Онкология: Учебник - Білинський Б.Т.
ISBN 5-311-01334-6
Скачать (прямая ссылка):
Прогноз. Віддалені наслідки лікування раку тіла матки залежать від глибини інвазії в міометрій, стадії процесу та ступеня диференціації пухлини, наявності регіонарних метастазів.
24-4-І9І2 369
Частина друга. Спеціальна онкологія
370
Працездатність хворих, що перенесли тільки хірургічне лікування, залежить від перебігу операції та післяопераційного періоду. Звичайно тимчасова втрата працездатності триває приблизно 4 міс. Хворі, ліковані комбінованим та поєднано променевим методом, непрацездатні до одного року. Жінок працездатного віку після закриття листка непрацездатності переводять на інвалідність.
Відновне лікування. У молодих жінок після радикального лікування з'являється післяопераційний посткастраційний синдром. Хворим призначають серцеві та седативні засоби. З огляду на те, що відновити втрачені функції неможливо, основний акцент робиться на психотерапію, адекватне працевлаштування і повноцінну соціальну реабілітацію.
Рак яєчників
Рак яєчників як причина смерті займає перше місце серед усіх типів раку жіночих статевих органів. Від раку яєчників у світі помирає більше жінок, ніж від раку шийки матки та раку ендо-метрія, разом узятих.
Епідеміологія. Високий рівень захворюваності на рак яєчників спостерігається в індустріально розвинених країнах, що свідчить про вплив зовнішнього середовища. Винятком є Японія, де рівень захворюваності та смерті від раку яєчників найнижчі в світі.
У США епітеліальні пухлини яєчників найчастіше спостерігаються серед світлошкірого дорослого населення. Частота їх зростає в постменопаузний період. У віковій групі 40—44 роки захворюваність становить 15—17 на 100 000 населення. Водночас у віковій групі 75—79 років захворюваність сягає до 50—55 випадків на 100 000 населення. Навпаки, герміногенні пухлини яєчників частіше виникають у дітей та молодих жінок.
Захворюваність на рак яєчників у Швеції — 15,1, в Японії 2,8. в Україні — 15,8 на 100 000 жіночого населення. Протягом першого року після встановлення діагнозу в Україні помирає майже 40 % хворих на рак яєчників.
Етіологія. Певну роль у виникненні раку яєчників відіграє порушення гормонального обміну. Адже відомо, що частота раку яєчників зростає в преклімактеричний та клімактеричний період,
Розділ 16. Пухлини жіночих статевих органів
коли підвищується гіпоталамо-гіпофізарна активність. Експериментальні дані свідчать про появу пухлин яєчників в умовах довготривалого підвищення рівня гонадотропінів в організмі.
Про зв'язок ендокринного дисбалансу та раку яєчників свідчить вища частота раку яєчників у жінок із низькою кількістю вагітностей. Якщо прийняти за одиницю ризик захворіти у самотньої жінки, то в жінок з 1—2 вагітностями він становить 0,5— 0,95. У жінок з кількістю вагітностей більшою, ніж 3, ризик захворіти становить 0,35—0.75. Тобто фактори, які зменшують число овуляторних циклів, наприклад, збільшення кількості вагітностей та пологів, знижують ризик захворіти на рак яєчників. Довготривала гормональна контрацепція, яка відчутно знижує секрецію гонадотропінів, зменшує ризик захворіти на рак яєчників.
Діагностичне та терапевтичне опромінення не збільшує частоти раку яєчників. Не доведено остаточно асоціацію з хімічними канцерогенами. Лише деякі дослідження засвідчили зв'язок раку яєчників з тріазиновими гербіцидами. Не знайдено зв'язку з впливом фарб, смол, гудрону, антраценумісних сполук. Імовірність захворіти на рак яєчників збільшує контакт з азбестом, тальком.
Є генетично детермінований рак яєчників. На щастя, він не дуже поширений і становить 5—10 % від усіх випадків раку яєчників.
Особи, що мають кілька близьких родичів (1-го ступеня родинного зв'язку), хворих на рак яєчників, мають дуже високий ризик захворіти на такий рак. Ця категорія жінок підлягає детальному спостереженню. Серед хворих на рак яєчників вони становлять 0,5 %. Виникнення раку яєчників в жінок цієї групи може бути пов'язаним з мутацією туморосупресорного гена ВЯСА-І.
Гістогенез. Злоякісні пухлини яєчників гістогенетично неоднорідні і можуть походити практично з усіх структурних компонентів яєчника. Найчастіше початок розвитку злоякісних пухлин яєчників дають переважно три типи клітин — незрілий це-ломічний епітелій, стромальні та статеві клітини. Відповідно вони стають джерелом епітеліальних, стромальних, герміногенних пухлинних процесів.
В ембріогенезі яєчники розвиваються зі статевого тяжа стовщеного целомічного епітелію. Целомічним епітелієм укриті
*' 371
Частина друга. Спеціальна онкологія
яєчники дорослої жінки. Клітини цього типу є джерелом виникнення епітеліального раку, що становлять 80 % усіх пухлин яєчників. Целомічний епітелій має здатність диференціюватися в ен-дометріоїдний, муцинозний, серозний типи клітин. Більшість епітеліальних пухлин яєчників мають саме ці морфологічні характеристики.
Строма яєчників має мезенхімальне походження і включає клітини теки, гранульози, клітини Сертолі, клітини Лейдіга, фібробласти. Ці клітини є гістогенетичним джерелом групи пухлин строми статевого тяжа. Майже всі вони — текоми, гранульозоклі-гинні пухлини, андробластоми (пухлини Сертолі—Лейдіга), гі-люсклітинні пухлини — є гормонопродукуючими, як і тканини, з яких вони походять.
