозу до початково-інвазив-ного раку. Як біла пляма, вона спостерігається в ділянці клітора, малих соромітних губ, у ділянці промежини і задньопрохідного отвору.
Лейкоплакічні вогнища можуть бути поодинокими та множинними, різного розміру та форми. Хворі скаржаться на свербіж
Розділ 16. Пухлини жіночих статевих органів
383
у ділянці зовнішніх статевих органів. Вогнища лейкоплакії на вульві вимагають обов'язкового цитологічного дослідження та біопсії. Як уже згадувалося, гістологічно лейкоплакія може виявитися вогнищем дистрофії або інтраепітеліальної неоплазії з акантозом, паракератозом, гіперкератозом покривного епітелію, або навіть початковим інвазивним раком.
