Онкология: Учебник - Білинський Б.Т.
ISBN 5-311-01334-6
Скачать (прямая ссылка):
Ураховуючи зв'язок між гепатоцелюлярним раком та гепатитами В і С, слід проводити забір крові для визначення антигенів гепатитів В і С та антитіл проти них.
_Розділ 14. Пухлини печінки та підшлункової залози
313
Лікування. Хірургічний метод лікування є єдиним потенційно радикальним, хоча лише незначна частина пацієнтів має шанси на вилікування.
Тільки пухлини І та II стадії є імовірно радикально опера-бельними. При обмеженому ураженні печінки можлива резекція печінки (гемігепатектомія) або сегментарна резекція. Однак навіть великі пухлини можуть бути потенційно резектабельними. Мало того, поширення пухлини на великі судини (в тому числі ворітну вену та нижню порожнисту вену) або жовчні шляхи не виключає можливості операції, особливо в пацієнтів із фіброла-мелярним гістологічним типом раку, хоча хірургічні втручання у таких випадках є утрудненими.
Ураження пухлиною обох часток лікують хірургічно (резекція), методом абляції (кріодеструкція, радіочастотна абляція або ін'єкція етанолу) або поєднанням цих двох методів.
Протипоказаннями до резекції є тривала клінічна печінкова недостатність (жовтяниця за відсутності обструкції жовчовивідних шляхів), гіпоальбумінемія, подовження протромбінового та частково тромбопластинового часу, позапечінкове метастатичне ураження або інші супровідні захворювання, які є загальними протипоказаннями до операції.
Резекцію печінки слід проводити в усіх пацієнтів без цирозу печінки. Резекція за наявності цирозу має сумнівну користь і є основною перешкодою для оперативного лікування. П'ятирічне виживання після радикальної операції становить від 4 до 36 %, причому пацієнти без супровідного иирозу печінки живуть довше, ніж хворі з цирозом печінки.
Ураховуючи ризик печінкової недостатності після резекції в пацієнтів із цирозом печінки, методом вибору в таких хворих є трансплантація.
Хіміотерапія дає тимчасове поліпшення у 20—25 % хворих. Застосовуються 5-фторурацил, фторафур. Кращі результати дає застосування поліхіміотерапії (5-фторурацил, доксорубіцин, міто-міцин). Хіміотерапію можна проводити різними шляхами, у тому числі через пупкову вену. Променева терапія майже не застосовується.
Частина друга. Спеціальна онкологія
Пухлини підшлункової залози
Доброякісні епітеліальні пухлини (аденоми) та неепітеліальні (фіброми, ліпоми, гемангіоми, лімфангіоми) у підшлунковій залозі трапляються дуже рідко (0,05 %). Нечасто трапляється саркома підшлункової залози. Заслуговують на увагу гормоноактивні пухпини підшлункової залози — інсулома та аденома з острівців підшлункової залози, що виробляє гормон гастрин. Перша призводить до періодичних гіпоглікемічних кризів і псевдоепілептич-них нападів, друга — до синдрому Золлінгера—Еллісона, тобто до утворення рецидивних виразок шлунка.
Найпоширеніша пухлина підшлункової залози — рак.
Епідеміологія. Протягом останніх років спостерігається збільшення захворюваності на рак підшлункової залози в багатьох країнах, особливо в країнах Західної Європи та Північної Америки. Поширений рак підшлункової залози в Ізраїлі — 22 на 100 000 населення, Фінляндії — 15, Данії — 12,5, Австрії — 10,8, США — 10,5, Великобританії — 12,6. У США щороку реєструють близько 28 000 хворих на рак підшлункової залози, а 26 000 помирають від цього захворювання. В Україні наприкінці XX ст. серед усіх злоякісних захворювань рак підшлункової залози посідав 7-ме місце. Показник захворюваності становить 7—10 випадків на 100 000 населення. Менше поширений рак підшлункової залози в країнах Азії та Африки (Японія — 2,5 на 100 000 населення). Середній вік хворих 60—65 років. Чоловіки хворіють удвічі частіше від жінок.
Етіологія. На розвиток раку підшлункової залози впливають фактори, подібні до тих, що спричинюють рак товстої кишки: так званий західний тип дієти (їжа з підвищеним умістом білків і жирів), нестача вітамінів у їжі (особливо А і С), шкідливі звички (алкоголь і куріння, канцерогени в продуктах харчування — нітрити, нітрати тощо).
Передрак та фактори ризику для захворюваності на рак підшлункової залози не так очевидні, як для інших пухлин. Іноді рак підшлункової залози пов'язаний з цукровим діабетом, однак треба мати на увазі, що в 10 % хворих на рак підшлункової залози цукровий діабет є вторинним наслідком пухлинного процесу.
В окремих випадках явно визначається генетичний фактор: більше ніж у 80 % пухлин підшлункової залози, видалених при
314
_Розділ 14. Пухлини печінки та підшлункової залози_
315
операції, виявляють мутації гена K-Ras. Відзначають рак підшлункової залози в сім'ях з мутацією гена ріб у хворих із сімейним раком грудної залози, колоректальним раком, сімейним по-ліпозом Пейтца—Єгерса.
Патологічна анатомія. Найчастіша локалізація раку — головка підшлункової залози — 60 %, тіло залози — 10 %, хвіст — близько 5 %, тотальне ураження — близько 25 %.
Макроскопічно рак підшлункової залози має вигляд вузла різних розмірів (від 2 до 10 см). Пухлини головки підшлункової залози рідко сягають великих розмірів, бо швидко здавлюючи загальну жовчну та панкреатичну протоки, спричинюють тяжкі наслідки. Пухлини тіла і хвоста підшлункової залози виявляються пізніше, тому можуть сягати більших розмірів.
