Онкология: Учебник - Білинський Б.Т.
ISBN 5-311-01334-6
Скачать (прямая ссылка):
334
Розділ 15. Пухлини легенів
В 1 % випадків цей синдром спричинюється солітарними метастазами в легені злоякісних пухлин інших локалізацій. Ураження проміжного та головних бронхів виявляється виразніше, ніж часткових і сегментних. Наприклад, за наявності пухлини в сегментних бронхах кашльовий синдром може виявлятися дуже слабко, а інколи він відсутній.
Макроскопічна форма росту. Екзофітний рак легенів, який росте в середину просвіту бронха, є основною причиною так званого бронхіального синдрому: подразнення бронха, патологічні виділення, ателектаз. Виражсність його залежить від локалізації пухлини. Екзофітний ендобронхіальний рак легені дуже швидко призводить до ателектазу сегмента, частки або всієї легені та зумовлює появу функціонального, температурного та больового син громів. При ендоскопічному обстеженні хворого в таких випадках виявляються прямі ознаки пухлини і діагноз підтверджується морфологічно шляхом біопсії.
Деструкція пухлиною слизової оболонки бронхіального дерева є важливим фактором для прояву раку легенів і морфологічного підтвердження діагнозу. Якщо деструкція слизової оболонки відсутня, кровохаркання не спостерігається, а дослідження мокротиння на наявність ракових клітин не є інформативним.
При інфільтративних формах росту пухлини синдром подразнення стінки бронха частіше виявляється у вигляді покашлювання та патологічних виділень. Однак подразнення стінки бронха хворі переносять м'якше і легше, ніж це буває при ендобронхіа-льних екзофітах. У випадках, коли інфільтрація йде переважно перибронхіально, пухлина клінічно може не виявлятись або симптоми її будуть мінімальними. При рентгенологічному обстеженні таких хворих виявляється синдром посилення легеневого рисунка. У хворих з ендофітними формами раку легенів бронхо-стеноз розвивається повільно й ателектаз настає пізніше, ніж при ендобронхіальних екзофітах. Під час бронхоскопії визначаються головним чином непрямі ознаки пухлинного процесу або конусоподібне звуження бронха. Щоб встановити остаточний діагноз, необхідно під час бронхоскопії провести пункцію інфільтровано зміненої стінки (аспірапійна біопсія), а отриманий матеріал дослідити цитологічно.
При мезофітних формах росту вираженість симптомів захворювання залежить від того, який компонент пухлини — ек-
335
_Частина друга. Спеціальна онкологія_
336
зофітний чи ендофітний — переважає і чи є деструкція слизової оболонки.
Стадія процесу. Чим більший розмір первинної пухлини, більша протяжність ураження бронхіального дерева, тим вира-женіші клінічні, рентгенологічні, ендоскопічні та інші прояви хвороби. При інвазії пухлини в прилеглі структури, наявності ре-гіонарних та особливо віддалених метастазів з'являються додаткові симптоми, які можуть домінувати в загальній картині захворювання: дисфонія, дисфагія, синдром Горнера, плексит, тяжка форма метастатичного радикуліту, механічна жовтяниця, синдром верхньої порожнистої вени, порушення серцевого ритму та ін.
Ускладнення. Пневмонія в ателектазованій легені, її абсцеду-вання, розвиток бронхоектазів, плевриту, емпієми можуть повністю замаскувати пухлинний генез запального процесу. Проте ліквідація запальних проявів хвороби за допомогою антибактеріальної терапії не призводить до зникнення рентгенологічних ознак пневмонії, абсцесу, бронхоектазів. Дуже швидко настає "безпричинний" рецидив запалення, а справжній патологічний його субстрат виявляється за допомогою ендоскопії, комп'ютерної томографії, морфологічного дослідження мокротиння, ендобронхіаль-ного матеріалу та інших методів обстеження хворого.
Особливості нервово-психічного стану хворого. Деякі хворі мають низький поріг больового відчуття, кашльового рефлексу, легко переносять високу температуру. Це створює певні труднощі для раннього встановлення правильного діагнозу і лежить в основі пізнього звертання хворого за лікарською допомогою. Останнє нерідко зумовлене сімейними проблемами, неувагою хворого до стану свого здоров'я, страхом перед діагнозом "рак".
Із супровідної патології інших органів та систем насамперед слід звернути увагу на патологію серцево-судинної системи, яка може проявитися симптомами, подібними до таких при раку легенів.
У клініці раку розрізняють три періоди: доклінічну фазу, фазу ранніх клінічних проявів та розпізнавання, фазу поширеного захворювання.
Доклінічна фаза є початком розвитку пухлинного процесу в бронхіальному дереві, який у більшості клінічних спостережень прихований або надзвичайно бідний на ознаки. Ця фаза відповідає преінвазивному раку та інвазивному раку І стадії. Три-
Розділ 15. Пухлини легенів
валість доклінічного існування раку легенів значно довша, ніж вважалося донедавна. На основі вивчення цитокінетики раку легенів підраховано, що час подвоєння розміру пухлини сягає 590 днів, а в 35 % випадків для збільшення її розмірів від кількох міліметрів до одного сантиметра минає понад 7 років, у 2—7 % спостережень — понад 14 років. Ця обставина дає змогу за допомогою спеціалізованих профілактичних оглядів населення (флюорографії) виявити рак легенів, шо перебігає безсимптомно.
