Онкология: Учебник - Білинський Б.Т.
ISBN 5-311-01334-6
Скачать (прямая ссылка):
Т2 II — пухлина захоплює один або обидва яєчники з поширенням на таз.
Т2а НА — поширення і(або) метастазування в матку і(або) одну чи обидві труби, в асцитичній рідині чи змивах з очеревини відсутні злоякісні клітини.
T2b IIB — поширення на інші органи таза, в асцитичній рідині чи змивах з очеревини відсутні злоякісні клітини.
Т2с ІІС — поширення на таз (2а або 2Ь), але з наявністю злоякісних клітин в асцитичній рідині чи змивах з очеревини.
ТЗ III — пухлина захоплює один або обидва яєчники з і(або) мікроскопічно підтвердженими перитонеальни-
N1 ми метастазами поза тазом і(або) ураження ре-
гіонарних лімфатичних вузлів. ТЗа ША — мікроскопічні перитонеальні метастази поза межами таза.
ТЗЬ HIB — макроскопічні перитонеальні метастази поза межами таза, жоден з них не перевищує 2 см у найбільшому вимірі. ТЗс НІС — перитонеальні метастази поза межами таза, роз-і(або) мірами понад 2 см у найбільшому вимірі і(або)
N1 метастази в регіонарні лімфатичні вузли.
Ml IV — віддалені метастази (за винятком перитонеальних метастазів).
375
Частина друга. Спеціальна онкологія
Примітка. Метастази в капсулу печінки належать до ТЗ/стадії III, па-ренхімальні печінкові метастази — до М І/стадії IV. Якщо є плевральний випіт, то необхідне цитологічне підтвердження для зарахування випадку до Мі/стадії IV.
N — регіонарні лімфатичні вузли
ИХ — недостатньо даних для оцінки стану регіонарних лімфатичних вузлів.
N0 — немає ознак ураження регіонарних лімфатичних вузлів.
N1 — наявні метастази в регіонарних лімфатичних вузлах. М — віддалені метастази
МХ— недостатньо даних для визначення віддалених метастазів.
МО — віддалені метастази не визначаються. МІ — наявні віддалені метастази.
рТИМ — патоморфолопчна класифікація
Категорії рТ. pN та рМ відповідають категоріям Т, N та М. рІЧО — матеріал для гістологічного дослідження після тазової
лімфаденектомії повинен включати не менше ніж 10
лімфатичних вузлів.
Є — гістопатологічна градація (див. розділ 4, с. 66) Групування за стадіями
Стадія ІА Тіа N0 МО
Стадія ІВ ТЇЬ N0 мо
Стадія ІС Tic N0 МО
Стадія II Т2 N0 МО
Стадія НА Т2а N0 МО
Стадія IIB Т2Ь N0 МО
Стадія HC Т2с N0 МО
Стадія III ТЗ N0 МО
Стадія НІА ТЗа N0 МО
Стадія HIB ТЗЬ N0 МО
Стадія НІС ТЗс N0 МО
Будь-яке Т N1 МО
Стадія IV Будь-яке Т Будь-яке N МІ
376
_Розділ 16. Пухлини жіночих статевих органів_
377
Клініка. Рак яєчників не має специфічних клінічних симптомів на ранніх стадіях. При поширеному раку яєчників можуть спостерігатися синдроми стиснення порожнинних органів (кишкова непрохідність), асцит. При текомах, фібромах у 40 % випадків, інколи при аденокарциномах розвивається картина полісеро-зиту — синдром Мейгса, що має значення для вибору тактики лікування.
Гормонопродукуючі пухлини поділяються на фемінізуючі та маскулінізуючі пухлини.
Клінічні симптоми фемінізуючих пухлин залежать від віку хворої, в якому вони себе проявляють: у дівчаток спостерігається передчасне статеве дозрівання; у зрілому віці — гіперплазія ендометрія з менорагіями; у менопаузі — метрорагії. Фемінізуючі пухлини за перебігом менш злоякісні, ніж інший оваріальний рак, але виникають "пізні" рецидиви.
Маскулінізуючі пухлини — аренобластоми (андробластома) проявляються ознаками дефемінізації (подовження міжменстру-альних інтервалів, вторинна аменорея, атрофія грудних залоз), а відтак і маскулінізації (гірсутизм, збільшення клітора, зміна голосу, гіпертрихоз, акне).
Діагностика. Бідність клінічних проявів, наявність прихованих форм захворювання значно утруднюють ранню діагностику раку яєчників. Навіть у тих випадках, коли хворі звертаються до лікаря протягом першого місяця після виникнення симптомів, захворювання в 70 % випадків діагностується на 111—IV стадії хвороби.
Основним засобом діагностики залишається гінекологічний огляд хворої з обов'язковим абдомінально-ректальним дослідженням. Малі і середні пухлини локалізуються звичайно в тазі, позаду від матки; великі пухлини — спереду від матки; інтраліга-ментарні відтискають матку вбік і догори. Пальпація і перкусія дають змогу оцінити стан печінки, сальника, наявність асциту.
Трансабдомінальне (а особливо трансвагінальне) ультразвукове обстеження стало обов'язковим скринінговим методом інструментального обстеження в комплексній діагностиці яєчникових неоплазм. Саме УЗД-картина часто визначає тактику лікування.
Доволі інформативним є визначення сироваткового рівня пухлиноасоційованих антигенів у сироватці крові імунофермент-ним методом або при радіоімунному аналізі. Специфічним для
_Частина друга. Спеціальна онкологія_
378
епітеліальних пухлин яєчників є підвищення рівня СА-125 (ракового вуглеводного антигену) понад 35 ОД/мл. Підвищені рівні а-фетопротеїну та р-хоріонічного гонадотропіну, лактатдегідрогенази визначаються при герміногенних пухлинах яєчника: дисгер-міномі, тератобластомі, хоріоепітеліомі.
Хоча в діагностиці раку яєчників неінвазивним сонографіч-ним методам віддається перевага, для диференціації природи асциту можуть бути застосовані лапароскопія та кульдоскопія. При лапароскопії слід уникати пункційної біопсії пухлини яєчника з нерозірваною капсулою, що сприяє поширенню ракових клітин.
